Warning: Cannot modify header information - headers already sent by (output started at /home/proficnt94/domains/novaera.te.ua/public_html/arhnews.php:2) in /home/proficnt94/domains/novaera.te.ua/public_html/maincore.php on line 194
Нова Ера — новини Києва, України, Світу - Архів новин
Погода
.
Новини Кіно і ТБ
Загрузка...
Загрузка...
Новини RedTram


LinkMoney
Афганістан. 19 років потому
Щороку 15 лютого в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Напередодні ювілею афганців вшанувала і Тернопільщина. Поклавши квіти до пам’ятника загиблих вої Читати повністю>>


Щороку 15 лютого в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Напередодні ювілею афганців вшанувала і Тернопільщина. Поклавши квіти до пам’ятника загиблих воїнів та помолившись за упокій душ, ветерани та керівництво області, згадали про подвиг наших земляків. Страшні роки кровопролиття збереглися у нашій пам’яті і залишаться в історії взірцем мужності та нескоренності для підростаючого покоління.

Ця війна була нікому непотрібною. Але молоді юнаки все ж таки наважилися піти на фронт. У Афганській кампанії брали участь більш як 1700 наших земляків – мешканців Тернопільщини. Більше 50-ти учасників залишили там своє здоров’я, а хто й життя. Нині про кожного ветерана бойових дій в Афганістані можна писати історію. Серед афганців є і національні герої, як Ярослав Горошко. Зараз в області мешкає понад 1600 воїнів-афганців. За офіційними даними лише Афганська війна коштувала життя 14 тисячам радянських солдатів. Понад 7 тисяч учасників бойових дій в Афганістані повернулись додому інвалідами, понад 4 тисячі померли після війни від ран та важких недуг. У переддень 19-ої річниці виведення радянських військ з Афганістану, 50 учасників цієї війни були відзначені грамотами та матеріальними нагородами.


Дата: 20/02/2008 20:09 | Категорія: Культура | Автор: novaera

Заставний наводить порядок на ринку
Рейди міського голови тривають. Саме так називають продавці та малі підприємці стихійного ринку дії Романа Заставного стосовно їхньої діяльності. Конфлікт між владою та громадою розгорівся тоді, коли Читати повністю>>


Рейди міського голови тривають. Саме так називають продавці та малі підприємці стихійного ринку дії Романа Заставного стосовно їхньої діяльності. Конфлікт між владою та громадою розгорівся тоді, коли, не повідомивши продавців заздалегідь, правоохоронні органи під егідою Заставного припинили несанкціоновану торгівлю на тротуарах, місцях для паркування та газонах вздовж центрального ринку.

З нас збирали по 600-700, а то і 800 гривень щомісяця. Казали, ми належимо до ринку, тому і маємо платити за робочі місця. А тепер вигнали нас без попередження, як собак. Без роботи залишилися більше тисячі людей, – у фойє міської ради скаржиться продавець Марія. – І що ми маємо робити?  

Так, близько 300  людей, які торгували в несанкціонованих місцях біля центрального ринку, прийшли у четвер в міську раду, щоб добитися в міського голови дозволу повернутися на свої місця. Але у відповідь почули зовсім не те, на що сподівалися. Під час зустрічі Роман Заставний закликав підприємців надати документи, які б підтверджували факт сплати коштів за місця, та написати відповідні заяви в правоохоронні органи, оскільки ніхто не мав права брати гроші за несанкціоновану торгівлю.

- На вимогу підприємців, які здійснюють свою діяльність в межах правового поля, на вимогу мешканців, що живуть поруч з ринком, та на вимогу тернополян, котрі є покупцями ринкової продукції, я буду наводити порядок і не заплющуватиму очі на незаконну діяльність одних мешканців по відношенню до інших, – підсумував Заставний.

А на запитання підприємців ринку, чому їх не попередили про виселення, за словами однієї з потерпілих, п. Роман сказав: «А хто ви такі, щоб вас попереджувати?».

Хіба  ж продавці та малі підприємці не люди?

Люди у відчаї, кажуть, продавці за останні копійки товар закупили, а тепер не знають що й робити.

– Ми тільки намагалися хоч якось заробити собі на прожиття, а вже й того не дають, – додала п. Марія.

Не знайшовши підтримки в Заставного, продавці пішли до губернатора області Юрія Чижмаря. Голова обласної державної адміністрації вислухав скарги громадян щодо позбавлення їх можливості здійснювати торгівлю та висловив своє бачення ситуації, яка склалася.

Юрій Чижмарь переконаний, що на зміну стихійним ринкам мають прийти сучасні торгівельні площадки, обладнані відповідно до санітарних та технічних вимог.

– Торгівля має проводитися не у болоті та під дощем, а у спеціально відведених і пристосованих до цієї діяльності приміщеннях чи місцях. Це вимога часу, адже живемо ми у ХХІ столітті! – наголосив п. Чижмарь.

Водночас голова облдержадміністрації вважає, що перш ніж позбавляти продавців можливості здійснювати торгівлю на звичному для них місці, слід було заздалегідь повідомити їх про дату та час припинення торгівлі, а також визначити термін для того, аби ці люди могли врегулювати питання пов’язані з можливою зміною місця торгівлі.

Нагадаємо, 11 лютого близько ста підприємців з трьох ринків прийшли під стіни ОДА, щоб висловити незадоволення стосовно підвищення вартості орендної плати. Так, згідно слів підприємців, розмір орендної плати, зокрема за торгові приміщення, за останній час зріс майже вдвічі. Тоді Юрій Чижмарь допоміг організувати зустріч підприємців з прокурором області Юрієм Голубом, який пообіцяв провести по ринках перевірки.

P.S. В тернопільській міській раді запевняють, що збирати гроші із стихійних ринків ніхто не мав права. У бюджет ці кошти не надходили. Куди ж осідали «кровні» бідолах – невідомо. Наразі, як повідомили в прес-службі міської ради, для базарників, які торгували на тротуарах, місцях для паркування та газонах вздовж центрального ринку, спільно з дирекцією тернопільського ринку обладнано більше 200 робочих місць. Кому ж пощастить працювати у нормальних умовах, визначатимуться люди самі між собою.  

Анна ДУДКА

Дата: 22/02/2008 13:09 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

У Тернополі будуть альпійські гірки
Ще зовсім небагато часу залишилось до приходу весни. І знову місто уквітчається молодими рослинами. Цьогоріч, за словами помічника міського голови Олега Соколовського, озеленення міста Тернополя прох Читати повністю>>


Ще зовсім небагато часу залишилось до приходу весни. І знову місто уквітчається молодими рослинами. Цьогоріч, за словами помічника міського голови Олега Соколовського, озеленення міста Тернополя проходитиме за новими технологіями.

Відділом екології вже розроблена програма, у якій вказані нові напрямки розвитку озеленення міста. Офіційне затвердження документ одержить на черговій сесії міськради. Так, однією з умов програми є створення на території міста альпійських гірок.

– Згідно наказу управління ЖКГ та екології до 01.04.08 року за власні кошти всіма жеками повинні бути зроблені альпійські гірки. В транспортну розв’язку міста ввійдуть такі рослини: туя, вейгела, спірея, верба, алія, барбарис та багато інших. Зараз всі жеки Тернополя досить активно працюють: замовляють каміння, шукають рослини, – каже п. Олег.

Альпійська гірка – це елементи оформлення території, виконані на підвищенні. Певною мірою, альпійська гірка – це інженерна споруда, і її не повинні руйнувати ні сніг, ні дощ, ні вітер. Для того, щоб гірка тішила око не один рік, необхідно знати, як правильно підвищити рельєф, розкласти каміння та висадити рослини.

Олег Соколовський каже, що прикрасити гірку може сухий струмочок – доріжка з піску і гальки різного розміру, викладена так, неначе вода щойно висохла. Симпатично виглядатиме керамічний гномик під ялицею, кошеня під кущем або равлик біля води – такі невеликі скульптури зараз дуже популярні.
Найскладнішим, але і найприємнішим етапом у створенні альпійської гірки є висаджування рослин: треба підбирати їх таким чином, щоб не порушувати композицію ні по горизонталі, ні по вертикалі. Одні з них – високорослі – можуть бути фоном або акцентами, а грунтопокривні – стелитися живим килимом. Рослини краще підбирати багаторічні, а навесні підсаджувати «однорічки». Таким чином, гірка буде залишатися привабливою впродовж всього року.

Для покращення благоустрою Тернополя, мерія планує навесні впорядкувати всю центральну частину міста. А на території тернопільського замку створити сад з каміння, новий фонтан.

Впорядковуватиме міська рада і транспортні розв’язки. Тут, за словами помічника міського голови, має бути новий вид озеленення, що візуально зменшить забруднення.  

Анна АТАМАНЧУК

Дата: 22/02/2008 13:11 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

Ціни спустошують гаманці
Становище зі зростанням цін на сьогодні є настільки катастрофічним, що, здається, випробовує економіку на міцність, владу – на вміння керувати, народ – на терпіння. А прогулянки магазинами та суперма Читати повністю>>


Становище зі зростанням цін на сьогодні є настільки катастрофічним, що, здається, випробовує економіку на міцність, владу – на вміння керувати, народ – на терпіння. А прогулянки магазинами та супермаркетами не приносять нічого, окрім розчарування. За 2 місяці ціни зросли на 20-30%.

В умовах стрімкого зростання цін на продукти харчування український уряд вирішив ввести державне регулювання на деякі продовольчі товари першої необхідності. Згідно рішення Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування цін виробників продовольчих товарів, щодо яких запроваджено державне регулювання», пропонується впорядкувати формування цін на найвживаніші продукти харчування: борошно, хліб, яйця, молочну та м’ясну продукцію. Таким чином держава намагається стабілізувати ціни на основні продукти харчування, зробити так, аби в кишенях покупців стало більше грошей. Проте новому Уряду це вдається складно. Виробники продтоварів виступають проти державного регулювання. За їхніми словами, зростання цін неминуче у зв’язку з подорожчанням всіх складових собівартості товару. Позаяк цінами залишається лише дивуватися.    

Найістотніше в першому місяці 2008 року подорожчали продукти харчування – на 4,3 відсотки. Найбільше зросли в ціні овочі (+17,7 відсотка) та яйця (+6,6 відсотки). М’ясо та м’ясопродукти, за офіційною статистикою, зросли в ціні на 3,8 %; олія – 5,1%, фрукти – 5,8 %. Тарифи на комунальні послуги у січні подорожчали на 1,4%, транспорт – на 2,6% (передусім, «завдяки» залізниці, розцінки якої збільшилися на 6,5%). Такі дані оприлюднив Державний комітет статистики України. Порівнюючи з минулорічним груднем, у січні зросли ціни виробників.

Інфляція, за підсумками 2006 року, становила 11,6%, в 2005 році – 10,3%. А за прогнозами аналітиків, у 2008 р. рівень інфляції може скласти 10,5%, що вище за офіційний прогноз уряду (9,6%). Слід зазначити, що рівень інфляції в Україні найвищий серед всіх країн Східної Європи. Однією з її причин  називають низький урожай внаслідок несприятливих погодних умов, що і призвело до різкого зростання цін на продовольчі товари.

Суттєво подорожчали споживчі товари і у нашій області. Зокрема, значний ціновий ріст спостерігається на хліб, олію, молокопродукти.

Наталя КОЛЕСНИК

Ціни на продукти харчування на Тернопільському ринку:
26 грудня 2007 року
1.    Молоко – 1 літр/3.19 грн.
2.    Сметана - 1 літр/4,08 (15%); 4.40 (20%); 4.95 (30%);
3.    Сир – 1 кг/10,95 грн.
4.    Масло - 1 кг/16 грн.
5.    Хліб (білий, різаний) – 1шт/2.10 грн.
6.    Хліб (чорний, різаний) – 1шт/1.80 грн.
7.    Яйця (домашні) – 1 шт./60 коп.
8.    Шинка – 1кг/28 грн.
9.    Бочок (свинини) – 1 кг/24 грн.
10.     Смалець – 1 кг/11 грн.
11.     Олія рафінована – 1 літр/10 грн.
12.     Олія нерафінована – 1 літр/8-9 грн.
13.     Крупа гречана – 1 кг/4.60 грн.
14.     Крупа пшенична – 1 кг/2 грн.
15.     Крупа манна – 1 кг/2.30 грн.
16.     Борошно вищий сорт - 1 кг/2.30 грн.
17.     Цукор – 1кг/3.80 грн.
18.     Сіль – 1 кг/0.95 грн.
19.     Цибуля – 1 кг/3 грн.
20.     Часник – 1 кг/9.60 грн.

лютий 2008 року
1.    Молоко – 1 літр/3.80грн.
2.    Сметана - 1 літр/4,20 (15%); 4.80 (20%); 5.80 (30%);
3.    Сир – 1 кг/17 грн.
4.    Масло - 1 кг/20 грн.
5.    Хліб (білий, різаний) – 1шт/2.53 грн.
6.    Хліб (чорний, різаний) – 1шт/2.15 грн.
7.    Яйця (домашні) – 1 шт./60 коп.
8.    Шинка – 1кг/32.66 грн.
9.    Бочок (свинини) – 1 кг/25,00 грн.
10.     Смалець – 1 кг/18 грн.
11.     Олія рафінована – 1 літр/19,20 грн.
12.     Олія нерафінована – 1 літр/10,70 грн.
13.     Крупа гречана – 1 кг/5,35 грн.
14.     Крупа пшенична – 1 кг/2,10 грн.
15.     Крупа манна – 1 кг/2,70 грн.
16.     Борошно вищий сорт - 1 кг/3,55 грн.
17.     Цукор – 1кг/3,80 грн.
18.     Сіль – 1 кг/1,05 грн.
19.     Цибуля – 1 кг/4,80 грн.
20.     Часник – 1 кг/11,05 грн.

Дата: 22/02/2008 13:17 | Категорія: Економіка | Автор: novaera

Що українського у цьому святі?!
Кожен більш-менш досвідчений пілігрим, який коли-небудь подорожував Земною кулею знає, що найуніверсальнішим ключем до розуміння сутності того чи іншого народу є його культура. Адже саме в культурі мі Читати повністю>>


Кожен більш-менш досвідчений пілігрим, який коли-небудь подорожував Земною кулею знає, що найуніверсальнішим ключем до розуміння сутності того чи іншого народу є його культура. Адже саме в культурі міститься закодована у сакральних символах і знаках інформація про ментальну й духовну своєрідність народу. В розмаїтих обрядах, звичаях, святах збережено найцінніший культурно-історичний досвід наших предків.

Безперечно, що для пересічного туриста, не сильно обтяженого історичними знаннями та глибинним розумінням традицій, саме свята є культурною візитівкою країни. Перефразуємо відоме прислів’я: скажи, що ти святкуєш, і я скажу тобі, хто ти. Бо свята є дзеркалом сутності душі народу. Майже кожен день ми щось святкуємо, як правило, не замислюючись над природою цього святкування. Безумовно, багато свят не буває, і ми з радістю включаємо до свого календаря все нові і нові святкові дні. Здавалося б, ну, що у такому суцільному святкуванні поганого? А погане в тому, що бездумно відзначаючи різношерсті свята, ми не звертаємо уваги на ту енергетику, яку вони несуть в собі. А вона не завжди є позитивною.

Загальновідомо, що свята акумулюють в собі духовну енергію того народу, який це свято встановив. В цьому сенсі свята є посередниками між людиною і духовним світом її предків. До цієї духовної енергетики можуть долучитися виключно представники даного народу. Для невтаємничених чужинців енергетика із цілющої перетворюється у руйнівну. Тому треба бути дуже уважними, наслідуючи чужі свята і звичаї, щоб в гонитві за модними тенденціями остаточно не втратити своєї ідентичності.

Тому перед тим, як знову нарікати на життєві негаразди, духовну і культурну деградацію суспільства, давайте проаналізуємо свята, які ми відзначаємо, можливо саме в них і криється корінь наших проблем?

Походження слова «свято» однозначно вказує на приналежність його до слів «святе» і «святість». Давайте поглянемо, що для нас є святим? Якщо подивитися на наш календар, то перше, що кидається у вічі, – це величезна кількість свят. Вражає те, що більше 25% з них присвячено армії і міліції. Невже ми настільки мілітарна держава? Та серед армійсько-міліцейських свят, успадкованих від Радянського Союзу, на особливу увагу заслуговує «невмируще свято» 23 лютого, яке і досі більшість наших чоловіків вважає своїм «чоловічим» святом, не сильно переймаючись історією його виникнення.

У Радянському Союзі 23 лютого відзначали День Радянської Армії та Військово-Морського Флоту. Масовим це свято стало ще й через те, що у Країні Рад військова служба була загальнообов’язкова. Таким чином через радянські казарми пройшли практично усі здорові чоловіки Союзу, присвятивши армії 2-3 роки (раніше і всі чотири). Після розпаду радянської імперії на хвилі національного піднесення якось усім було не до святкувань. Новостворена держава потребувала власної армії та свята, саме тому 6 грудня 1991року президент України Леонід Кравчук підписав Указ про створення «Збройних Сил України». Але новостворене свято не отримало популярності серед народних мас. Воно й досі залишається вузькопрофесійним, офіційним святом, адже в основі будь-якого свята повинна лежати якась героїчна подія, яка б підживлювала патріотичні почуття. Тому старше покоління і надалі продовжувало святкувати 23 лютого - свято неіснуючої армії та флоту.

Але вже 10 лютого 1995 року Державна Дума Росії ухвалила федеральний закон «Про дні воєнної слави Росії», в якому 23 лютого зазначено як День Захисника Вітчизни. Мотивом відродження свята було те, що 23 лютого Червона Армія здобула перемогу над кайзерівськими військами Німеччини. Через чотири роки — 23 лютого 1999 року — Президент України Леонід Кучма видав Указ «Про День захисника Вітчизни», в якому зазначено: «Враховуючи численні звернення громадських організацій, ветеранів війни, та з метою сприяння патріотичному вихованню молоді постановляю установити в Україні свято — День захисника Вітчизни, яке відзначати щорічно 23 лютого».

Таким чином до вже існуючого Дня збройних Сил України приєдналося  ще одне, реінкарноване під новою назвою старе свято Радянської Армії і Флоту. Якщо ще можна зрозуміти логіку росіян, які досі не можуть забути своє імперське минуле, то логіку української влади, чий народ найбільше постраждав від тієї ж Червоної Армії, збагнути неможливо.

Невже в українській історії бракує героїчних дат, що ми змушені запозичувати чуже, наскрізь брехливе свято? Воно ні на йоту не містить в собі нічого великого, не те що святого! Погляньмо, які події стали підгрунттям його виникнення. В основі цієї масштабної містифікації покладено декілька міфів. Так, радянська пропаганда стверджувала, що саме 23 лютого був підписаний указ про створення Червоної Армії, але це брехня. Згідно архівних даних, Декрет про створення Робітничо-Селянської Червоної Армії Ленін підписав 15/28 січня 1918 року. Проте святкування народження армії 1919 року з якихось причин перенесли й відзначали приблизно на місяць пізніше. Відтоді і започатковується життя міфу про 23 лютого – Дня РСЧА і РСЧФ.

Уже в 1922 році Лев Троїцький у доповіді присвяченій четвертій річниці РСЧА заявив, що саме цього дня побачив світ Декрет Ради Народних Комісарів про її створення. Насправді, документ з’явився в пресі ще 18-23 січня. Але ця версія була узаконена та розтиражована у різних виданнях. Наступні маніпуляції із історичними даними радянська влада здійснила в 1938 році, коли до ювілею РСЧА запропонувала ще одну офіційну версію святкування. За новою версією, 23 лютого загони Червоної Армії нібито здобули перші вражаючі перемоги над регулярними військами Німеччини під Нарвою і Псковом. Цей міф жив довго, хоча не витримував історичної критики. У період тотального викриття культу особи Сталіна його вщент розбили у пресі, але свято вже було.

Насправді ж, німецькі війська у 1918 році ніхто не зупиняв, тому що російсько-німецького фронту як такого уже не існувало. Колишня російська армія розбіглася світ заочі, перестрілявши своїх офіцерів. В Петрограді панувала анархія і голод. Нова влада, яка складалася із анархістів, більшовиків та есерів, скасувала усі старі закони, гроші, торгівлю, право приватної власності, тим самим започаткувавши «диктатуру пролетаріату». Але на той час радянська влада вже мала свою «армію», яка складалася із озброєних банд колишніх солдат і матросів, злочинців, наркоманів, ґвалтівників, злодіїв та вбивць. Ці «червоногвардійці» не були придатними для ведення військових дій, вони лише добре уміли грабувати та вбивати беззахисних людей. Таке «військо» не могло навіть гіпотетично протистояти вишколеним німецьким офіцерам.

Зацікавлені у знищенні російської імперії німці самі зупинилися під Псковом. Виснажені війною на два фронти німецькі війська не збиралися воювати із союзниками, їм потрібен був мир. Адже ні для кого не є секретом, що німецький уряд профінансував Жовтневий Переворот у Росії на чолі з Леніном. Німці вимагали від новоствореної радянської влади укласти мирний договір, але Ленін вже не міг «розписуватися» за всю колишню російську імперію, адже після проголошення IV Універсалу Центральної Ради Україна випала із поля зору імперії й почала здійснювати власну зовнішню політику. Саме новостворена Червона Армія залила Україну кров’ю за сценарієм «Десяти заповідей політпрацівника Червоної Армії» Лева Троїцького, поставивши крапку на незалежності України в 1918 році.

«Пам’ятайте ... що так чи інакше, а нам необхідно повернути Україну... Без України немає Росії. Без українського вугілля, заліза, руди, хліба, солі, Чорного моря Росія існувати не може: вона задихнеться, а з нею і Радянська влада, і ми з вами!», - з такими словами звертався Троїцький до бійців ЧА.

Ось такою була славнозвісна Червона Армія. Святкуючи 23 лютого, ми вшановуємо пам′ять катів і нелюдів, які катували і вбивали наших рідних. За іронією долі, ми й досі на державному рівні відзначаємо це «свято» як День Захисника Вітчизни. Хочеться запитати, як так сталося, що на 17 році незалежності ми разом із Росією в один і той самий день святкуємо День Захисника Вітчизни? Невже у нас досі спільна Вітчизна? І як можна катів і вбивць називати захисниками? Що спільного між українською армією і «визволителями»?

Невже моральна деградація українського суспільства настільки глибока, що ми не здатні розрізнити біле і чорне, добро і зло? Неможна так зухвало нехтувати власною історією, перекручувати її на догоду чужинцям, бо тим самим ми нищимо своє майбутнє.

Знаючи про всі злодіяння Червоної Армії, ми вперто продовжуємо вітати чоловіків 23 лютого із «чоловічим днем». Скажіть, будь ласка, що в цьому святі є чоловічого чи українського? Українці – дивний народ. Як можна святкувати водночас, здавалося б, взаємовиключні свята, як День пам’яті героїв Крут і День Захисника Вітчизни - 23 лютого? Адже в трагедії під Крутами винні саме бійці Червоної Армії! І якщо хтось має право називатися захисниками, так це 300 студентів, які встали на захист молодої української держави 29 січня 1918 року.

Усвідомлюючи свою приреченість, вчорашні гімназисти і юнкера вступили у бій з шеститисячним військом червоноармійців Муравйова, щоб забезпечити евакуацію українському уряду на чолі з Грушевським. У цьому бою практично усі студенти загинули, а ті, що залишилися в живих, були жорстоко закатовані і вбиті. Жорстокість, з якою червоноармійці знущалися над гімназистами, вразила навіть досвідчених військових.

Комісія, яка займалася перепохованням загиблих юнаків під Крутами, у своїх звітах констатувала, що більшість трупів спотворена до невпізнання, в багатьох вибиті щелепи, виколоті очі, розривними пулями прострелені голови і т.д. Ось якою «славою» покрила себе новостворена Червона Армія! Ще більший терор вчинили ці « червоні захисники», коли 9 лютого 1918 року увірвалися у Київ. Протягом трьох тижнів їхнього господарювання, було вбито більше 5 тисяч мирних жителів. Основною провиною котрих було те, що вони українці. Розстрілювали усіх, хто був у вишиванці, спілкувався українською мовою, чи просто в кого в хаті знаходили портрет Тараса Шевченка. І це все робили війська Червоної Армії, чиї керманичі проголосили свободу совісті та право на самовизначення народу?! За цими подвійними фальшивими стандартами ми живемо і досі, дарма, що зараз ХХІ сторіччя, і маємо власну державу.
Тому якомога швидше ми повинні покінчити із цим ганебним для будь-якого українця «святом». Погодьтесь, абсурдним було б вимагати від німця святкувати «перемогу» під Сталінградом.

Я не проти, щоб у нашій незалежній державі існувало свято Захисника Вітчизни, але я категорично заперечую, щоб цим днем залишалось 23 лютого. Серед безлічі справді героїчних подій української історії можна вибрати гідну дату для свята Захисника Вітчизни.

Вже не один рік українське студентство та численні політичні й громадські організації проводять всеукраїнську акцію із збором підписів під зверненням до Президента України з проханням скасувати ганебне святкування 23 лютого. Натомість, Днем Захисника Вітчизни пропонується обрати 14 жовтня, або 29 січня. Вибір саме цих дат невипадковий. 14 жовтня: по-перше, релігійне свято Покрови, яке українські козаки вважають своїм козацьким святом; по-друге, саме 14 жовтня постала Українська Повстанська Армія. 29 січня відбувся бій під Крутами, де українські студенти та гімназисти ціною власного життя затримали наступ на Київ Червоної Армії. Як на мене, ці дати обидві заслуговують на увіковічення у людській пам’яті. Хоча, особисто я, надаю перевагу останньому, адже 14 жовтня і так є святом.

Щоб остаточно закінчити тему 23 лютого, наведу вам ще пару цікавих фактів. Ще задовго до Першої Світової Війни, Інтернаціонал призначив 23 лютого днем міжнародного жіночого свята. Виявляється, що 8 березня за новим стилем – це 23 лютого за старим. Ці свята завжди йдуть вкупі і мають безпосереднє відношення до єврейського свята «пурім». Про останнє я більш детальніше розповім у наступній статті, «присвяченій» «Міжнародному жіночому дню».
Якщо врахувати національні особливості керівного складу Інтернаціоналу, а також те, що Червона Армія творилася Л.Троцьким (Лейбою Давидовичем Бронштейном) та онуком юдея Бланка В.Леніним, то сіоністсько-масонські знаки-символи Червоної армії (пятикінцеві зірки на головних уборах, «шпали», «ромби», та «куби» на петлицях) вже не мають нас дивувати. До речі, навіть марширувати Червона Армія стала із лівої ноги, а не з правої, як раніше в армії, яка починала рух за праву справу захисту народу завжди із правої ноги.

Тому, любі наші українські чоловіки, ви є нащадками великих оріїв, трипільців, русичів, козаків, які завжди боролися лише за правду на своїй землі! Їхня честь і слава бурлить у ваших венах, дивиться на вас очима ваших дітей і онуків, вона скрізь, де є Україна. За своєю суттю українці миролюбний народ, який брався за зброю лише перед загрозою фізичного знищення. Напевно, ми єдина нація в світі, котра ніколи не вела загарбницьких воєн.

Що спільного може бути між вами - дітьми Сонця і  нічними «подвигами» Червоної Армії?

Я чудово розумію, що зміни соціальних уявлень, до яких відносяться і свята, відбуваються дуже повільно через консервативність масової свідомості. Але ми повинні говорити правду, звільняти свій менталітет від чужої руйнівної філософії, по краплі видавлюючи із себе раба.

Наталка ПАРОВА

Дата: 22/02/2008 14:39 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

Ірина Бойчик: «Я працюю в органах місцевого самоврядування, а не на приватному курнику п.Заставного чи у банку п.Гринчишина»
Щораз більшого резонансу набуває у Тернополі протистояння керівників міської ради і начальника управління комунальної власності Ірини Бойчик. Читати повністю>>


Щораз більшого резонансу набуває у Тернополі протистояння керівників міської ради і начальника управління комунальної власності Ірини Бойчик.

– Ірино Михайлівно, у чому суть конфлікту?

– Суть непорозумінь між  мною і міським головою полягає у різних цілях перебування на керівних посадах міської ради, різних поглядах на проблеми громади і шляхи їх вирішення  в частині використання комунального майна міста, – розповідає Ірина Михайлівна. – Я прийшла у міськраду працювати, а не конфліктувати. Непорозуміння ж виникають через нездатність декого оцінити свої можливості, вгамувати апетит, від нестримного бажання розмістити власне попереду громадського, державного. Оскільки і я, і переважна більшість моїх підлеглих діють згідно закону, то мер Заставний і його заступник Гринчишин не мають можливості просто і швидко вирішувати свої питання.

З мого боку були неодноразовими спроби з’ясувати спірні питання, але думка мера незмінна, вона називається «Бойчик – кістка в горлі, яку важко усунути».
– У нашому місті значно зросла орендна  плата  за користування комунальним майном. Чим це пояснити?

– Значне підвищення орендної плати пояснюється тим, що згідно рішення Тернопільської міської ради від 7.03.2007р. ми повинні керуватись методикою затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України. Ця методика передбачає нарахування орендної плати на основі експертної оцінки об’єкта оренди та відповідного відсотка від ціни об’єкта.

Тому розмір орендної плати буде досить значним, він зріс у 1,5-3, а то й у 5 разів.

– Це ж відіб’ється на споживачах. Виходить, що міський голова таким чином грабує територіальну громаду, інтереси якої повинен захищати?

– Звичайно, що такий ріст орендної плати не може не позначитись на добробуті тернополян. Підприємці змушені піднімати ціни на свої товари, послуги. А ми, як їх споживачі, мусимо компенсувати цей ріст зі своїх гаманців.

Для простого мешканця високі слова наповнення бюджету не є такими важливими, як одержані рахунки про нараховану орендну плату або ціни на товари в магазинах чи на ринках.  

А невдале відновлення роботи фонтану на міському ставі (який, до речі, варто було б назвати «Сльози Заставного») ще не є критерієм успішного керівництва міським господарством.

Я думаю, що якщо б ви запитали наших городян, кому стало краще жити за керівництва «команди» п.Заставного,  то в переважній більшості отримали б відповідь – «Не нам».

Стосовно грабунку громади міста, то можу сказати ще таке. Я неодноразово відстоювала власну позицію перед п.Гринчишиним, а також перед мером міста, стосовно того, що нам доцільно, як в інших містах, в межах законодавства прийняти свій порядок нарахування орендної плати. Про це йшлося ще в кінці 2006р.

Для «пом’якшення удару» по підприємцях і споживачах, для створення умов для розвитку малого і середнього бізнесу треба орендну плату збільшувати, але поступово, розумно і диференційовано.

На жаль,  інша думка у нашого мера не в пошані. Окрім постійних звинувачень в лобіюванні чужих інтересів, у недоречності висловлювати свою думку щодо впливу високої орендної плати на підприємництво, на населення м. Тернополя, я не почула нічого. П.Заставний при таких розмовах просто викрикував: «Ірино Михайлівно! Про підприємців та людей подбає хтось інший! Ваше діло – збирати гроші за оренду комунального майна, і якнайбільше!».

– Р. Заставний запросив Вас на роботу у свою команду з посади начальника головного управління економіки Тернопільської ОДА. Чи  не шкодуєте, що погодились?

– Команду? А що таке «команда Заставного»? 4-5 осіб у виконавчих структурах міської ради? З цього приводу за мене якось висловився сам п.Гринчишин: «Команда – це коли грають у футбол, а тут команди немає».

У моєму розумінні «команда мера» – це єдність однодумців у цілому і носіїв власної думки зокрема. З цих окремих думок, проаналізованих, скорегованих і відшліфованих, має формуватись позиція і рішення міського голови. Слід чітко пам’ятати, що чиновник має право формулювати свої думки, і обов’язок – відповідати за їх  втілення перед законом.

Я дійсно прийшла в управління комунальної власності з посади начальника головного управління економіки Тернопільської ОДА за пропозицією у серпні 2006р. п.Гринчишина.

Мені запропонували цю посаду мабуть тому, що я не належала до тих чиновників ОДА, які повністю ігнорували будь-які починання підприємця Р. Заставного, а також керівника філії банку і за сумісництвом керівника Фонду регіональних інвестиційних досліджень п.Гринчишина. Керівництво області проігнорувало участь у Першому  міжнародному інвестиційному форумі у грудні 2005р., який був початком передвиборної кампанії п.Заставного. Це стало йому «ляпасом», він опинився у досить невигідній позиції в очах запрошених гостей. Тоді я єдина від ОДА  взяла участь у форумі. Не ставлю це собі за заслугу, просто в той час  моя думка про цих  людей була значно кращою.

А піти добровільно з адміністрації для мене не було проблемою, оскільки звикла будь-яку роботу робити добре, викладатись на повну силу, відчувати себе учасником подій, а не бути «пластиліном» в руках окремих заступників голови ОДА.

Але… Як зазначив в одній із своїх публікацій в газеті «Номер один» В. Кузик, «не вписалась в роботу команди мера». Ніскільки не шкодую, що «не вписалась», адже «вписатись» – це значить опуститись до рівня методів управління п.Заставного, діяти саме так, як прагне він.

Стосовно того, чи не шкодую, що погодилась на пропозицію п.Гринчишина, то хочу сказати, що той тиск, який протягом тривалого  часу чиниться на мене, гартує терпіння і силу волі, дає можливість оцінити себе і тих людей, які довкола мене – колег по управлінню, друзів, знайомих, депутатського корпусу, однопартійців. Ситуація дала можливість зважити «хто є хто»? Шкодую лише про одне: не зуміла вчасно оцінити глибину фальші і цинізму, ницості інтересів людей, які запросили мене у міську раду.

– Ходять чутки, що міський голова довів Вас до нервового стресу?

– Чутки містом ходили і ходять різні, дехто свідомо їх «запускає в маси». У липні минулого року на засіданні виконкому міським головою «за зачиненими дверима» була розіграна перша дія трагікомедії під назвою «Розправа з непокірними».

Коли людина такої посадової ваги дивиться Вам в очі і вигукує в присутності членів виконкому кричущу, жахливу  неправду, від цього можна пережити моральний шок. Я за більш як 20-річну трудову діяльність з такими людьми і подібними методами впливу не зустрічалась. Це для мене дійсно було стресовою ситуацією. Мабуть, застосування інших аргументів і важелів впливу на підлеглих для мера є незрозумілими і недоступними.

– Пан Гринчишин заявляв у пресі, що мерія зверталась в прокуратуру з приводу Ваших незаконних дій, чи є вже якесь рішення прокуратури?

– Я навіть не знаю, чи зверталась мерія в прокуратуру і з якого приводу. Під час мого перебування на лікарняному восени минулого року в пресі було кілька коментарів п.Гринчишина про те, що мерія  звернулась в прокуратуру з метою «усунути політичні інсинуації навколо цього питання». Якого саме – не знаю.

Якщо йдеться про ключі від мого кабінету, яких я дійсно нікому не віддавала, то це питання справді «варте» прокурорського втручання. Якщо ж мова про додаткові 48  об’єктів, які, начебто, включені мною в перелік до приватизації у 2007р., то це можна легко перевірити, коли саме і які саме переліки вносились мною на розгляд міської ради. Чому виникає так багато галасу навколо цих переліків, якщо вони затверджені  7 березня 2007р., а питання їх «незаконності» почало озвучуватись в липні цього ж року? Може тому, що керівництву не сподобалась моя незгода з тими підходами, які вони нав’язували мені щодо визначення цін на комунальне майно і методами впливу на самих експертів.

Тема приватизації комунального майна в м. Тернополі, розподіл ролей в цьому процесі є досить глибокою і цікавою, тому я поки-що не буду на ній більше зупинятись.

В грудні місяці минулого року п.Гринчишин знову шантажував мене поданням до прокуратури. Він розмахував перед моїми очима якимось папірцем, проте до рук не дав і навіть не процитував на моє прохання жодного абзацу з нього. Подальшої долі цього папірця я не знаю, наразі мене ніхто не інформував про якісь рішення прокуратури щодо мене і ніхто мене у жодні правоохоронні органи не викликав.

– Чи звертались Ви до міського голови з доповідними записками, як ним було озвучено, з проханням занизити ціни на об’єкти приватизації комунального майна?

– Це дуже абсурдне твердження. Ні я, ні міський голова не уповноважені «встановлювати» ціни. І теза п.Заставного про «ціну, яку ми встановили», говорить лише про одне: він керується «своїми» законами. Ціни на об’єкти комунальної власності можуть визначати незалежні експерти. А якщо вони комусь не подобаються, то їх рішення можуть оскаржуватись  в судовому порядку. Експерти також є відповідальними перед законом за визначені ними ціни. Іншого бути не може згідно чинного законодавства!

Тому я стверджую, що ні усно, ні письмово не зверталась ні до мера, ні до когось іншого з проханням занижувати ціни на майно. Моя позиція стосовно процедури оцінки комунального майна однозначна і чітка: вона повинна проводитись саме так, як це прописано діючими нормативно-правовими актами.  
– Чи правда, що Вам оголошено догану? Якщо так, то за які «заслуги»?

– Так, це правда. Мені розпорядженням міського голови від 29.11.2007р. оголошено догану. Це було завершальним акордом міського голови у першій дії згаданої трагікомедії. Якими є мої реальні «заслуги», я думаю читачеві зрозуміло з викладеного вище, а формальним приводом до накладення дисциплінарного стягнення було незадовільне забезпечення виконання окремих рішень міської ради.

До речі, хотілося б запитати мера, чому він не зобов’язує п.Гринчишина, як свого заступника, публічно дати якісь пояснення щодо незадовільної роботи підпорядкованого йому управління і його керівника?  Адже депутати, та й взагалі тернополяни, можливо, навіть його голосу «вживу» не чули, на сесії міської ради його ніхто ніколи не бачив, нічого від нього не чув. Коли йде пленарне засідання міської ради, то п.Гринчишин слідкує за його ходом не у залі, а за двома зачиненими дверима у своєму кабінеті через колонки комп’ютера.

За час моєї відсутності одне з питань на сесії міської ради під загрозою тієї ж догани озвучувала начальник відділу приватизації нашого управління Л. Ходоровська. Мабуть, п.Гринчишину простіше сховатись «за спідницю», ніж публічно виступити перед депутатським корпусом. Тим більше, що хід пленарних засідань міської ради озвучується гучномовцями на вулиці і кожен перехожий може їх послухати. Простіше кричати в кабінеті до підлеглих , ніж відкрито відстоювати свою позицію.

Але й це ще не все. У грудні місяці минулого року п.Гринчишин подав міському голові доповідну записку №2, в якій знову просить його застосувати до мене дисциплінарне стягнення, тобто знову оголосити догану.

По своїй абсурдності зміст цієї доповідної б’є всі рекорди. Тут і починається друга дія розігруваної  п’єси. Але про це згодом.

– Що можете сказати про благодійний фонд, у який підприємців, що мають намір приватизувати комунальне майно, примушували перераховувати гроші під виглядом спонсорської допомоги?

– Благодійний фонд «Діти Тернополя», який очолює О. Заставна, був успішно презентований і поповнений нещодавно на балу родини Заставних. Він також  був використаний при приватизації об’єктів комунальної власності міста. Я знаю, що частину підприємців, орендарів примушували перерахувати досить значні суми  до згаданого фонду. Лише після цього  вони могли отримати «зелене світло» до завершення процедури приватизації своїх обєктів.

Можливо тому, так гальмувався процес приватизації до липня 2007р. і так стрімко прискорився восени цього ж року, поки управлінням  фактично керували М. Бобришова та п.Гринчишин?

Тут я цілком згідна з думкою міського голови, яку він висловив мені нещодавно, що, на відміну від мене, йому дуже зручно і комфортно працювати з моїм заступником М. Бобришовою. Вона розуміє його бажання з півслова.

Знаю також, що деякі підприємці звернулись до правоохоронних органів і прокуратури з відповідними заявами.

– Що це за конкурси проводяться по оренді комунального майна? Чи не створять вони додаткового поля для корупції?

– Згідно чинного законодавства, передача об’єктів комунальної власності в оренду має здійснюватись на конкурентних засадах. Тому рішеннями виконкому і міської ради затверджені порядок проведення конкурсу на право оренди комунального майна та склад конкурсної комісії. Її очолює п.Гринчишин  і наївно було б думати, що в процесі проведення конкурсів у нас все «чисто і прозоро». Як конкретний приклад можу навести проведення конкурсу на оренду приміщення за адресою пр. С. Бандери, 5.

П.Гринчишин і Ю.Юрик, який очолює управління, уповноважене управляти цим майном, вперто відстоювали позицію щодо передачі цього об’єкта в оренду на конкурсних засадах під розміщення фінансової установи – банку, страхової компанії, кредитної спілки тощо.

В той же час вони так само вперто ігнорували норму Закону України «Про оренду державного і комунального майна», яка передбачає проведення конкурсу на оренду майна за умови відсутності заяви від бюджетної організації чи установи. Така заява ще задовго до самого конкурсу подана державною виконавчою службою області для розміщення своїх міських структур.

Я особисто як член конкурсної комісії утрималась при голосуванні щодо проведення конкурсу, звичайно, в черговий раз викликала на себе шквал звинувачень з боку керівництва.

В кінцевому підсумку конкурс не відбувся.

Другий  приклад. Нещодавно виконкомом міської ради прийнято рішення про оголошення конкурсу на оренду приміщень на вулицях Миру, Чалдаєва, бульварі Т.Шевченка  і сформульовані пропозиції щодо їх цільового використання.  П.Гринчишин подав на виконком проект з таким формулюванням цільового використання об’єкта по вул. Миру, 5: «Салон побутового обслуговування чоловіків предметами верхнього одягу». Як воно Вам? Колись в журналі «Перець» такі «перли» друкували в рубриці «Страшне перо не в гусака».

Але головне питання в тому, чому в цьому приміщенні вирішили саме «обслуговувати чоловіків»? Хто вивчав потребу мешканців мікрорайону в тих чи інших послугах? Можливо, там потрібне кафе, перукарня, промисловий магазин чи ще щось інше? Чому п.Гринчишин вирішив саме так? Комунальне приміщення повинно використовуватись на користь і для зручності мешканців мікрорайону, а не під бізнес, наперед визначеної особи. Ось Вам  і вся прозорість.

– Що стало приводом до подання Вами позовної заяви до суду?

– Я працюю керівником одного з виконавчих підрозділів органу місцевого самоврядування і на своїй посаді, насамперед, повинна зважати на інтереси нашої міської громади.  

Теперішнє керівництво міської ради має на це свою думку, вважаючи, що можна маніпулювати людьми на свій розсуд і, в разі необхідності, змести зі свого шляху всіх, хто заважає  втіленню його планів.

Розумію, що ситуація, яка склалась, є не зовсім типовою для чиновницького середовища. Простіше було б піти з посади, як кажуть, дати собі спокій. Але  для мене є принциповим питання збереження «власного обличчя», а не чиновницького крісла. Без нього я обходилась досить довго, думаю, що зможу обійтись і тепер, і в майбутньому. Такими є мої батьки, так вони виховали мене. Зараз на мене дивляться двоє дорослих синів, мої співробітники, студенти, аспіранти.   

Тому мені після тривалого тиску і приниження з боку керівництва міської ради нічого не залишалось, як  подати позов до суду для початку  про визнання незаконними дій міського голови щодо притягнення мене до дисциплінарної відповідальності та  добиватись скасування оголошеної догани.  А далі час покаже.

Спілкувалася Анна ДУДКА

Дата: 27/02/2008 10:19 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

Чортків над прірвою
Пісок видобувають незаконним шляхом у мікрорайоні Синяково, що у місті Чорткові на Тернопільщині. За часів Радянського Союзу піщаний кар’єр був відкритий для будівництва об’їзної дороги колгоспом-міль Читати повністю>>


Пісок видобувають незаконним шляхом у мікрорайоні Синяково, що у місті Чорткові на Тернопільщині. За часів Радянського Союзу піщаний кар’єр був відкритий для будівництва об’їзної дороги колгоспом-мільйонером «1 травня», що діяв тоді у селищі Угринь Чортківського району. Проте у 70-х роках кар’єр з причин безпеки закрили, оскільки поблизу живуть люди.

Сьогодні мешканці тридцяти будинків, які проживають на вулицях Корольова, Пилипа Орлика та Сірка побоюються, що найближчим часом їхні домівки можуть опинитися у проваллі. Крім того, добувачі каменю закладають у кар’єрі вибухівки, внаслідок дії яких у багатьох будинках селища утворилися тріщини в стінах. Люди вже скаржилися у міську та районну раду, в міліцію та прокуратуру. Проте результату, як такого, не отримали. Депутат Чортківської міської ради Олексій Омельчук та депутат районної ради Олександр Степаненко тільки сказали, що цим питанням повинні займатися правоохоронні органи. Тому проблема з піщаним кар’єром, зі слів жителів мікрорайону, зайшла в «глухий кут».

Щоб пересвідчитися на власні очі, яка сьогодні ситуація у Синяково, ми вирушили у цей мікрорайон.

Піщаний кар’єр починається навпроти вулиці Сірка. Величезні кам’яні брили нависають над краєм кар’єру, а поміж них – великі та глибокі діри. Внизу кар’єру, приблизно за 100 метрів до нього, живуть люди. Коли ми приїхали, в кар’єрі нікого не було, оскільки пісок видобувають переважно затемна. За коментарями стосовно даної проблеми ми вирішили звернутися до посадовців.

Заступник голови з економічних питань Чортківської міської ради Андрій Левкович підтвердив, що міська рада намагалася вирішити проблему кар’єру.

– Ми були на піщаних кар’єрах з депутатом міськради Олексієм Омельчуком. Там дійсно є загроза обвалів. А від жителів мікрорайону надходило чимало скарг, зокрема на те, що у їхніх будинках від гучних вибухів тріскають стіни.

На запитання, чи знайшли вирішення цієї проблеми, пан Андрій сказав, що під’їзні дороги до кар’єру вже засипали землею. Проте, мабуть, це все, на що спромоглася міська влада. «Закрила» це питання найдешевшим способом. Та й що для місцевої влади проблеми людей двох-трьох вулиць? У місті є безліч інших значно нагальніших проблем.

Виявляється, із ситуацією з кар’єром пов’язана ще одна не менш важлива проблема. Земля цього мікрорайону, як зазначив заступник мера Чорткова, належить до Угринської сільської ради. У зв’язку з цим, мешканці мікрорайону вже самі не знають, від кого «залежать», адже вони є жителями Чорткова, а земля відноситься до Угринської сільської ради. Тому за допомогою звертаються і до міської, і до районної рад, й до силових структур.

Голова Угринської сільської ради Василь Мельник каже, що проблема незаконного видобування піску з кар’єру не вирішується уже протягом кількох років і справді є небезпечною для людей. Але пояснив: «…для того, щоб зупинити це, сільська рада не має коштів».

– Ці діри, які утворюються після вибухів, криють в собі небезпеку для людей та їхніх помешкань. Я слідкував за ситуацією у кар’єрі. Молоді чоловіки, які там добувають пісок, пояснювали, що це єдиний їхній заробіток, а їм потрібно годувати сім’ї, – розповів сільський голова. – 15 лютого разом з дільничним інспектором ми поїхали в Синяково. Добувачі, побачивши міліціонера, відразу втекли.

Василь Мельник припустив, що пісок перепродують десь у Чортківському районі, оскільки його транспортування в інші райони досить дороге. А депутат міськради Олексій Омельчук пояснює, що ці люди хочуть «швидких» грошей. Тому продають пісок місцевим будівельникам.

– Добувачі піску знаходять різні шляхи до кар’єру. І земля, яку сюди привезли, їм не перешкода. Не вирішують проблеми й штрафи, які становлять лише 51 гривню. Ці люди вже добралися до кар’єру поблизу вулиці Сагайдачного. Місцеві жителі скаржаться і бояться. Адже кілька років тому на піщаному кар’єрі загинуло троє людей. Нещодавно одна дитина провалилася і зламала там ногу. Що ж буде далі? Гадаю, єдиною управою на «підпільників» стануть лише правохоронці, – каже депутат.

Нині керівництво Чортківщини не переймається цією проблемою. Проте, хто ж відшкодує людям житло, здоров’я, і… життя, якщо вони опиняться у проваллі? Надіємося, губернатор Юрій Чижмарь допоможе вирішити цю проблему.  

Наталя КОЛЕСНИК

Дата: 27/02/2008 10:48 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

При народженні двійнят виплачуватимуть 37 тисяч гривень
При народженні двійнят на першу дитину виплачуватимуть 12 тис. грн., на другу – вже 25 тис. грн. Про це йдеться в нещодавно прийнятій постанові Кабінету Міністрів України «Питання призначення і випла Читати повністю>>


При народженні двійнят на першу дитину виплачуватимуть 12 тис. грн., на другу – вже 25 тис. грн. Про це йдеться в нещодавно прийнятій постанові Кабінету Міністрів України «Питання призначення і виплати допомоги сім′ям з дітьми», яка визначає порядок надання в 2008 році допомоги при народженні дитини.

У Міністерстві праці і соціальної політики України, презентуючи проект постанови на засіданні уряду, міністр праці і соціальної політики Людмила Денисова заявила, що допомога при народженні дитини, яка народилася після 31 грудня в 2007 р., надається в розмірі: 12 тис. 240 грн. – на першу дитину, 25 тис. грн. – на другу дитину, 50 тис. грн. – на третю і наступних дітей. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні першої дитини в сумі 4 тис. 800 грн., другої дитини – 4 тис. 840 грн., третьої і наступних дітей – 5 тис. грн. Сума, що залишилася, на першу дитину виплачується протягом наступних 12 місяців (по 620 грн. щомісячно), на другу дитину – 24 місяці (по 840 грн. щомісячно), на третю і наступних дітей – 36 місяців (по 1250 грн. щомісячно) рівними частинами.
Розмір і термін виплати допомоги, яка призначається одному з батьків дитини, визначається з урахуванням кількості дітей, які до народження дитини перебували на утриманні особи, якій призначається допомога.

За словами п. Людмили, у разі народження двійнят або більшої кількості дітей допомога виплачується на кожну дитину, при цьому кожна дитина з їхнього числа вважається наступною. Тобто, при народженні двійнят на першу дитину виплачуватимуть 12 тис. грн., на другу – вже 25 тис., роз′яснила Денисова.
Допомога при народженні дитини призначається всиновлювачу, опікуну на кожну всиновлену (взяту під опіку) дитину в розмірі, встановленому при народженні першої дитини.

Якщо допомогу при народженні дитини вже було призначено до моменту встановлення опіки, усиновлення, виплата допомоги опікуну, всиновлювачу продовжується в такому ж розмірі.

Олена ЛЕГЕТА

Дата: 27/02/2008 10:51 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

Тернопільську міську організацію НСНУ очолила жінка
Головою Тернопільської територіальної організації Народного Союзу «Наша Україна» обрано Ольгу Похиляк на конференції 20 лютого. Читати повністю>>


Головою Тернопільської територіальної організації Народного Союзу «Наша Україна» обрано Ольгу Похиляк на конференції 20 лютого.

Ольгу Похиляк було висунуто кандидатом на голову Тернопільської територіальної організації НСНУ більшістю первинних організацій партії міста Тернополя. Відтак, її кандидатуру підтримала Президія Тернопільської територіальної організації НСНУ.

На конференції були присутні 85 з 89 запрошених делегатів, які одноголосно проголосували за кандидатуру Ольги Похиляк.

Новообрана голова Тернопільської територіальної організації Союзу «Наша Україна» запевнила, що не словом, а ділом працюватиме на цій посаді. Також п. Ольга зазначила, що планує йти назустріч людям, допомагати соціально незахищеним, дітям-сиротам, а також колегам-педагогам.

Зараз Ольга Похиляк працює на посаді директора тернопільської ЗОШ №8, а також є депутатом Тернопільської міської ради.

Зазначимо, міський осередок партії нараховує 1360 членів, 10 з яких представлено в міській раді.

Виходити з партії, за словами керівника організації, ніхто не збирається:

– Виваженість, здоровий глузд перемагають, і ми робимо обдумані життєві кроки. На сьогоднішній день ніхто не вийшов з лав партії. Надіємося, що й намірів таких немає, – каже п. Ольга.

Довідка
12.02.1960 – народилася у Тернополі
1977 – закінчила школу і вступила на філологічний факультет Вінницького інституту
1981 – закінчила ВУЗ, працювала вчителем у Роздільнянському районі Одеської області
1982 – розпочала працювати вчителем у ЗОШ №8 м. Тернополя
1995 – заступник директора школи №8
1999 – директор школи №8
2002 – депутат Тернопільської міськради
Має двох дітей: дочку та сина, які наразі навчаються за кордоном. Чоловік – лікар.

Дата: 27/02/2008 10:53 | Категорія: Політика | Автор: novaera

Юлі «дали газу», напевно, і ще дадуть
«Усі ми прагнемо любові..», – співалося в старій добрій пісні. Часи змінилися, змінилися й наші прерогативи. Любов нині розкішна забаганка, котру собі можуть дозволити хіба що вродливі українські крас Читати повністю>>


«Усі ми прагнемо любові..», – співалося в старій добрій пісні. Часи змінилися, змінилися й наші прерогативи. Любов нині розкішна забаганка, котру собі можуть дозволити хіба що вродливі українські красуні-моделі та багаті американські дідусі-мрійники. Усі інші верстви населення стали набагато прагматичнішими. Якщо ще вчора ми всі дружно крокували до світлого майбутнього, відчуваючи себе щасливими лише від того, що партія і Ленін з нами, то сьогодні нам цього вже мало.

Можна лише поспівчувати українській владі, котрій доводиться мати справу із «знахабнілим» народом, якого вже не візьмеш однією любов’ю та обіцянками навіть «ідеального» «прориву». Нині розчулити народне серце зможуть лише безперебійне постачання світла та газу, а також дешевий хліб та ковбаса. Новий уряд має проблеми як з однією, так і з другою складовою українського щастя. Заради справедливості варто зазначити, що питання газу завжди було «ахілесовою п’ятою» української економіки, зачарованим колом.

Парадоксальність ситуації ще й в тому, що чим більше урядовці намагалися покращити, спростити, зробити прозорішими механізми, задіяні в газотранспортній системі, то все більше ця система ставала корупційною. Тому спроби розв’язання газових проблем були справою честі будь-якого українського політика. Не виключення і теперішній уряд, який в особі свого прем’єра заварив таку «газову кашу», що й сам вже не знає, що ж з нею робити. Головному «кашовару» Тимошенко починаючи куховарити на газовому ринку, варто було б сім раз подумати про те, що «РосУкрЕнерго» - це вотчина не тільки і не стільки Фірташа, як «Газпрому», перед тим як звинувачувати цього посередника у корупції.

Революційний запал прем’єра ще можна було б зрозуміти та й навіть похвалити, якби мета у неї була світла. Насправді, істеричні заяви пані Тимошенко про негайне усунення з газового ринку нинішніх посередницьких структур, продиктовані не щирим прагненням звільнити український газовий ринок від паразитуючих компаній, а всього-навсього замінити їх на свої. При чому остаточно знехтувавши національними інтересами, поставивши під серйозну загрозу енергетичну безпеку держави.

Цілковите невігластво прем’єра у газовій сфері загрожувало Україні газовою блокадою зі сторони Росії. Коли надійшов ультиматум від «Газпрому», гостра на висловлювання прем’єр наче набрала в рот води, пардон, захворіла. Де був легендарний «Воїн Світла», коли державі загрожував енергетичний колапс? Чому президент України мусів терміново летіти в Москву, щоб на рівні президента Росії виправдовуватися за вибрики свого прем’єра? Маючи непросту розмову з Путіним, Ющенку все-таки вдалося зняти напруження між двома країнами та домовитися про постачання газу в Україну за оптимальною ціною в 179, 5 доларів. І хоча, ці домовленості були усними, але вони були, що підтвердили обидва президенти на спільній прес-конференції.

Здавалося б, Юлія Володимирівна повинна була лише дякувати Ющенку за те, що він зміг вийти з цієї здавалося б патової ситуації. Та вдячність не є атрибутом українського політикуму, невластива ця людська риса і леді Ю. Не будучи спроможною визнати свої помилки, прем’єр і її свита почали далі збурювати газову тему. В розмаїтих ЗМІ почали з’являтися тенденційні статті, в яких здійснювались спроби нівелювати роль Ющенка у газових переговорах. Окремі журналісти досягнуті в Москві домовленості розцінювали виключно як особисту поразку українського президента, забуваючи про те, що саме Тимошенко спровокувала конфлікт з Кремлем.

Особливим красномовством відзначився Олександр Турчинов, котрий скрізь твердив, що лише Тимошенко зможе остаточно вирішити питання із газом під час персонального візиту до Російської Федерації. Пан Турчинов бідкався, що його шефині доведеться починати газові переговори із «чистого аркуша», адже візит Ющенка і газові домовленості мали лише декларативний характер. Саме Юлії Володимирівні, зі слів віце-прем’єра, доведеться займатися документальним підтвердженням газових домовленостей, які вона планує отримати під час свого візиту.

І ось цей день настав. Юлія Володимирівна, попри свою затяжну ангіну, все-таки 21 лютого вирушила до Москви. Здавалося, от зараз наша Жана Д’арк, швиденько розбереться із усіма тіньовими схемами, навчить російського газового монополіста, як йому вести свій бізнес в Україні, і під бурхливі оплески та при всезагальному зачаруванні приїде у Київ переможницею із повною папкою документів. Але, на жаль, ані вишукана сукня, ані майстерно прикріплена коса, не змогли вразити російських високопосадовців. Так, незважаючи на усі перепони, прем’єрка зустрілася з усіма першими російськими політиками, але толку з того мало. Тому що на практиці їй не вдалося ні на йоту змінити домовленості, досягнуті Ющенком, під час його останніх відвідин російської столиці.
Попри казки про російську гостинність, нашого очільника уряду Москва зустріла холодною ввічливістю. Досі залишається таємницею, про що Тимошенко домовлялася із «старшою сестрою», адже її візит відбувався в цілковитому інформаційному вакуумі. Під великим питанням була центральна зустріч Тимошенко із головою правління «Газпрому» Олександром Міллером. Подейкують, що останнім аргументом, щоб ця зустріч відбулась, був особистий дзвінок Володимира Путіна, під час тригодинної розмови із українським прем’єром.

Те, що Путін так довго спілкувався з опальною колись прем’єркою, свідчить, що в середині українського політичного життя очікуються кардинальні зміни. І ці зміни пов’язані з поверненням у велику політику одіозного Віктора Медведчука. Кажуть, що саме йому має завдячувати Тимошенко суттєвим потеплінням у відносинах з російським президентом.

Довгоочікувана зустріч із Міллером не принесла очікуваних результатів, фактично начальник «Газпрому» ввічливо проігнорував усі ініціативи українського прем’єр-міністра. Й неоднозначно натякнув, що не планує формувати нові домовленості, а пропонує дотримуватися старих, досягнутих Ющенком. Про те, що пан Міллер не збирається обговорювати із Тимошенко нові газові домовленості, розроблені спеціальною комісією, свідчило ще й те, що він навіть не запросив останню до себе в кабінет. Тому його згода на цю зустріч була не більше як знак ввічливості і поваги до власного президента. Останнім ударом по самолюбству Тимошенко була категорична відмова Олександра Міллера вийти після розмови до журналістів для спільної прес-конференції.

Та все-таки один бонус до свого активу Тимошенко здобула. Вже після газпромівського "холодного душу", коли Юлія Володимирівна з сумними думами сновигала московськими вулицями,  із-за рогу раптом виглянуло сонечко в особі славетної Примадонни. Втішена хоча б такою зоряною зустріччю з Аллою Пугачовою, окрилена українська прем’єрка моментально забула усі свої газові прикрощі. Дві сильні жінки, одна з котрих ще й співає, люб’язно погомоніли в затишному кафе за філіжаночкою ароматної кави. Напевно, щоб відзвітувати перед президентом, що вона не даремно витратила державні кошти на польот до Москви, пані Юля досхочу нафотографувалася із прославленою артисткою. Ці фотографії стали  єдиним документальним підтвердженням, які змогла отримати у своє розпорядження наша прем’єрка.

Після всього обіцяного в Україні пристиджена та принижена Юлія Володимирівна змушена була мовчки безславно повертатися додому навіть без протоколу про газові наміри між Україною та Росією, не кажучи вже про інші документи та домовленості. Повернувшись до Києва, прем’єрка напевно відчула приплив нових сил, і знову повернулася до старої риторики про неминучу смерть «РосУкрЕнерго», про прозорість, детінізацію і т. д., і т. п.

Проблема енергоносіїв гостро стоїть перед усім світом, кожна держава намагається її якось вирішити, в першу чергу завдяки інноваційним технологіям. Широко в світі використовують енергію вітру та сонця. Українська ж влада з року в рік демонструє цілковите небажання вирішити питання із забезпеченням енергетичного потенціалу для власного народу. Незважаючи на те, що Україна - власниця величезної газотранспортної системи, численних атомних станцій та займається власним видобутком «блакитного палива», нас з року в рік шантажують темнотою та холодом.

Щодо, газу, то Україна позбавлена будь-якої можливості впливати на переговорний процес щодо ціни на середньоазіатський газ, бо за домовленістю від 4 січня 2006 року володарем палива з цього регіону визнано Газпром. Російська монополія зацікавлена в якомога вищій ціні середньоазійського газу, оскільки він є конкурентом для палива російського видобутку. Тим самим Україна в особі НАК «Нафтогаз» змушена не підіймати питання про перегляд тарифної політики за транспортування російського газу, адже автоматично Росія підніме ціну за транзит середньоазійського газу, який споживає Україна.
Виходить, що піднімаючи тарифну ставку за транзит, ми автоматично піднімаємо ціну на газ для України. Абсурдність ситуації полягає в тому, що Україна змушена жертвувати прибутками «Нафтогазу» нібито заради низької ціни на газ, левову частину котрого споживає промисловість, яка давно перебуває в приватній власності. Отож, держава субсидує приватні підприємства!

Взагалі, те що виробляють політики із економікою держави, інакше як підступом та зрадою не назвеш. Крім того, що вони не вміють чи не хочуть налагодити нормальну міждержавну співпрацю, українські високопосадовці не здатні навести лад і всередині країни. Єдине, у чому їм немає рівних, так це в обіцянках. Говорити народні обранці вміють і люблять. Не дарма політичні ток-шоу в нашій країні мають найбільші рейтинги. Майстерність, з якою державні оратори маніпулюють поняттями і смислами просто вражає. От, якби усю цю красномовність, увесь полум’яний запал направити в корисне русло! Враховуючи карколомну ходу науково-технічного прогресу по планеті, реальними стають багато речей, про які ми ще вчора тільки мріяли. Тому, вважаю, варто звернутися до науково-дослідного інституту з проханням сконструювати компактний енергогенератор, який би виробляв енергію від руху язика під час розмови. Такими пристроями ми б забезпечили увесь український політичний бомонд, і раз і назавжди вирішили б проблему із енергоносіями. Запевняю вас, після такого нововведення ми станемо світовими енергетичними монополістами.

Наталка ПАРОВА

Дата: 27/02/2008 15:24 | Категорія: Економіка | Автор: novaera

Губернатори за удосконалення бюджету
Голови обласних державних адміністрацій закликають Кабінет Міністрів враховувати інтереси регіонів при формуванні бюджетної політики.
Про це в понеділок, 25 лютого, під час брифінгу, який відбу Читати повністю>>


Голови обласних державних адміністрацій закликають Кабінет Міністрів враховувати інтереси регіонів при формуванні бюджетної політики. Про це в понеділок, 25 лютого, під час брифінгу, який відбувся в Секретаріаті Президента України, наголосили голова Дніпропетровської ОДА Віктор Бондар, Тернопільської ОДА Юрій Чижмарь и Рівненської ОДА Віктор Матчук.

Вони підписали листа до Президента України Віктора Ющенка, в якому просять Главу держави сприяти вдосконаленню бюджетної політики уряду в частині врахування інтересів регіонів.

На думку керівників облдержадміністрацій, Уряд має врахувати побажання регіонів і при формуванні змін до держбюджету на 2008 рік.

Йшла мова й про те, що сьогодні у регіонах не залишається коштів на розвиток.

– У найкращому регіоні рівень власних доходів, які можна пустити на капітальні видатки – це 3-4%. Все інше – це бюджет проїдання коштів, – підкреслив голова Дніпропетровської ОДА.

Він також заявив, що голови ОДА вимагатимуть ряд змін, наприклад, стосовно того, що 10% податку від прибутку підприємств, а також екологічні та транспортні збори мають залишатися в регіоні, що дасть можливість робити певні кроки із розвитку.

Посадовці сподіваються на врахування урядом побажань і думок регіонів, у тому числі, при розробці заходів антиінфляційного характеру.

На думку Юрія Чижмаря, для подолання інфляційних процесів у державі необхідно створити інститут прогнозування інфляції, щоб у подальшому запроваджувати відповідні механізми її врегулювання та подолання.

Водночас учасники прес-конференції висловили сподівання, що завдання Президента щодо децентралізації фінансових потоків будуть виконані.

Прес-служба ОДА

Дата: 28/02/2008 09:18 | Категорія: Економіка | Автор: novaera

Дострокові парламентські вибори.
Чи потрібні вони українцям?
В Україні розгортається політична криза, яка дедалі більше набуває ознак хаосу. Цей процес свідомо загострює певна частина парламентських політичних партій. Через це робота Уряду заблокована, закони н Читати повністю>>


В Україні розгортається політична криза, яка дедалі більше набуває ознак хаосу. Цей процес свідомо загострює певна частина парламентських політичних партій. Через це робота Уряду заблокована, закони не приймаються, економіка держави не розвивається. Здавалось, відрадним мало би стати для народу повернення заощаджень в розмірі однієї тисячі гривень, але якщо взяти споживчий кошик громадянина України, то ця тисяча його якраз і покриває. То де ж справедливість? Дехто з політиків знову заговорив про проведення дострокових парламентських виборів. Але чи потрібні вони людям? З цим питанням ми звернулися до мешканців Тернополя.

Ольга, вчитель:

– Я вважаю, що дочасні вибори не потрібні. Достатньо депутатам зрозуміти, що працювати потрібно для тих, хто їх обрав – для народу. Найвищі посадові особи винні в тому, що не можуть поділити владу. А це і президент, і прем’єр, і голова Верховної Ради.

До місцевих органів вибори теж не потрібні, навіщо гроші даремно витрачати.

Анна, пенсіонер:

– Непотрібно. Люди і так думають, як їм нагодувати завтра своїх дітей, а тут ще й хочуть вибори провести за їхні гроші. До того дожилися, що народ вже не вірить жодному політику. Хто винний, важко сказати, але знаю, що багато для нас робить Президент Віктор Ющенко. Шкода, що повноважень стільки не має, щоб до кінця реалізувати обіцяне.

А вибори до місцевих органів влади потрібні. Бо наше керівництво думає лише про своє майбутнє, а про людей ніхто не дбає. Одна людина, яка справді старається, це губернатор Юрій Чижмарь. Він багато робить для тернополян.

Володимир, підприємець:

– У ситуації, яка склалася сьогодні в державі, винна лише «Партія регіонів». Проте, проводити дострокові вибори не потрібно, бо передвиборча кампанія лише витрачає людські гроші.

Оксана, тимчасово безробітна:

– Нам вибори зовсім не потрібні. Нічого ж не зміниться. Всі тягнуть під себе, прийдуть нові люди і знову будуть тягнути. Для народу політики нічого не зробили, і я вважаю, що й не зроблять. А в ситуації, яка склалася в державі, винні всі, тут не можна на когось вказувати окремо. Одним словом, докерувалися.

Василь, суддя третейського суду:

– Передчасні вибори, а що вони змінять в нашій державі? Ми мали одні вибори, другі, була перетасовка кадрів, але нічого не змінилося. Я вважаю, що необхідні нові люди в парламенті, незаангажовані, не пов’язані з бізнесом. Але  на це потрібно років з 20. А винуватець подій – це наша українська неспроможність діяти. Рішення нібито хочемо прийняти, але не спроможні цього зробити. Це ж знову таки йде зав’язка з бізнесом. Якщо бізнес і владу роз’єднати, тоді можливо буде якийсь результат.

Вибори до місцевих органів влади взаємопов’язані з виборами до Верховної Ради. Йде відлуння з Верховної Ради і відповідні зміни відбуваються на місцевих рівнях.

Спілкувалася Анна ДУДКА

Дата: 28/02/2008 09:20 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

Політологи не бачать підстав для дострокових виборів
На думку голови Центру досліджень політичних цінностей «АКСІА» Олеся Донія, удар по Верховній Раді зараз наноситься не з метою перевиборів, а з метою дискредитації парламенту і парламентаризму. Читати повністю>>


На думку голови Центру досліджень політичних цінностей «АКСІА» Олеся Донія, удар по Верховній Раді зараз наноситься не з метою перевиборів, а з метою дискредитації парламенту і парламентаризму.

В Україні готується громадська думка щодо необхідності «сильної руки» у вигляді посилення президентської влади. Для цього потрібно показати населенню непрацездатність Верховної Ради. Як не дивно, більшість політичних гравців підіграють у нечистій грі по дискредитації парламентаризму, - сказав він.
Перевибори Верховної Ради імовірні не зараз, а в разі успішної реалізації наступного плану: „референдум по Конституції, нова Конституція з посиленням президентських повноважень; а тоді вже новий парламент і новий прем’єр та уряд, яких фактично безпосередньо призначатиме і контролюватиме Президент”.
Директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов переконаний, що дострокові вибори Україні не загрожують. „І справа тут не тільки у відсутності бездоганних правових підстав (за нинішньої розбалансованої правової системи їх можна віднайти), а в тому, що основним бенефіціаром дострокових парламентських виборів буде БЮТ і сама Юлія Тимошенко. Ні Партія регіонів, ні, тим більше, НУ-НС на сьогодні не готові до серйозної електоральної конкуренції з Ю.Тимошенко”, - вважає він.

На його думку, мова може йти не про дострокові вибори, а про дострокову переконфігурацію політичних сил у парламенті, „як на рівні кадрової, так і на рівні коаліційної композиції”. „Швидше за все, мова може йти про нову коаліцію, в новому форматі і відповідно, про новий розклад політичних сил на рівні парламенту і Кабінету міністрів”, – прогнозує Карасьов.

Дата: 28/02/2008 09:20 | Категорія: Політика | Автор: novaera

Борщівський форум інтелігенції
21 лютого в Борщівському агротехколеджі проходив форум інтелігенції. На зібранні були присутні представники інтелігенції різних галузей району, яких об′єднувала одна велика мета: обговорити акту Читати повністю>>


21 лютого в Борщівському агротехколеджі проходив форум інтелігенції. На зібранні були присутні представники інтелігенції різних галузей району, яких об′єднувала одна велика мета: обговорити актуальність такого питання як «Роль інтелігенції в духовному житті району».

На щиру, толерантну розмову спрямував присутніх голова районної державної адміністрації І. Чепесюк. Відкрилася джерельна база висвітлення даної теми головою районної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта ім. Т.Шевченка»  П. Довгошиєю, який запропонував відновити діяльність ради громадсько-культурологічних організацій, визначитися з автобусом, котрий буде здійснювати виїзди бригади представників від інтелігенції в населені пункти району задля проведення ідеологічної роботи, культурномистецьких заходів. Голова громадської організації «Союзу українок» М. Кузьмич запропонувала подбати про створення фонду для обдарованих дітей, видавничої ради з метою викорінення із літературних творів плагіату та графоманства. Заступник агротехколеджу Н. Волощук піднімала питання зведення до мінімуму паперової роботи та налагодження планомірного системного підходу до роботи з молоддю, створення проекту, котрий допоміг би скоординувати виховну роботу шкіл та коледжу, діяльність центру дозвілля для молоді. Про роль сім′ї в українському суспільстві, формування моральних принципів, стратегію розвитку волонтерського руху, україномовство, проблеми функціонування прийомних сімей та роль інтелігенції в системі їх формування йшлося у виступах представників від відділів освіти, культури, служби у справах дітей, районного центру для соціальних служб для сім′ї та молоді районної державної адміністрації. Всіх присутніх привітав у залі парох УГКЦ Успіння Пресвятої Богородиці о. Богдан та міський голова І. Башняк. Широке розкриття даної теми допомагає глибоко оцінити рівень духовності в житті та розвитку району. Головне, що всі пропозиції знайдуть свої відображення в концепції гуманітарного розвитку району.

Людмила ФЕДОРЧУК

Дата: 28/02/2008 09:21 | Категорія: Культура | Автор: novaera

У Чорткові воду з кранів пити неможливо
Давнє місто Чортків привабить будь-якого туриста красою вузьких вуличок, встелених бруківкою, «вічністю» релігійних святинь, витонченістю архітектурних форм та модерном адміністративних установ. Щирі Читати повністю>>


Давнє місто Чортків привабить будь-якого туриста красою вузьких вуличок, встелених бруківкою, «вічністю» релігійних святинь, витонченістю архітектурних форм та модерном адміністративних установ. Щирі чортківчани завжди раді підказати дорогу заблукалому туристу та порадити відвідати визначні місця їхнього райцентру. Незважаючи на те, що Чортків належить до десяти населених пунктів області - зон посиленого радіоекологічного контролю, сьогодні його називають одним із найпотужніших та «найбагатших» райцентрів Тернопільщини. Нині це місто – друге за кількістю населення в області. А Чортківський район – один з перших за обсягом промислового виробництва. Найбільшими промисловими підприємствами є цукровий, сир- та спиртзаводи, перо-пухова фабрика, комбінат хлібопродуктів. Чортківський район володіє унікальними рекреаційними та історичними ресурсами, пам’яткам природи. Територією Чортківщини простягаються всесвітньовідомі печери – Млинки та Угринська.

Нещодавно мені довелося побувати у найбільшому районному центрі Тернопілля. Вразило те, що у порівнянні з іншими райцентрами, тут роботою забезпечені майже всі мешканці міста. Здавалося б, лише жити та працювати. Але й у цьому місті знайшлося чимало своїх недоліків та недопрацювань місцевого керівництва. Так, чортківчани скаржаться на погані вибоїсті дороги та великі затори. Немале обурення викликали у них і незаконні будівництва та добудови у центрі міста.

А проблема якості питної води, виявляється, існує не лише у Тернополі. Протягом багатьох років у жителів найбільшого райцентру з кранів тече брудна, коричневого кольору вода. Як розповіла чортківчанка пані Оксана, проблема якості питної води неодноразово розглядалася місцевим керівництвом. Проте, наразі це питання залишається невирішеним.

– В мене з крана тече «технічна вода», її неможливо пити. Цією рідиною можна лише підлогу мити. Воду ж для вживання та приготування їжі ми беремо зі своєї криниці, а також набираємо у пляшки з джерела біля каплички Чудотворної Матері Божої з Люрду.

Пані Оксана пояснила, що капличка знаходиться на березі Серету на подвір’ї Української автокефальної незалежної православної церкви св.Покрови. За словами чортківчан, шість років тому над куполом каплиці Всецариці з’явилася Божа Матір, відтоді на цьому місті почало «бити» джерело живої води, яка до того ж має цілющі властивості. Помолитися та набрати води сюди приходять і старші люди, й молодь.

Проблему незадовільної якості води депутат Чортківської міської ради Богдан Лісовський пояснив нестачею коштів для переобладнання та відновлення старих джерел. Пан Лісовський сподівається на підтримку інвесторів.

– Для того, аби оновити старі джерела, потрібно вкласти багато коштів. Причини поганої якості питної води ми неодноразово обговорювали на сесії міськради. Проте, модернізувати обладнання водопостачання міста вирішили лише на папері. Фактично ж – ще нічого не зроблено, – додав депутат.

Сам пан Лісовський бере воду в одному з мікрорайонів Чорткова – на залізничному вокзалі. Звідси беруть воду мешканці ще чотирьох вулиць, які обслуговує водозабір Львівської залізниці.  

Проблемою питної води у Чорткові переймалися вже й працівники тернопільської санепідемстанції.

Проте нині це питання і далі стоїть кісткою поперек горла, перш за все, у чортківчан. І «вийняти» або «проковтнути» її має чортківська влада.

Дата: 28/02/2008 09:27 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

Бібліотеку переобладнають для депутатів міськради
Голова обласної державної адміністрації Юрій Чижмарь підписав розпорядження «Про проект обласної програми добудови та введення в експлуатацію нового приміщення Тернопільської обласної універсальної на Читати повністю>>


Голова обласної державної адміністрації Юрій Чижмарь підписав розпорядження «Про проект обласної програми добудови та введення в експлуатацію нового приміщення Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки».

Розпорядженням схвалено проект обласної програми добудови та введення в експлуатацію нового приміщення Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки на 2008-2009 роки.

Як зазначено у проекті програми, «в Тернополі через відсутність облаштованого за сучасними вимогами приміщення гостро стоїть проблема проведення міжнародних та всеукраїнських симпозіумів, конференцій, форумів, корпоративних нарад, засідань творчих спілок та громадських організацій, художніх виставок. Існує також проблема створення необхідних умов для проведення пленарних засідань сесій Тернопільської міської ради.

Разом з цим, через відсутність коштів не вирішується питання завершення будівництва нового приміщення обласної універсальної наукової бібліотеки, розрахованого на 950 тис. томів. Будівництво розпочато у 1986 році, площа забудови складає 1823 кв. м, загальна площа приміщення – 11 тис. кв. м. Будівельна готовність об′єкта 80%, орієнтовна вартість завершення будівництва – 21 млн. гривень. Об′єкт є головним у створенні цілісного архітектурного і гуманітарного ансамблю, що має сформуватися на майдані Мистецтв у м. Тернополі».

Таким чином, з метою раціонального й повноцінного використання нового приміщення, забезпечення прозорості та відкритості діяльності органів місцевого самоврядування на базі нового приміщення обласної універсальної наукової бібліотеки пропонується утворити поліфункціональний конференцзал, який, на думку розробників програми, краще розмістити на третьому поверсі бібліотеки, у центрі будівлі. Тут будуть проводитися сесійні засідання Тернопільської міської ради, а в міжсесійний період – інші заходи.

Загалом на 5-и поверхах новоутвореного комплексу розмістяться 20 відділів та 8 секторів наукової бібліотеки, Інтернет-центр, 8 спеціалізованих читальних залів, мультимедійний зал на 120 місць, виставковий зал для художніх робіт. Тут будуть облаштовані книгосховища, книжковий магазин, кафе, архів та музей бібліотеки. Працюватимуть палітурна та реставраційна майстерні, надаватимуть послуги психологічна служба «Довіра», громадська юридична консультація «Закон».

Для забезпечення завершення будівництва Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки із поліфункціональним залом міської ради планується залучати кошти незаборонені діючим законодавством.

Так, Тернопільській міській раді пропонується вирішити фінансування обсягом 9 млн. гривень (станом на березень 2008 року) для влаштування у Тернопільській обласній науковій бібліотеці поліфункціонального конференцзалу для пленарних засідань Тернопільської міської ради згідно окремої угоди з інвестором.

Тернопільській обласній раді пропонується вирішити фінансування в обсязі 12 млн. гривень шляхом гарантування відчуження (передачі інвестору) з обласної комунальної власності існуючої будівлі обласної наукової бібліотеки, що розташована на бульварі Шевченка, 15 міста Тернополя через шість місяців після завершення будівництва бібліотеки на майдані Мистецтв, відповідно до окремого договору, а також залученням коштів з інших джерел.

Як повідомили в прес-службі ОДА, управління культури обласної державної адміністрації має подати зазначений проект Програми на розгляд чергової сесії обласної ради.

Дата: 28/02/2008 09:29 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

Корвету потрібні матроси
Минулої п′ятниці у Севастополі побували тернопільське місцеве керівництво та журналісти, щоб привітати офіцерів та матросів з нагоди шостої річниці спуску на воду корвету «Тернопіль». В якості ш Читати повністю>>


Минулої п′ятниці у Севастополі побували тернопільське місцеве керівництво та журналісти, щоб привітати офіцерів та матросів з нагоди шостої річниці спуску на воду корвету «Тернопіль». В якості шефської допомоги тернополяни привезли побутову техніку та інші необхідні для екіпажу та корабля речі. Як зазначив секретар Тернопільської міської ради Тарас Білан, речі придбані на прохання командира корабля Романа П’ятницького за кошти спонсорів та виконавчого комітету міськради. Серед подарунків – картріджі, папір, електрочайники, електродрелі, водонагрівачі, сифони, крани, віники, пральний порошок, лопати, набір ножів тощо.

Нині екіпаж корабля складає 90 чоловік. Крім тернополян, службу несуть мешканці Донецька та Рівного. Як зазначили представники делегації, заробітна плата на кораблі досить висока – 1400-1800 грн. Матросів забезпечують одягом та чотириразовим харчуванням. Вони також отримують вищу освіту. Проте головною проблемою корвету є все ж таки нестача кадрів. Тому командир Роман П’ятницький запрошує усіх бажаючих тернополян служити на кораблі за контрактом.
Варто зазначити, що корвет «Тернопіль» був закладений у 1991 році на Київському заводі «Ленінська кузня». Спущений на воду 15 березня 2002 року. Корабель є гордістю Військово-Морських Сил та оборонного комплексу України.

Він знаходиться у складі об’єднаних сил швидкого реагування. Високий рівень підготовки екіпажу достойно оцінений представниками командування морського компоненту НАТО. Саме українському корвету «Тернопіль» НАТО вперше за історію військово-морських сил запропонувало брати участь у антитерористичній операції «Активні зусилля», що проходила на Середземному морі. Вийшовши в море на 45 днів, моряки зупиняли та оглядали підозрілі кораблі, вчилися перешкоджати нелегальній міграції та незаконному перевезенню наркотиків.

За роки своєї служби корабель досяг чималих успіхів. Неодноразово брав участь у різноманітних морських міжнародних навчаннях.

Наступна поїздка на корвет «Тернопіль» планується через рік.

Наталя КОЛЕСНИК

Дата: 28/02/2008 09:31 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

На Масляну дівчата сватаються до хлопців
Кожного року наприкінці зими приходить у наші домівки прадавнє українське свято Колодія, або, як ще його називають в народі, Масляна чи Сиропусний тиждень. Витоки цього святкування сягають доісторични Читати повністю>>


Кожного року наприкінці зими приходить у наші домівки прадавнє українське свято Колодія, або, як ще його називають в народі, Масляна чи Сиропусний тиждень. Витоки цього святкування сягають доісторичних часів, коли на наших землях постала перша в світі хліборобська цивілізація Аратта.

Наші предки, створивши календар, в його основу заклали глибинні знання та віковічні спостереження за рухом небесних світил. Цілком зрозуміло, що визначальним світилом стало саме Сонце. Адже воно було джерелом життя як для рослинного й тваринного світу, так і для людини. Календарними константами стали літнє (22 червня) і зимове (21 грудня) Сонцестояння, довкола котрих почали формуватися усі інші свята. Недаремно наші предки називали себе Дітьми Сонця, повсякчасно обожнюючи це світило.

Свято Колодія теж безпосередньо пов’язане із вшануванням прибуваючої сонячної енергії. Ще багато тисяч років тому волхви помітили, що саме наприкінці зими через брак сонячної енергії та вітамінів (адже земля ще покрита снігами, нічого не росте) людський організм найбільш вразливий до різноманітних захворювань та депресій. Саме для зміцнення сил організму, підготовці його до Великоднього посту було зорганізоване це свято закликання весни і прославлення Сонця, яке переможною ходою наближає благодатне літо. Ось що розповідає давня легенда про витоки цього свята.

«Сталась голодна весна в родах наших, і прорекли Волхви-Рахмани, що потрібна вільна самопожертва в ім’я роду. І став могутній муж, і віддав людям усе своє майно і статки. Вшановуючи подвиг Велетня Духу, весь рід приніс усе найкраще, що було у вогнищан, і влаштували величезну Святу Братчину. І була вона багата жиром та маслом. Як стала пізня година, зійшов муж на гору і вставив у землю спис із колесом на вершку. Колодій сам підніс смолоскипа собі до ніг. Колесо було знаком того, що він зрушує річне коло і пришвидшує прихід тепла. Бачачи таку велику жертву в ім’я свого роду, Боги витворили дуже швидку весну по всій Слав’янщині. І став за те Колодій Спасом, і нарекли його в роді Колодієм-Масляною».

З тих пір у нашого народу започаткувалася традиція – щорічно відзначати цю знаменну подію. Святкування тривали цілий тиждень, супроводжувалися веселими піснями, іграми, випіканням круглих млинців, які символізували наростаючу сонячну потугу. Усі дружно споживали сирні вареники, масло, сметану, і обов’язково запивали все це ритуальними «сонячними» напоями. З висоти сьогодення ми б обізвали їх вітамінними імунностимуляторами. Основу цих цілющих напоїв складали мед, відвари й настоянки розмаїтих трав, котрі зміцнювали не лише виснажене зимою тіло, але й покращували загальний настрій, додавали душевних сил.

Протягом цього тижня не дозволялося займатися важкою працею, обов’язково потрібно було очиститися і духовно, і тілесно, напевно саме тому, практикувалося у наших предків спільне частування «сонячними Колодієвими» напоями. Під час такого частування усі роди по колу причащалися із одного кухля. Після цього люди перепрошували один одного, примирялися. Вважалося, що коли не звільнити душу від паростків чорних думок, образ та зла, то за рік вони із середини знищать людську душу, прирікши її на загибель. Недаремно наші прародителі прославляли Колодія, бо він ще Бог бадьорого духу, злагоди, міцного здоров’я.

Взагалі, Колодія-Масляна дуже багатогранне свято як за своєю традиційно-обрядовою суттю, так і за потужним виховним імпульсом. Виховне значення цього свята особливо сильно простежується в українських звичаях. Без перебільшення можна сказати, що це свято має чітко виражені матріархальні особливості і тісно пов’язане із продовженням роду. Те, що відбувається протягом тижневого святкування попри своє веселе, дещо сатиричне забарвлення, чітко фіксує основні родинні цінності українського народу. Так, в понеділок в одній із хат збиралися виключно жінки, одна із них непомітно клала на стіл полінце, що символізує собою Дерево Життя – «Колоду». Інші жінки вповивали «колодку» в пелюшки, взяті в трьох жінок, що недавно народили дитину, й перев’язували сповивачем. Тоді всі разом скрикували: «Народився! Колодій народився!». Потім бралися за руки і водили довкола столу хороводи, весело викрикуючи і співаючи тих пісень, співаних при народженні дитини. Довкола «народженого» клали принесені гостинці: вареники, яйця, масло, млинці, колодієвий напій, і закликали Бога до себе на гостину.

Ходім, Колодію,
На нашу затію.
Будем їсти, будем пити,
Світ Божий хвалити.

Наступного дня свято «виходило у маси». Жінки із сповитою «колодкою» відвідували родини неодружених парубків і нежонатих чоловіків, які не оженилися шлюбного сезону впродовж останніх м’ясниць. Як покарання, прив’язували їм до ноги маленьку колодку за те, що вони легковажать подружнім життям. Таким Колодій нагадує: «Не женився єси, то колодку носи!». Аналогічна кара очікувала і дівчат, котрі перебирали женихами й не встигли створити сім’ю й народити діточок. Правда, дівочі «колодки», на відміну від чоловічих, були прикрашені різноманітними стрічками та паперовими квітами. Й кріпилися вони до лівої руки, а не до лівої ноги, як у хлопців. Нежонаті чоловіки до Колодія готувалися наперед, адже від нього можна було відкупитися запашним питвом, намистом, барвистими стрічками чи хусткою.

Отож, Колодій водночас виступає і шлюбним божеством, і є українським аналогом Гімінея. В патріархальному світі саме чоловікові належить остаточне право вибору нареченої, ці правила гри зберігаються цілий рік, окрім тижневого святкування Масляної. Протягом цього тижня дівчина перебирала на себе парубоцьку ініціативу у сватанні. Вона могла першою посвататися до вподобаного хлопця, більше того, з неї не лише не сміялася громада, а всіляко підтримувала у святому прагненні створити сім’ю. «Засватаний» у цей період хлопець не мав права відмовити сміливій дівчині.

Не в змозі пересилити споконвічні народні звичаї та обряди, пов’язані із святом Колодія, християнська церква змушена була перекроїти під себе давнє «язичницьке» свято і включити до свого церковного календаря. Попри усі намагання церкви, «модернізоване» свято не наповнилося християнським релігійним змістом, але втратило свою прадавню величність та обрядовість.

Наталка БОЖЕДАР

Дата: 03/03/2008 09:44 | Категорія: Культура | Автор: novaera

Барвінський підписав собі вирок творчої смерті
За генеологічними розвідками, рід Барвінських бере свій початок зі Зборівщини. Історія каже, видатний український культурний діяч Олександр Барвінський народився у селі Шляхтинці Тернопільського район Читати повністю>>


За генеологічними розвідками, рід Барвінських бере свій початок зі Зборівщини. Історія каже, видатний український культурний діяч Олександр Барвінський народився у селі Шляхтинці Тернопільського району, де сьогодні на його честь встановлено пам′ятник. Ім’я родини Барвінських носить одна з вулиць Тернополя, а також Чортківське педагогічне училище. Здавна родина Барвінських – знана і поважна у Тернополі інтелігенція. Тернополяни пам’ятають про внесок композитора, піаніста, поета, педагога та музичного критика Василя Барвінського у розвиток освіти, культури, музики. Цьогоріч Тернопілля відсвяткувало 120-ту річницю від народження видатного діяча.

Рід Барвінських один із найдавніших не лише на Тернопільщині, але й в Україні. Завдяки Олександру Барвінському в 1876 році в Тернополі засновано філію товариства «Просвіта». Великою заслугою нашого земляка є те, що за його почину саме в Тернополі було започатковано видання педагогічної бібліотеки «Руська історична бібліотека».

Відомий композитор Василь Барвінський був третім сином професора Тернопільської учительської семінарії Олександра Барвінського. Мати Василя була першою в Галичині музичним педагогом-жінкою і саме від неї Василь успадкував музичний талант. Вона ж стала його першим учителем музики.

Після закінчення гімназії юнак навчався у Вищому музичному інституті, який тоді вже носив ім’я Лисенка, у Львові та у Вищій школі майстерності. Перші творчі спроби Василя Барвінського належать ще до часів перебування у Львові, але тільки під час навчання у Празі в професора Вітезслава Новака він ступив на широкий творчий шлях. Цей знаменитий педагог і композитор заохочував Барвінського вивчати українські народні пісні, сприяв передовому спрямуванню його поглядів. Особливим творчим нахилом митця був мініатюрний та інструментальний жанр, а улюбленим музичним інструментом – фортепіано. Барвінський прославився не тільки як композитор, а й як педагог і здібний керівник. Адже став незмінним директором Вищого музичного інституту з 1915 до 1939 року, 1939-1941. А 1944-1948 працював ректором Львівської консерваторії. Василь Барвінський розробив і реалізував концепцію народного музичного інституту, метою якої було охопити музичною освітою широкі народні маси. Він дбав про створення вартісного українського музичного репертуару для дітей, ініціював створення галицькими композиторами фортепіанних п’єс для молоді. Наш земляк прославив Тернопілля і тим, що сприяв створенню у 1898 році української гімназії, вчителями і вихованцями якої стали митрополит Йосип Сліпий, вчені Степан Белей, Роман Смакула, режисер Лесь Курбас та інші. Тому в історії українського музичного мистецтва Василь Барвінський визнаний як один з яскравих представників української музичної культури XX століття. В її історію він увійшов як композитор, піаніст, музичний критик, педагог, диригент, організатор музичного життя. Відзначався великою активністю в громадському житті львівських музик. Був президентом Спілки українських професійних музикантів, членом редколегії часопису «Українська музика».

Серед визначних творів Василя Барвінського – «Українська рапсодія», яку він написав, навчаючись у Празі. Вагомим у розвитку музичного мистецтва був цикл «Кохання», «Українська сюїта», музичне озвучення народних пісень і поезій Богдана Лепкого, Івана Франка, «Заповіту» Тараса Шевченка. Твори Барвінського неодноразово звучали у багатьох країнах світу.

Доля не раз ставила перед Василем Барвінським свої перепони. Так, у 1948 році МҐБ СРСР санкціонував чергову велику «чистку» галицької інтелігенції. Під «гарячу руку» потрапив і Барвінський. Його звинуватили у колабораціонізмі із нацистськими окупантами, перед якими він виступав із концертами. За це Барвінського позбавили всіх відзнак і посад, засудили до десятирічного заслання. У в’язниці його примусили підписати документ: «Дозволяю знищити мої рукописи». І НКВС, звичайно, зробив цю чорну справу. Василь Барвінський змушений був підписати собі вирок творчої смерті, що для митця навіть гірше від фізичної. Це була велика втрата для нашого культурного життя. Та на цьому не завершилися нещастя митця. Згодом йому ще довелося пережити заслання у Мордовії. Проте після важких років заслання дух Василя Барвінського залишився незламним. 1964 р. Верховний Суд СРСР скасував вирок Барвінського за відсутністю складу злочину і таким чином реабілітував його. Композитор почав працювати над відновленням з пам’яті тих творів, рукописи яких попалили під час його арешту. Ця робота виявилася досить складною. Тому Барвінський працював над цим до самої смерті. Помер Василь Барвінський 9 червня 1963 р. у Львові.

Для послідовників великий композитор Василь Барвінський залишив повчальні слова: «Ніколи не зневірюйтеся. Музичний шлях, хоч часто буває всипаний квітами-ружами, проте й рожі мають колючки, які не раз ранять руки до крови. І тільки той є правдивим музикантом, хто любить це мистецтво і, незважаючи на невдачі, не полишає його».

Олександр КОВАЛЬСЬКИЙ

Дата: 03/03/2008 09:45 | Категорія: Здоров’я | Автор: novaera

NATO: переваги та недоліки
Чи приєднається Україна до Плану дій щодо членства у NATO (ПДЧ) – питання номер один, яке останнім часом турбує не лише політиків, але й весь український народ. Так, політичні, економічні та безпеков Читати повністю>>


Чи приєднається Україна до Плану дій щодо членства у NATO (ПДЧ) – питання номер один, яке останнім часом турбує не лише політиків, але й весь український народ. Так, політичні, економічні та безпекові переваги євроатлантичної інтеграції України обговорювали голова Громадської ліги Україна-NATO Сергій Джердж, військовий аташе Посольства Словацької Республіки в Україні Іво Гагір, завідувач відділом Національного Центру з питань євроатлантичної інтеграції України Володимир Фурашев, віце-президент Атлантичної ради України, заступник голови Громадської ліги Україна-NATO Олег Кокошинський та інші високоповажні гості разом зі студентами Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка у середу 20 лютого.

Багато людей досі не знають, що ж таке NATO. Розвіяти міфи про Північноатлантичний Альянс  та дати можливість людям побачити справжнє обличчя NATO та потенційне місце України в цій Організації, спробує газета «Нова Ера».

На сьогодні NATO вважається найкраще організованою та дієвою міжнародною організацією у сфері оборони, безпеки та політики. Ідеологія Організації викладена у Договорі, укладеному у Вашингтоні 4 квітня 1949 року десятьма європейськими та двома північноамериканськими незалежними країнами, які взяли на себе зобов’язання щодо забезпечення взаємної оборони.

NATO – це міжурядова організація, політико-безпековий союз, об’єднаний спільною системою цінностей, до яких належать демократія, свобода, верховенство права, вирішення суперечок мирним шляхом і ринкова економіка.

Сьогодні в Україні працює всеукраїнська Громадська ліга Україна-NATO, до якої входить 52 неурядові організації. Саме ці організації займаються питаннями національної безпеки, євроатлантичної інтеграції, співробітництва України з NATO.

– Ми переконані, що співробітництво з NATO, членство у ньому - надзвичайно важливі для України, адже сьогодні всі західні сусіди є членами цієї Організації. Крім того, NATO здатне забезпечити добробут наших людей і економічний розвиток держави, – запевняє  Сергій Джердж, голова Громадської ліги Україна-NATO.

Хто є членами NATO?

Після 5 хвиль розширення, членами NATO є 26 країн: Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Сполучені Штати Америки, Туреччина, Угорщина, Франція, Чехія, Литва, Латвія, Естонія, Румунія, Болгарія, Словаччина і Словенія.

На думку політологів, враховуючи потенційні загрози міжнародного тероризму, етнічних, релігійних та економічних криз, членство України в Альянсі значно підвищить гарантії національної безпеки України.

Ті держави, які вже вступили в NATO, взяли на себе зобов’язання підтримувати та розвивати свою обороноздатність, індивідуально та спільно забезпечувати основу для колективного воєнного планування.

Договір про створення NATO забезпечує рамки для консультацій між країнами-членами, коли одна з них відчуває, що її безпека знаходиться під загрозою.
Договір проголошує, що кожна європейська держава, котра здатна втілювати у життя принципи цього Договору та сприяти безпеці у Північноатлантичному регіоні може бути запрошена до членства в Альянсі.

Членство NATO для України дасть можливість підвищити рівень економічний. Досвід останніх хвиль розширення Альянсу свідчить, що  обсяги прямих закордонних інвестицій, в першу чергу західних держав, збільшилися на мільярди доларів. Адже процедура вступу до Альянсу – це всеохоплююча експертиза політичної й економічної системи країни. Якщо держава проходить її та стає членом NATO, це означає, що вона є стабільним та передбачуваним політичним та економічним партнером.

Переваги членства в NАТО

Процес входження до NATO є стимулюючим фактором для проведення внутрішніх політичних та соціально-економічних реформ усіх сфер суспільного життя, гармонізації законодавства з правовими нормами та демократичними принципами країн-членів NATO, прискорення трансформації Збройних Сил України, встановлення цивільного демократичного контролю над оборонним та безпековим секторами держави.

Після вступу до Альянсу Україна братиме безпосередню участь у процесах вироблення і прийняття рішень щодо подальшого розвитку європейської і євроатлантичної безпеки, які не лише стосуються інтересів національної безпеки України та NATO, але й формують сучасне середовище євроатлантичної безпеки, включаючи безпеку України.

Україна отримає безпрецедентні додаткові гарантії забезпечення державного суверенітету, територіальної цілісності та непорушності державних кордонів відповідно до Вашингтонського договору. Завдяки цьому у майбутньому Україна не буде об‘єктом провокацій на кшталт закликів до перегляду статусу Севастополя та Кримського півострова, які регулярно лунають з уст високих посадовців та офіційних осіб Російської Федерації, або нагнітання напруження, як було під час конфлікту навколо острова Коса Тузла.

Членство України в NATO матиме глибоке цивілізаційне значення для нашої країни. Адже входження до Альянсу означає для нас, перш за все, приєднання до сім’ї націй, що мають спільні демократичні цінності, які цілком поділяє український народ. Національним інтересам України відповідає взаємодія з країнами-членами NATO у боротьбі проти міжнародного тероризму, розповсюдження зброї масового знищення, нелегального обігу наркотиків, торгівлі людьми, в питаннях захисту навколишнього середовища, становлення громадянського суспільства тощо.

Анна АТАМАНЧУК

Дата: 03/03/2008 10:19 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

Цукровики боряться за своє майно
Харчову і переробну промисловість Тернопілля представляють більше 130 підприємств. Серед них і дев’ять цукрових заводів у Борщові, Бучачі, Збаражі, Ланівцях, Козовій, Кременці, Хоросткові, Чорткові. Т Читати повністю>>


Харчову і переробну промисловість Тернопілля представляють більше 130 підприємств. Серед них і дев’ять цукрових заводів у Борщові, Бучачі, Збаражі, Ланівцях, Козовій, Кременці, Хоросткові, Чорткові. Також потужний завод по виробництву цукру донедавна діяв у селищі Велика Березовиця Тернопільського району.

Якщо пригадати минулі роки, ВАТ «Цукровий завод Поділля» був одним із перших у місті по виробництву цукру. Проте, тут, як і у будь-якому іншому виробництві, виникають певні проблеми. Так, на підприємстві «Поділля-цукор» непорозуміння почалися ще у 1999 році.

– На зборах акціонерів не було прийняте рішення про входження ВАТ «Поділля-цукор» у ЗАТ «Тернопільський агропромисловий комплекс» із передачею основних фондів у вигляді вступного внеску, а лише було розглянуто питання про доцільність такого входження.  Проте, певні зацікавлені особи, користуючись тим, що збори таки відбулися, «внесли свої правки» у протокол зборів акціонерів, які й допомогли їм заволодіти майном відкритого акціонерного товариства, – сказав начальник регіонального відділення Фонду комунального майна  по Тернопільській області Михайло Шкільняк. – Враховуючи те, що на зборах акціонери не приймали рішень щодо передачі майна в якості внеску до статутного фонду ЗАТ «Тернопільський агропромисловий комплекс», не давали доручення голові та членам правління товариства для підписання установчих документів ЗАТ та підписання акту передачі майна до статутного фонду цього товариства, погодження його установчих документів, збори постановили: визнати недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Цукровий завод «Поділля» від 21.01.1999 року (в протоколі на 3-х аркушах) в частині внесення майна ВАТ «Цукровий завод «Поділля» в якості внеску до статутного фонду ЗАТ «Тернопільський агропромисловий комплекс», надання доручення голові правління на підписання установчих документів ЗАТ, погодження  установчих документів ЗАТ.

Акціонери вирішили звернутися до прокуратури Тернопільської області з клопотанням щодо прискорення розгляду кримінальної справи за фактом складання та видачі завідомо неправдивих документів.

У 2002 році на загальних зборах акціонерів, коли державним пакетом акцій голосував представник регіонального відділення, акціонери прийняли рішення про вихід з числа засновників ЗАТ, але здійснити його без судового рішення було неможливо. Адже закрите акціонерне товариство на той час виготовило інвентарні справи на все майно товариства.

Варто зазначити, що збори акціонерів не могли зібрати протягом п’яти років. Мабуть, декому це було дуже вигідно.

Власники дрібних пакетів акцій, а це члени трудового колективу цукрового заводу та сільгоспвиробники ошукані. Проте вони ще вірять, що майно колишнього цукрового заводу можна повернути, і досі намагаються довести протизаконність передачі майна ВАТ у судовому порядку.Люди сподіваються на допомогу  правоохоронних органів.

Олена ЗАВАЛЬСЬКА

Дата: 03/03/2008 10:20 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

Тернопільщина готується до III Міжнародного інвестиційного форуму
Тернопільщина – область аграрна. Тому чи не найважливішим пріоритетом економічного розвитку (чи, точніше сказати, економічного відродження) регіону повинна бути турбота про аграрний сектор та аграріїв Читати повністю>>


Тернопільщина – область аграрна. Тому чи не найважливішим пріоритетом економічного розвитку (чи, точніше сказати, економічного відродження) регіону повинна бути турбота про аграрний сектор та аграріїв. Окрім цього, наш край багатий і на чудові краєвиди та ексклюзивні місця. Одним словом, все є для процвітання, було б лише бажання працювати. Та, на жаль, досі ми жили за принципом: сам не гам і нікому не дам. І дожилися до того, що на Тернопільщині найбільший рівень безробіття та найнижчі заробітні плати.

Аби змінити ситуацію та дати можливість успішно розвиватись  нашому краю, керівництво Тернопільської обласної державної адміністрації вирішило зробити ставку на іноземних інвесторів. Так, у нашому місті вже неодноразово проводились Міжнародні інвестиційні форуми. А незабаром планується провести ще один. Захід відбудеться 29 – З0 травня на базі  Тернопільського національного економічного університету. Метою його проведення є стимулювання залучення інвестицій в економіку області.
 
Як повідомили в прес-службі ОДА, вже відбулося засідання організаційного комітету під головуванням першого заступника голови обласної державної адміністрації та першого заступника голови організаційного комітету Андрія Фліссака. На ньому мова йшла про вирішення низки організаційних питань та визначення основних першочергових заходів з підготовки до форуму.

А 4 березня керівники Тернопільщини обговорили реальні перспективи надходження у 2008 році іноземного капіталу у вигляді інвестицій в економіку районів.
Так, у 2007 році в економіку області надійшло 8,9 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій, що на 53,4% більше, ніж у 2006 році.

За словами Андрія Фліссака, інвестиційно-привабливою галуззю економіки для іноземних інвесторів у 2007 році традиційно була переробна промисловість, прямі інвестиції в яку склали 57,5%  до їх загального обсягу. Найбільші обсяги приросту прямих інвестицій у 2007 році були зафіксовані  у сільському господарстві, промисловості та лісовому господарстві, машинобудуванні та сфері операцій з нерухомим майном, оренді та наданні послуг.

Серед країн-іноземних інвесторів за найбільшими обсягами прямих інвестицій на 1 січня 2008 року лідирували Естонія (16,7% від загального обсягу інвестицій), Чеська Республіка (14,5%), Польща (13,4%), Німеччина (11,9%) та Австрія (8,8%).

Крім цього, розширилась географія  надходження прямих іноземних інвестицій: їх незначні обсяги надійшли з Латвії, Республіки  Білорусь та Узбекистану. Польща та Німеччина – країни, якими проінвестовано найбільше підприємств області.

Найбільший приріст іноземних інвестицій у 2007 році було зафіксовано у таких районах: Тернопільському – 2,3 млн. дол. США; Зборівському – 1,4 млн. дол.. США;  Шумському – 383,8 тис. дол. США; Чортківському – 276,8 тис. дол. США та Теребовлянському – 226,1 тис. дол. США.

Станом на 1 січня 2008 року прямі іноземні інвестиції були відсутні тільки в економіці Підгаєцького району.

На це голова Підгаєцької районної державної адміністрації М’якуш І. М. сказав, що залучення іноземних інвесторів в деякій мірі не є вигідними для їхнього району. Мовляв, вони працюють тільки з перевіреними  підприємцями.

Процес залучення іноземних інвесторів, за словами першого заступника голови обласної державної адміністрації, є довготривалим. Проте перші кроки вже зроблені. Між керівництвом області та іноземними інвесторами відбулося дуже багато зустрічей. Зокрема, налагоджено співпрацю з представниками італійської компанії на предмет реалізації в області промислового виробництва, з австрійською фірмою на предмет реалізації інвестиційного проекту з будівництва в Монастирському районі цементного заводу, з представниками німецької фірми для реалізації інвестиційного проекту з організації сільськогосподарського виробництва зимових культур, а також з представниками японської корпорації  налагоджено співпрацю в сільськогосподарському секторі.
 
Та вже ж таки великі надії керівництво покладає на проведення III Міжнародного інвестиційного форуму. Зокрема, передбачається проведення торговельно-інвестиційних бірж за участю представників ділових кіл Австрії, Німеччини, Польщі та Угорщини.

Основною цільовою категорією учасників форуму, що максимально відповідатиме меті його проведення, буде іноземний бізнес, представники якого можуть стати потенційними інвесторами економічних процесів в області.

Для залучення їх до роботи під час форуму будуть використані усі можливі джерела інформування, від персональних запрошень до зв′язку через систему Інтернет.

Крім того, організатори мають намір співпрацювати й з міжнародним та вітчизняним консалтингом, за сприяння якого сьогодні в області організовуються робочі зустрічі та відбуваються ділові переговори з серйозними потенційними інвесторами.

Дата: 05/03/2008 13:18 | Категорія: Економіка | Автор: novaera

На Збаражчині новий керівник
Голова ОДА зачитав розпорядження Глави держави про призначення Олега Островського головою Збаразької РДА та побажав керівнику успіхів на новій посаді. Читати повністю>>


Голова ОДА зачитав розпорядження Глави держави про призначення Олега Островського головою Збаразької РДА та побажав керівнику успіхів на новій посаді.

– Олег Варфоломійович - не нова людина в органах виконавчої влади. Управлінський досвід у нього є, то ж, думаю, він докладе максимум зусиль для того, аби примножити ті здобутки, підвалини яких заклали у районі його попередники, – сказав Юрій Чижмарь.

Також голова облдержадміністрації подякував за роботу Володимиру Гульовському, який донедавна очолював Збаразький район, зазначивши при цьому, що свої ділові якості той тепер реалізовуватиме в області, працюючи на посаді заступника начальника управління – начальника відділу аналізу, статистики та організації туристичної діяльності управління з питань туризму обласної державної адміністрації.

Після цього Юрій Чижмарь провів коротку нараду з Олегом Островським, Володимиром Гульовським, головами Збаразької районної та міської рад.

Прес-служба ОДА

Дата: 05/03/2008 13:25 | Категорія: Політика | Автор: novaera

Багатодітна сім’я отримала мікроавтобус
Мікроавтобус «Газель» був придбаний для родини Любові та Володимира Бальчос за кошти мецената Щепановського, при сприянні обласної державної адміністрації. Читати повністю>>


Мікроавтобус «Газель» був придбаний для родини Любові та Володимира Бальчос за кошти мецената Щепановського, при сприянні обласної державної адміністрації.

Вручаючи главі родини ключі від авто, Юрій Чижмарь висловив подяку за ту подвижницьку місію, яку взяла на себе сім’я Бальчос, адже, маючи п’ятеро власних неповнолітніх дітей, батьки прийняли на виховання ще п’ятеро вихованців Коропецької обласної комунальної середньої школи-інтернату для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків.

– Цей мікроавтобус є лише частинкою тієї підтримки, яку держава та громада мають надати і нададуть цьому будинку сімейного типу та іншим подібним сім’ям. Впевнений, що транспортний засіб знадобиться вашій великій родині для проведення цікавих мандрівок, – сказав Юрій Чижмарь.

Також голова облдержадміністрації в супроводі великої сім’ї Бальчос оглянув приміщення дитячого будинку сімейного типу та ознайомився з умовами, у яких проживають та виховуються діти.

Хлопці та дівчата наперебій ділилися враженнями від проведених їхньою родиною 23 лютого козацьких забав, екскурсії до Тернополя, розповідали про навчання у школі, а батьки подарували Юрію Чижмарю вишиту сорочку.

– Дивлячись на цих дітей, – каже губернатор, – я вкотре переконуюся, що майбутні громадяни України повинні виховуватися у сім’ях, у любові, теплі та затишку. Думаю, що таких дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей на Тернопільщині більшатиме, щоб, відповідно, меншала кількість ображених долею дітей-сиріт.

До речі, це вже другий на Тернопільщині дитячий будинок сімейного типу отримує в подарунок від влади та бізнесу такий транспортний засіб.
Як повідомлялося, в грудні 2007 року ключі від мікроавтобуса «Газель» було вручено родині Мотик з села Шельпаки Підволочиського району, на базі якої створено та діє дитячий будинок сімейного типу.

Дата: 05/03/2008 13:30 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

Через «проколи» Тимошенко в Україні зростає заборгованість перед ЖКГ
Нововведенням щодо виплати заощаджень вкладникам Ощадбанку СРСР прем’єр-міністр Юлія Тимошенко зробила «ведмежу послугу» житлово-комунальним господарствам. Читати повністю>>


Нововведенням щодо виплати заощаджень вкладникам Ощадбанку СРСР прем’єр-міністр Юлія Тимошенко зробила «ведмежу послугу» житлово-комунальним господарствам.

Постанова від 9 січня 2008 року «Про виплату громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень», яку активно лобіювала Тимошенко, поставила з ніг на голову роботу у всіх відділеннях «Ощадбанку» і при цьому навіть частково призупинила їх діяльність у плані приймання комунальних платежів громадян України. Непродумана до кінця програма виплати грошей із ощадних книжок призвела до значних заборгованостей у системі ЖКГ.

 Згідно з даними Комітету, в січні 2008 року українцями сплачено за житлово-комунальні послуги, включаючи погашення боргів попередніх періодів, 2,01 млн. грн. або 77,8% нарахованих за цей період сум.

Заборгованість населення з оплати житлово-комунальних послуг збільшилася в січні поточного року на 6,4% і на початок лютого 2008 року склала 8,5 млн. грн., середній термін заборгованості населення за всі послуги становить 3,3 місяця. Збільшення заборгованості спостерігається в 26 регіонах, відзначають в Держкомстаті.

Крім того, в Комітеті відзначають, що для виконання ухвали Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку погашення реструктуризованої заборгованості і внесення поточних платежів за житлово-комунальні послуги», в січні 2008 року з населенням було укладено 8,4 тис. договорів щодо погашення реструктуризованої заборгованості.

Загальна сума, на яку були укладені договори в частині погашення реструктуризованої заборгованості, складала 11,4 млн. грн., а сума внесених платежів з урахуванням довгострокових договорів склала 17,5 млн. гривень. З початку дії ухвали з погашення реструктуризованої заборгованості (липень 2003 року) і до теперішнього часу було укладено 2,7 млн. договорів на суму 1 805,4 млн. грн. Сума внесених платежів складала 1010,8 млн. гривень.

Питання про зниження рівня оплати за житлово-комунальні послуги розглядалося і на засіданні Ради Нацбезпеки і оборони. В результаті члени РНБОУ дійшли висновку, що зниження надходжень від оплати за житлово-комунальні послуги не пов′язане з тим, що населення чекає погашення цих платежів за рахунок внесків Ощадбанку колишнього СРСР.

Як пояснив заступник секретаря РНБО Андрій Пишний, причини зниження рівня платежів полягають у тому, що на сьогодні «Ощадбанк» фактично займається виключно компенсацією знецінених внесків, тому громадяни фізично не можуть сплатити комунальні послуги у відділеннях «Ощадбанку». Також Пишний відзначив, що у зв′язку з цим деякі обленерго домовляються з іншими банками про надання послуг з оплати комунальних послуг населенням.

У свою чергу, міністерство ЖКГ має намір якнайшвидше впровадити нову житлову політику в регіонах. У зв′язку з цим міністр ЖКГ Олексій Кучеренко доручив облдержадміністраціям створити спеціальні управління, які реалізовуватимуть цей план на місцевому рівні.

Через примхи Тимошенко відповідні управління розроблятимуть шляхи модернізації комунальної місцевої інфраструктури, перебудовуватимуть нову систему управління житлом шляхом створення об′єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) і забезпечення конкуренції на ринку житлових послуг.


Дата: 05/03/2008 13:32 | Категорія: Економіка | Автор: novaera

Верховна Рада на краю...
Попри усі спроби спікера Арсенія Яценюка у вівторок зняти прокляття із парламентської трибуни, вміло накладене «тіньовиками»-регіонщиками, його зусилля так і не увінчалися успіхом. Читати повністю>>


Попри усі спроби спікера Арсенія Яценюка у вівторок зняти прокляття із парламентської трибуни, вміло накладене «тіньовиками»-регіонщиками, його зусилля так і не увінчалися успіхом. Протягом цілого дня різноколірна парламентська живність сновигала по килимних доріжках та буфетах, час від часу роблячи різні заяви для преси.

Лідери фракцій у тісному колі вже вкотре збираються на погоджувальній раді, але компромісу й досі не видно, навпаки, кожного разу спливають нові нюанси. І вже сам чорт не розбере, хто найбільше зацікавлений у продовженні блокування роботи парламенту. Яценюк зробив останнє «китайське попередження» депутатам, закликавши фракції до 10 ранку середи ухвалити остаточне рішення щодо розблокування парламенту.

«Давайте ще раз, керівники фракцій, остаточно поставимо або крапку, що ми узгоджуємо проект постанови і працюємо, або поставимо іншу крапку – що парламент не буде працювати у цій формації, і тоді настають зовсім інші обставини», – додав він. Очевидним залишається цілковите ігнорування народними обранцями виконання своїх безпосередніх обов’язків, і це стосується усього загалу депутатської братії. Що тільки не витворяли «представники народу» у стінах Верховної Ради?! Щитову захоплювали, кульки надували, картки виривали, отвори для голосування засмічували усіляким непотребом, а про перманентно виникаючі бійки й годі згадувати. Український політикум безбожно дискредитує себе й вітчизняний парламентаризм зокрема.

Полум’яні спічі, котрі з хронічною регулярністю лунають з усіх ЗМІ, крім голого популізму й компіляції понять та маніпуляції фактажем, нічим не відрізняються. Пусто-порожні балачки, взаємні звинувачення, повне ігнорування усіх домовленостей, законів та статей Конституції, невігластво – ось сучасне обличчя українського обранця. А тим часом держава наша стоїть на краю… В економічній сфері панує суцільна анархія, ціни ростуть, як гриби після дощу, енергетична безпека країни під загрозою інтервенції,  народ продовжує зубожіти. Але, на жаль, ніхто із можновладців не переймається нагальними проблемами, які, немов «Дамоклів меч», нависли над Україною. А нам морочать голову страшилками про НАТО, незрозумілий ПДЧ і т.д, і т.п. В той час, коли ми, отетерівши, мізкуємо, треба нам в НАТО чи ні, відбувається планомірна експансія на український газовий ринок. "Газпром" повільно, але впевнено проривається на наш внутрішній ринок енергоносіїв. Українська влада намагається не помічати газової агресії, напевно вважаючи, що ігнорування проблеми – шлях до її подолання. Так, у вівторок о 20 годині вечора, "Газпром" скоротив поставки газу  в Україну ще на 25 %! Попереднє скорочення, теж на 25 %, відбулося у понеділок. Так що такими темпами Юлія Володимирівна за лічені дні поставить хрест на газопостачанні в Україну. Все потужніше лунають заклики про дострокові вибори.

Виявляється, що всі політичні сили ледь не марять «перезагрузити» парламент, принаймні, вони висловлюють впевненість, що обов’язково покращать свої електоральні результати, якщо, не приведи Господи, доведеться переобиратися.  Лідер фракції Партії регіонів Віктор Янукович заявляє, що його політична сила готова розпочати консультації щодо розпуску Верховної Ради навіть попри те, що вона проти дострокових виборів. «Ми проти того, щоб починати процедуру дострокових виборів, але якщо це відбудеться, і коаліція заявить про свою неспроможність керувати країною, безумовно ми підемо на дострокові вибори», - заявив Янукович. Не лякає можливий розпуск парламенту і коаліціянтів. Попри небажання такого розвитку подій лідер фракції НУНС В’ячеслав Кириленко зауважив, що якщо не вдасться досягнути порозуміння, фракція готова і до таких радикальних дій, як розпуск парламенту, хоча і не наполягає на цьому.  «…Ми готові до консультацій з президентом щодо можливого позачергового розпуску, тому що до граничної дати залишилося 9 днів, і через 9 днів парламент втратить можливість збиратися до додаткового спеціального рішення президента, який може вирішити, що необхідність дострокових виборів існує», - зазначив він.  Отож,  з перевиборами Тебе, український народе?!


Дата: 05/03/2008 13:39 | Категорія: Політика | Автор: novaera

«Повір очам!», пам’яті Володимира Івасюка
Очі — дзеркало душі. Вони унікальні й неповторні як і відбитки пальців. Їхня кольорова палітра багата на відтінки та настрої. Читати повністю>>


Очі — дзеркало душі. Вони унікальні й неповторні як і відбитки пальців. Їхня кольорова палітра багата на відтінки та настрої. Очі можуть бути добрими і злими, веселими і сумними. Через ці віконечка душі дивиться на світ наша сутність, найпотаємніше наше єство. У кожного воно своє: у когось, як погожий ранок, у іншого — похмурий день. З давнини віків очі наділялися наймістичнішою й наймогутнішою силою, яка в залежності від ціннісно-морального потенціалу носія була спрямована на зцілення або на руйнування.

Очі — найправдивіше що є в людині, її довічна візитівка, котра не піддається штучній корекції. Якби комусь не кортіло, їх «підрихтувати» він не в силі — навіть за допомогою найсучасніших косметичних засобів зробити «ін’єкцію доброти» чи «відкачати» зайву заздрість і злість неможливо. Недаремно при першій зустрічі з незнайомою людиною ми завжди прагнемо поглянути їй у вічі, адже саме очі є найточнішим індикатором людської особистості. В багатьох випадках ми це робимо інтуїтивно, подекуди не усвідомлюючи до кінця, який потужний інформаційно-енергетичний заряд має цей погляд, що за долю секунди сканує усю багатогранність й неповторність людської самості, найпотаємніші куточки нашої душі. Під час цього контакту душа своїми барвами розкривається, мов на долоні, і вже не вдасться сховати жодної фарби — ні найсвітлішої, ні найтемнішої.

Тому істинно-святими є ті, хто всупереч й наперекір усім обставинам зміг зберегти ту дитячу чистоту, безпосередність й великодушність у своєму серці й у своїх очах. Власниками таких безмежно глибоких очей і шляхетних сердець є надзвичайні люди, духовні провідники нації.

Саме до цієї кагорти належить талановитий український композитор, поет-пісняр, віртуозний музикант Володимир Івасюк. Усі, кому поталанило зустріти на своєму життєвому шляху цього веселого й життєрадісного хлопця, в один голос вторили, що найперше, що вражало, з першого погляду й назавжди — його незбагненно прекрасні очі. В тих очах якимось чином вміщалась сонячна блакить дзвінкого неба, прозора голубінь гірських річок і бездонна синь морів. А скільки світла і доброти, щемливої любові та тихого страждання було у них?! Як згодом згадував Юрій Рибчинський, таких очей, як у Володимира Івасюка він більше ніколи не бачив, він наголошував, що в них було стільки світлого неба, що захоплювало подих. Такі очі бувають лише у маленьких дітей, згадував Рибчинський.

Молода журналістка Галина Тарасюк, пригадуючи свою першу зустріч з Івасюком, теж відзначила неймовірний магнетизм й унікальність його очей. Ця унікальність дозволила їй з більш ніж сотні студентів-медиків безпомилково визначити молодого композитора. Очі в долі Володимира Івасюка відіграли знакову роль. Так, у своїй книжці «Монолог перед обличчям сина» батько Володимира, письменник Михайло Івасюк згадує про жахливу помилку санітарки пологового будинку, яка через неуважність чи то халатність ледь не осліпила новонародженого Володю. Вона замість 2%, закапала в очі немовляті 25% розчин ляпісу. Якби не захисний рефлекс повік, наслідки могли бути трагічними, дитина назавжди б залишилася незрячою. А так ляпіс обпік лише повіки немовляті і чорними сльозами промережив дитячі щічки. Ще тоді батька насторожила ця драматична подія, яка в глибинах підсвідомості закарбувалася тривожною думкою, що тільки-но прийшовши у цей світ, його син заплакав чорними слізьми.

Коли через тридцять років понівечене тіло Володимира знайдуть у Брюховецькому лісі, перше, що впаде у вічі рідним — те, що у Володі були виколоті очі. Це ж як люто треба ненавидіти людину, щоб після жорстокого побиття вчинити таке немилосердне катування над чужою дитиною? Наскільки потрібно зневажати народ, щоб безкарно вбити його національного співця? І з цинізмом та зверхністю заявляти, що не існує ані української мови, ані української культури. А ми покірливо знизуємо плечима, все глибше і глибше занурюючись у комплекс меншовартості, люб’язно випестуваний для нас «старшою сестрою».

І дійсно, а де ж їм взятися, велетам духу, талановитим митцям, поетам, композиторам і т.д., коли великоімперський шовінізм вже більше трьох століть морально і фізично винищує найкращий український генофонд, удобрюючи ним безкраї обшири «єдіной і нєділімой»?!

Народився Володимир Івасюк 4 березня 1949 року у буковинському містечку Кіцмань, Чернівецької області, в сім’ї вчителів. В сім’ї Михайла та Софії Івасюків Володя був первістком. Його батьки були дуже інтелігентними й розумними людьми. Михайло Івасюк вільно володів чотирма мовами, в свій час збирався поступати у Сорбону, але через початок Другої Світової війни, небажаючи воювати на боці румунської армії, змушений втікати на радянську Україну. Там «найгуманніший вождь усіх народів» запроторив Михайла Григоровича до Гулагу. Сім жахливих років він провів на засланні у Печорі, попри важку хворобу, отриману внаслідок нелюдських умов праці й проживання, він вистояв. До речі, вилікував його ленінградський лікар. Можливо, саме цей випадок зумовив в подальшому вибір професії для сина.

Мати Володимира Івасюка була родом зі славетних запорізьких степів. Впродовж усього свого життя сім’я Івасюків регулярно відвідувала Бердянськ, де колись проживала Софія Іванівна, і де після евакуації закінчила учительський інститут. Батьки Володі, будучи освідчиними людьми, мали велику бібліотеку, крім вчителювання, Михайло Григорович займався етнографією, писав прозові та поетичні твори, разом з дружиною співали у Кіцманському учительському хорі, куди почасти брали й Володю, який залюбки приймав участь у репетиціях.

З раннього дитинства Володимир Івасюк виховується у любові до рідного краю, її історії та культури. Батько для нього став незамінним джерелом знань, його справжнім другом і наставником. Помітивши, як малолітній Володя тонко й трепетно сприймає й відчуває оточуючий світ, пан Михайло вирішує віддати сина до музичної школи, котра б розвинула й сформувала його естетичні смаки. П’ятирічним хлопчиком Володя розпочинає свій шлях музиканта-скрипаля. Уже пізніше саме батько купував платівки Маріо Ланца, Енріко Карузо, Поля Моріа, Франко Пурселя, Тома Джонса, Адріано Челентано, Карела Готта, Мікі Євремовича, аби розвивати в дітей смак до гарної музики.

А потім була середня школа, блискуче закінчення музичної, короткотривале навчання у Київській музичній десятирічці імені Миколи Лисинка, з котрою Володя змушений був розпрощатися через хворобу й сильне виснаження. Він продовжує навчатися, створює у школі ВІА «Буковинка», а на слова батька пише свою першу пісню «Колискову». На момент написання пісні Володі 15 років. Наступного 1965 року ансамбль «Буковинка» за перемогу у республіканському конкурсі нагороджують поїздкою по Дніпру. Під час навчання у випускному класі, між іншим, Володя йшов на золоту медаль, за кілька місяців до заключних іспитів з Володею та кількома його шкільними товаришами трапляється неприємний інцидент, котрий в подальшому ще не раз зіпсує Івасюку життя.

Трапилось те, що прогулюючись Кіцманським парком, хтось із хлопців жартома закинув кашкет на пам’ятник «вождю світового пролетаріату». Хлопці вирішили забрати кашкета і полізли на постамент, вони ж не знали, що «вождь» не був закріплений, і тому без особливих зусиль впав додолу, при цьому від Леніна відламався невеличкий шматочок. Беручи до уваги, що підходили «ленінські дні», місцеві партократи-бюрократи вирішили підстрахуватися і посадили хлопців на 15 діб. Після цього інциденту, який насправді міг би трапитися з кожним, й не був частиною якогось злочинного задуму, влада зробила все можливе й неможливе, щоб Володю виключили з комсомолу. Безумовно, про золоту медаль взагалі не йшлося.

Цього ж року родина Івасюків, в якій крім Володі народилося ще дві доньки Галя й Оксана, переїжджає у Чернівці, де батько Михайло отримав місце на кафедрі в Чернівецькому університеті. В Чернівцях Володимир Івасюк успішно складає іспити в медінститут, його зараховують у студенти. Та радість була передчасною. 31 серпня, коли окрилений Володя з пишним букетом квітів прийшов на свято посвяти у першокурсники, ректор Юхимець привселюдно звинуватив Володимира в тому, що він, приховавши епізод із власної біографії, обманом хотів потрапити у лави радянських студентів, за що скасовується наказ про його зарахування.

Можна лише здогадуватися, як почував себе молодий юнак, котрого так незаслужено й привселюдно принизили. Досі невідомо, що за «добра» людина поінформувала керівництво ВУЗу. Важко пояснити таку цинічно жорстоку поведінку ректора, котрий не міг не усвідомлювати усю непедагогічність свого вчинку. Чому не можна було переговорити з Володимиром на самоті, за що його потрібно було привселюдно цькувати? Невже з метою самоствердження, через власні комплекси?! Завдяки підтримці родини і друзів Володя мужньо переносить і цей удар долі. Він йде працювати робітником на завод «Легмаш», там налагоджує художню самодіяльність, керує хором. Володимир Івасюк був дуже працьовитий, усе, що він робив, робив із повною віддачею, він жив, співав, творив, завжди на повні груди. Він не економив ані свого здоров’я, ані свого надзвичайного таланту.

Під час роботи на заводі Володимир Івасюк під псевдонімом Весняний відправляє на обласний конкурс пісні на вірші В.Миколайчука «Відлітали журавлі» та «Колискова для Оксаночки» на власні вірші. За пісню «Відлітали журавлі» удостоєний першої премії. Це визнання додає віри в себе, надихає на подальшу роботу й удосконалення.

В 1967 році Володі вдається поновитися у чернівецькому медінституті, в якому він старанно навчається аж до 1972 року, але ні на мить не полишає музику, якій присвячує увесь вільний від навчання час. Організовує камерний оркестр, підбирає для нього репертуар, пише власні твори. Саме під час навчання в інституті з’являються на світ такі пісенні шедеври як «Я піду в далекі гори», «Мандрівний музика», «Відлуння твоїх кроків», на слова юного філолога Володимира Вознюка «Водограй», ну і безперечно, візитна карточка Івасюка — «Червона Рута». Пісні скромного українського студента-медика з перших акордів своєю надзвичайною мелодійністю, ліричністю й драматичним характером сколихнули серця мільйонів людей. Вони ніби чарівним камертоном торкнулися зачарованих струн приспаної душі, розбудивши в цих душах найкращі й найвищі почуття.

Музика Івасюка не залишала байдужою жодну людину, незалежно від віку та національності. Пісні Івасюка у виконанні Софії Ротару, Василя Зінкевича, Назарія Яремчука, Лідії Відаш, Людмили Артеменко, Ігоря Кушплера, Олени Кузнєцової моментально підхоплювалися молоддю і лунали над усім Радянським Союзом й навіть за його межами. Можна сміливо назвати Івасюка фундатором української естрадної пісні, за своє надто коротке життя йому вдалося створити елітарні зразки естрадної класики, які за своєю національною енергетикою та новизною ритмів не мали рівних. І це тоді, коли по світу переможною ходою крокував «Beatels». Двадцятирічний юнак зміг досягнути такої довершеної майстерності у своїх пісенних творах й шаленої народної популярності, про яку деякі маститі композитори могли лише мріяти. При цьому він залишався скромним, доступним для спілкування, як справжній митець у вічних творчих пошуках.

Володя був дуже вимогливим до себе, йому невластиві такі риси як марнославство і самозакоханість. Він увесь час намагався удосконалити свій твір, зробити його ще кращим. Він настільки тонко відчував музику, що неодноразово розписував партитури без музичного інструменту. Точніше, він сам перетворювався на феноменальний інструмент, здатний відчути й графічно відобразити найрізноманітніші нюанси музики. Впродовж наступних десяти років пісні Івасюка — беззаперечні лідери на республіканських та міжнародних пісенних конкурсах.

Так, Софія Ротару двічі перемагала із його піснями на міжнародному конкурсі в польському місті Сопот. Це було в 1974 році з піснею Володі «Водограй» та в 1977 році з піснею Івасюка на слова Юрія Рибчинського «У долі своя весна». В 1972 році Володя перебирається до Львова, де закінчує навчання в медінституті і після двох років занять на підготовчому відділенні при Львівській консерваторії він стає повноправним студентом. Таке омріяне й вистраждане навчання в консерваторії знаменує новий період у житті і творчості видатного композитора, його професійне змужніння як академічного музиканта, творця класичних творів.

На жаль, загадкова смерть у 30-річному віці не дозволила Івасюкові розправити свої творчі крила. Наступного року минає 30 років від тоді, як при дивних обставинах загинув Володимир Івасюк, і досі завіса таємниці над його смертю не піднята. Про «львівський період» життя Івасюка та аналіз версій трагічної загибелі композитора фатальною весною 1979 року читайте у статті «Повір очам». Пам’яті Володимира Івасюка».

Дата: 05/03/2008 13:48 | Категорія: Культура | Автор: novaera

Тернопільський аеропорт шукає інвестора
Нещодавно Кабінет Міністрів ухвалив Концепцію Державної цільової програми розвитку аеропортів України на період до 2020 року. Фінансування відповідної держпрограми оцінюється у 2,5 млрд. доларів. Читати повністю>>


Нещодавно Кабінет Міністрів ухвалив Концепцію Державної цільової програми розвитку аеропортів України на період до 2020 року. Фінансування відповідної держпрограми оцінюється у 2,5 млрд. доларів. Міністр транспорту і зв’язку Йосип Вінський зазначив, що згідно концепції всі аеропорти закріплюються в державній власності. Міністр уточнив, що в державній власності буде перебувати все те, що називається аеродромом, у тому числі всі питання безпеки, системи керування польотом і земля. У приватну власність винятково через аукціони може бути передана тільки частина аеропортів, що стосується роботи з пасажирами, у тому числі термінали, системи обслуговування.

За словами Вінського, загальний стан об’єктів аеропортової інфраструктури характеризується «значним фізичним та моральним зносом». Аеропортові технології, технічний стан споруд, будівель, систем та обладнання не відповідає сучасним вимогам, оскільки більшість аеровокзалів та аеродромів були збудовані у 60-х та 80-х роках минулого століття. Саме тому державна програма покликана покращити інфрастуктуру аеропортів. Загалом нині в Україні діють 34 аеропорти, з яких 23 мають пункти пропуску через державний кордон. У рамках підготовки до чемпіонату Європи 2012 року з футболу планують реконструюювати ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль». Тернопільський аеропорт на гроші з держпрограми не розраховує. Оскільки кошти надійдуть для найбільших та стратегічних регіональних аеропортів загальнодержавного значення – Києва, Львова, Дніпропетровська, Донецька, Одеси та Харкова.

Директор ТОКПФ «Тернопільавіаавтотранс» Леонід Кожевніков пояснив це тим, що попри те, що тернопільський аеропорт є пунктом пропуску через державний кордон і належить до малих регіональних аеропортів, все ж таки на гроші з держпрограми не розраховує. Пан Леонід розповів, що на сьогодні на підприємстві працюють 20 осіб – директор, бухгалтер, інженери, техніки та охоронці. Проте нині підприємство має заборгованість по заробітній платі близько 265 тис. гривень. Минулоріч згідно обласної програми «Розвитку авіації на 2007-2008 рік», аеропорт отримав 398 тис. грн.

– 295 тисячами погасили заборгованість по заробітній платі, 68 – внески у Пенсійний фонд, 35 тисяч – у державну виконавчу службу, – зазначив директор ТОКПФ «Тернопільавіаавтотранс». Цьогоріч для достатнього рівня роботи тернопільському аеродрому потрібно близько 122 тисяч гривень. Проте на гроші обласної влади підприємство не розраховує. Розуміють, що держава немає коштів на утримання усіх аеропортів, не спроможна вивести їх на відповідний рівень роботи. Тому єдиний вихід для тернопільського аеропорту – шукати інвестора.

Дата: 06/03/2008 11:16 | Категорія: Економіка | Автор: novaera

$500 і... кіна не буде
Прокуратура м. Тернополя порушила кримінальну справу стосовно спеціаліста управління культури облдержадміністрації за фактом одержання ним хабара від підприємця. Читати повністю>>


Прокуратура м. Тернополя порушила кримінальну справу стосовно спеціаліста управління культури облдержадміністрації за фактом одержання ним хабара від підприємця.

Львівський підприємець дав 46-річному посадовцю 500 доларів США за сприяння в отриманні свідоцтва на демонстрування художніх фільмів у районах області. Як зазначила прес-секретар прокурора області Леся Долішна, наразі справа за ч.2 ст. 368 КК України перебуває у провадженні слідчого прокуратури міста Тернополя. А держслужбовець перебуває в ізоляторі тимчасового утримання в обласному центрі.

Дата: 06/03/2008 11:17 | Категорія: Кримінал | Автор: novaera

Сторінки історії. Вибух на горі «Стінка»
Високий правий берег річки Збруч, що біля села Фащівка Підволочиського району, здавна люди прозвали «Стінка». Читати повністю>>


Високий правий берег річки Збруч, що біля села Фащівка Підволочиського району, здавна люди прозвали «Стінка». У стрімкій горі, ще за часів Польщі, гірничим методом мешканці видобували високоякісний пісок. З часом, заглиблюючись у кручу, руками місцевих гірників у горі була утворена низка підземних ходів, галерей. Під час Другої світової війни мешканці навколишніх сіл – симпатики національно-визвольних змагань та військові підрозділи УПА – використовували піскові штольні для схову. Зі слів старожилів, штольні завершувалися залом, який було обладнано під бункер. У бункері повстанці відпочивали, готувалися до військових дій та проводили вишкіл юнаків - майбутніх повстанців.
У квітні 1945 року «Стінку» оточив численний загін військ НКВД, входи до підземного схову замінували та підірвали. Очевидці розповідають, що енкаведисти неодноразово пропонували повстанцям здатися, примусом посилаючи до них фащівлян, та щораз отримували категоричну відмову. Після того, як енкаведисти зробили свою криваву справу і поїхали, фащівляни спробували добутися до можливо ще живих героїв, та сил забракло.

У 1991 році, за ініціативою Братства вояків УПА «Лисеня» і окремих мешканців села Фащівка, владою незалежної України було створено спеціальну комісію для розслідування квітневих подій 1945 року та виділені кошти. Була зроблена безуспішна спроба добутися до підземного схову в горі «Стінка» відкритим кар’єрним методом розколу. У 1996 році повторна спроба силами бригади гірників «Калушшатбуд» шахтним розколом добратися до місця знаходження загиблих патріотів теж не дала результату, було пройдено близько 20 метрів. Справа в тому, що ніхто достеменно на знав схеми розташування ходів та бункера.

Влітку минулого року обласною державною адміністрацією було залучено Івано-Франківських фахівців - геофізиків, які інструментально провели обстеження гори «Стінка». За результатами інструментальної геофізичної розвідки виготовлено належну карту, на якій нанесено частково завалені три підземні ходи, що завершуються залом-галереєю розміром близько 15 м, висотою до 2,5 м. Склалася думка, що бункер не пошкоджено.

В даний час обласною державною адміністрацією спільно з обласною радою розглядається питання проведення розчищення одного з ходів для доступу до залу-галереї. За результатами обстеження бункера буде вирішено питання створення у ньому польового музею визвольних змагань УПА.
Сьогодні на горі «Стінка» височіє кам’яний пам’ятник, на якому викарбовано імена 23 загиблих героїв. Пам’ятник встановлений у 1991 році силами сільської громади, її чільників, провідників демократичних сил району і області.

Євген ЗАПЛІТНИЙ

краєзнавець


Дата: 06/03/2008 11:26 | Категорія: Культура | Автор: novaera

На полігон за бойовими навиками
28 лютого мешканці Тернополя та деяких населених пунктів Тернопільської і Львівської областей мали можливість побачити колону автомобілів військової техніки. Читати повністю>>


28 лютого мешканці Тернополя та деяких населених пунктів Тернопільської і Львівської областей мали можливість побачити колону автомобілів військової техніки. Це військовослужбовці 11-ої окремої гвардійської артилерійської бригади вирушили на Яворівський полігон для удосконалення бойового вишколу.

Власне, колона автомобілів та військової техніки вирушила з Тернополя вранці 28 лютого аби встигнути завчасно прибути до місця призначення та розміститися. Згідно з планами бойової підготовки, вже з 1 березня на полігоні  розпочинається табірний збір артилерії 1-го армійського корпусу. За словами командира 11-ї окремої артилерійської бригади полковника Сергія Корнійчука, у польових умовах військовослужбовці відпрацьовуватимуть злагодження батарей та вироблятимуть  єдині  погляди і підходи до методики проведення подібних тактичних навчань.

– Артилеристи впродовж місяця демонструватимуть своє знання та навички. Зокрема, буде проведено контрольно-комплексні заняття на допуск до бойової стрільби. Відбудеться тренування управління вогнем гаубичних артилерійських дивізіонів та тренування по управлінню бойовими діями протитанкових артилерійських дивізіонів, – повідомив полковник Сергій Корнійчук.

Він також зазначив, що під час табірного збору планується провести залікові вогневі завдання з бойовим пострілом офіцерів-артилеристів.
Виконувати завдання вони розпочали вже під час маршу. А на полігоні в ході  занять з тактичної  та спеціальної  підготовки вони також відпрацьовуватимуть питання приведення гармат до бою на вогневі позиції.

Василь ЛАБАЙ

Дата: 06/03/2008 11:35 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

У Тернополі вшановують Шевченка
Щороку у ці березневі дні ми віддаємо шану великому синові нашого народу, геніальному поету Тарасу Шевченку. Ім’я поета безпосередньо пов’язане із Тернопіллям. Читати повністю>>


Щороку у ці березневі дні ми віддаємо шану великому синові нашого народу, геніальному поету Тарасу Шевченку. Ім’я поета безпосередньо пов’язане із Тернопіллям. Так, під час роботи у складі археографічної експедиції з метою збору відомостей про народні перекази, кургани, урочища, монументальні пам’ятники і старовинні будівлі та для того, щоб намалювати види Почаївської Лаври, Шевченко побував на Кременеччині. Свідченням цього є розпорядження Волинської духовної консисторії надати дозвіл Шевченку малювати види Почаївської Лаври і її околиць (1846 р.). Цей унікальний документ знаходиться на зберіганні в державному архіві області.

Святкування 194-ої річниці від дня народження Тараса Шевченка на Тернопільщині  розпочалося з 4  березня. За інформацією заступника голови Тернопільської ОДА Федора Шевчука, 7 березня  відбудуться урочисті збори і творчий звіт майстрів мистецтв та аматорських художніх колективів Зборівського району у Тернопільському міському палаці культури «Березіль» імені Леся Курбаса. У храмах області буде відправлено пропам’ятні Богослужіння з нагоди Шевченківських свят. А в обласному державному архіві відкрють документальну виставку та виставку марок дотичних до тематики Шевченкіани.

Крім того, 9 березня о 17 год. в обласній філармонії відбудеться святковий концерт колективів та окремих виконавців обласної філармонії «І на оновленій землі...», а 12 березня такий же концерт пройде в обласній філармонії для учнів загальноосвітніх шкіл м. Тернополя.
Члени обласної організації Національної спілки письменників України протягом березня матимуть зустрічі з школярами загальноосвітніх шкіл м. Тернополя, читачами бібліотек, на яких розповідатимуть учням про життєвий та творчий шлях Т.Г.Шевченка, а також читатимуть його невмирущі твори.

Слід відмітити, що особливо широко проводилося вшанування пам’яті Шевченка на Кременеччині в 1922 році. По проведенню вшанування 61 роковин смерті поета 10-12 березня в м. Кременці та Кременецькому повіті був створений громадський комітет, який координував роботу по організації всіх заходів та збору коштів для його проведення. З ініціативи комітету було направлено лист до Архімандрита з проханням відправити панахиду в день 61-роковин смерті за упокій його душі. В рамках цих заходів на Кременеччині був виданий «Малий Кобзар» (1922 р.).

Вшанування пам’яті Кобзаря відбувалося і у роки Великої Вітчизняної війни. Публікації у газеті «Крем’янецький вісник» (1942 р.) свідчать про величезне значення поета для підтримки національної свідомості і духу народу в часи важких випробувань.


Дата: 06/03/2008 11:38 | Категорія: Культура | Автор: novaera

Маршрутне таксі №1 перевозитиме інвалідів
Про полегшення проживання людей з обмеженими фізичними можливостями йшлося на колегії у м. Бережанах минулого тижня. Читати повністю>>


Про полегшення проживання людей з обмеженими фізичними можливостями йшлося на колегії у м. Бережанах минулого тижня.

Зі слів начальника головного управління праці та соціального захисту населення Тернопільської облдержадміністрації Софії Погорілої, у проектах відповідних бюджетів та кошторисах бюджетних установ на 2008 рік передбачено кошти щодо фінансування робіт та обладнання для забезпечення безперешкодного доступу осіб з обмеженими фізичними можливостями до об’єктів.

Умови життєдіяльності осіб із обмеженими фізичними можливостями на Тернопільщині є недостатніми. Проблемою залишається й обладнання пандусами приміщень органів місцевої влади і соціально-культурних установ у районах та самому Тернополі. Тому в області проводиться робота для покращення транспорту, облаштування установ та організацій для інвалідів. Загалом в області забезпечено доступ інвалідів до більшості закладів місцевих органів соціального захисту населення, Пенсійного фонду та центрів зайнятості.

– У 45 житлових будинках встановлено пандуси, пішохідні переходи обладнані пологими з’їздами та виїздами, виділено спеціальні місця для паркування транспорту інвалідів, – розповіла Софія Погоріла. – Невдовзі в обласній бібліотеці для молоді буде створено інформаційно-комп’ютерний центр для осіб з порушеннями зору. Планується пристосувати експериментальний маршрут №1 для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями, обладнавши під’їзні площадки на основних зупинках маршруту.

Також у Тернополі курсуватимуть три тролейбуси з низьким рівнем підлоги для інвалідів. А тролейбусний парк оновиться ще на десять тролейбусів – на 2008 рік вже підготовлено документацію на транспорт згідно з лізингом.



Дата: 06/03/2008 11:40 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

Сергій Сірий: «Чоловіки закохуються у загадкових жінок»
«Всі безумства творяться заради кохання», – твердить народна мудрість. І людство у покорі перед цим величним почуттям. Читати повністю>>


«Всі безумства творяться заради кохання», – твердить народна мудрість. І людство у покорі перед цим величним почуттям. Сьогоднішня наша розмова зі знавцем найпрекраснішого почуття, автором збірок еротичної поезії тернополянином Сергієм Сірим.

– Пане Сергію, як Ви вважаєте, поетами стають чи ними народжуються?
– Мабуть, швидше народжуються. Це дар від Бога. Бути поетом – важка, копітка праця над собою, своїми думками, вчинками та почуттями. Поет відчуває життя кінчиками своїх пальців, а його вірші з’являються тоді, коли увесь світ «проходить» через серце. Що ж до Музи, то це «капризна дама». Вона приходить лише до наполегливих людей, які вміють ставити перед собою конкретні завдання і досягати поставленої мети. Одним словом, Музу треба вміти завойовувати.

– Яким було Ваше перше кохання?
– За складом характеру я належу до тих людей, які дуже часто закохуються. Пригадую, вперше я відчув це почуття ще в дитячому садочку. Потім, будучи школярем, я закохався у старшу на кілька років від мене дівчинку. Але це була не любов, а, швидше за все, гра та юнацьке захоплення. Справжні сильні почуття в мене виникли до дівчини, з якою ми разом навчалися у театральній студії і грали в одних спектаклях. В такому тісному спілкуванні між нами і зародилося кохання. Згодом я присвятив їй поему – мабуть, найбільшу у своєму житті. А потім подарував зізнання у коханні, скомпоновані з музикою і записані на грамплатівці. Цій дівчині присвятив і вірші, написані кров’ю. Проте, це кохання було трагічним. Адже в цієї дівчини був інший хлопець. Гадаю, саме це нерозділене кохання відіграло важливу роль у формуванні справжніх моїх почуттів.         

– З чого розпочалася Ваша творчість? І чому  почали писати поезію саме еротичного характеру?
– Перший вірш, присвячений природі, я написав, ще сидячи за шкільною партою. З того часу слова лягали у рядки самі собою, адже у поезію я вкладав всю душу і серце. Загалом, в моєму творчому доробку є багато віршів, як кажуть, різних кольорів та відтінків. Ви запитуєте, чому еротика? Тому що еротика скрізь навколо нас. Еротика в природі: коли вітер зриває багряне листя з берізки, коли швидкий струмок зливається з великою річкою, коли ніч розчиняється у світанку. Вона присутня навіть у побуті, наприклад, коли всовуємо ключ у дверну щілину. 

– За радянських часів стверджували, що сексу немає… 
– Так, тоді справді усіх в цьому запевняли. Поезію еротичного характеру я писав ще у часи Радянського Союзу, проте цензура таких речей не пропускала. Я дотримуюся думки, що всі ми народилися у результаті кульмінації кохання. Любов нас робить богами, тому заперечувати відсутність сексу тоді було недоречно.

– Нещодавно вийшла Ваша збірка «Твоє тіло - наркотик». Скільки часу у Вас зайняла робота над її створенням?  
– Ця збірка з’явилася у 2006 році зовсім несподівано. Як кажуть, не було б щастя, якби нещастя не допомогло. Знаєте, Астрід Ліндгрен написала «Пеппі Довгапанчоха», пролежавши вдома з поламаною ногою. Зі мною трапилася подібна пригода. Я йшов по вулиці, посковзнувся, впав і зламав руку. Після цього в мене з’явилося багато часу для того, аби зібратися з думками, сконцентрувати енергію та почуття і вилити їх на папері.

– Рядки віршів у цій збірці досить відверті….
– Чомусь завжди про найвищий прояв кохання говорять дуже брутально. Своїми віршами та лірикою я хотів сказати, що це почуття і момент злиття двох тіл – найпрекрасніші. Я написав збірку «Твоє тіло - наркотик», прагнучи показати не мить сексу, а саме ту мить, коли тіло і душа з’єднуються воєдино, коли вони нероздільні. Кажуть, при оргазмі людина отримує прямий вихід у космос. А ще, якщо задумати найсокровенніше бажання під час найвищої насолоди, то воно обов’язково збудеться.

– До речі, друга Ваша збірка «Пожежа тіл», за словами багатьох, стала «бомбою».
– Нова збірка – продовження першої. Дійсно, я отримав чимало щирих і теплих відгуків на неї. Одна дівчина, якій підписував збірку, сказала, що мою книгу постійно носить із собою в сумочці, а якби могла, то носила б біля серця, бо в ній бурлить справжнє життя, непідкупні і відверті емоції. Я тішуся з того, що зміг відкрити людям частинку свого інтимного світу, розбудити у них цікавість, поділитися з ними енергетикою пристрасті і краси.  

– Ваші вірші присвячені коханим жінкам. Яке, на Вашу думку, покликання жінки?
– В українських письменників є чимало висловів про кохання та про жінок. Героїня «Щоденника страченої» Марії Матіос твердить, що «любов – це викид п’яної крові в мозок. Отруєння організму безголов’ям». Юрій Андрухович, приміром, в уста одного зі своїх героїв вклав вислів: «У жінки два покликання: одне – бути матір’ю, друге – повією. Третього не дано». На мою думку, найвище покликання жінки – це бути коханою. Просто коханою. І, напевне, не тільки жінки, але й будь-якої людини. Адже кохання перероджує людину, творить особистість, дає їй сили і наснагу.

– Що ж таке кохання?
– Кохання – це коли ти хочеш здивувати кохану жінку, подарувати їй весь світ. Заради коханої ти готовий піти на все. Дуже болісно втрачати цю людину. І тому ти дорожиш цією частинкою світу, яку носиш у серці. Розумієш, на скільки вона є важливою і цінною для тебе.

– Що Ви побажаєте нашим читачкам напередодні Міжнародного дня жінок?
– У світі дуже багато красивих жінок. Їх потрібно лише вміти помічати. Можна кохати одну жінку, а милуватися усім світом. Тож я хотів би побажати, щоб жінка залишалася для чоловіка загадкою на все життя. Чоловік завжди прагне пізнати жінку, але чим більше він її не розуміє, тим більше вона його вабить. Бажаю усім жінкам, щоб вони завжди могли інтригувати чоловіків. Адже жінка повинна робити життя чоловіка цікавим. Вона повинна кохати. І щоб цей вогонь кохання ніколи не згасав. Щоб пожежа тривала вічно і після неї не залишалося попелу. Якщо жінка віднайде у собі родзинку і змусить чоловіка повірити у те, що вона – загадка, то чоловік обов’язково в неї закохається.

Дата: 06/03/2008 16:18 | Категорія: Культура | Автор: novaera

Медициною зайнялась прокуратура
Стаття 49 Конституції України стверджує, що кожен з нас має право на безкоштовну медичну допомогу. Читати повністю>>


Стаття 49 Конституції України стверджує, що кожен з нас має право на безкоштовну медичну допомогу. Однак, якщо ви звернетесь до лікувального закладу, у якому маєте намір пролікуватися, і пошлетесь на цю статтю, то, найімовірніше, отримаєте відповідь на зразок: «Нехай той, хто затверджував ці закони, вас і лікує». А ще вам скажуть придбати вату, шприц, пластир та багато інших медичних засобів для обстеження. А якщо, не дай Боже, у вас виявлять якусь хворобу, то для того, аби її вилікувати, вам доведеться покласти чималу суму в кишеню медичного персоналу, починаючи від лікаря і закінчуючи санітаркою.

Саме тому багато тернополян сьогодні взагалі намагаються не звертатися по допомогу до лікарів. Бояться, що  повернуться з медичного закладу не лише з новими хворобами, а й з порожнім гаманцем на додачу. Адже для проходження повного курсу лікування пацієнту потрібно проплатити місце у палаті, харчування та медичні препарати. І не лише у приватних медичних закладах, а й навіть у державних та комунальних.

Останнім часом досить модними також стали усілякі благодійні фонди при лікарнях. Так, медики самостійно встановлюють розміри  так званих «благодійних внесків», які, нібито, пацієнт повинен внести за власне лікування. І до цього у супільстві вже починають звикати, воно й зрозуміло - здоров’я доржче.
За словами першого заступника прокурора Тернопільської області  Миколи Люшненка, особлива увага під час останніх прокурорських перевірок  зверталась на стан фінансування  лікувальних закладів, виконання програм з питань охорони здоров’я та безоплатність надання медичної допомоги.

За даними  головного управління  охорони здоров’я ТОДА у 2007 році у лікувальні заклади  надійшло, окрім бюджетних грошей, 5,5 млн. грн. власних коштів з інших джерел, тобто від благодійної допомоги та  страхування. Найбільше таких надходжень отримано у Гусятинському (130 тис.грн.), Заліщицькому (148 тис.грн.), Кременецькому (201 тис.грн.), Монастирському (260 тис.грн.), Шумському (102 тис.грн.) районах та м. Тернополі. При цьому, за словами Миколи Олександровича, належного обліку зібраних благодійних коштів не ведеться, що створює підґрунтя для зловживань з боку  медичного персоналу.

В нашій області надання медичної допомоги здійснюють 108 лікувально-профілактичних закладів, 759 фельдшерсько-акушерських пунктів, 140 амбулаторій загальної практики сімейної медицини. Окрім цього, на території Тернопільщини діє 350 приватних медичних установ. За результатами перевірок, у Кременецькому районі прокуратурою виявлено правопорушення у 10 стоматологічних кабінетах. Зараз стоїть питання про позбавлення їх ліцензій.

З допомогою перевірок виявлені випадки неналежного виконання професійних обов’язків медичними працівниками. Так, Підволочиським районним судом розглянута кримінальна справа за фактом ненадання медичної допомоги працівниками Підволочиської районної лікарні хворому чоловікові. Пацієнт пролежав у приймальному відділені п’ять годин без свідомості, а до нього ніхто з лікарів не підійшов, вважаючи його нетверезим. Через невчасно надану медичну допомогу людина, яка мала проблеми з серцем, померла.

А прокурором Чортківського району проводиться перевірка за фактом  неналежного надання медичної допомоги дитині, внаслідок чого 6 січня 2008 року вона померла. Головному управлінню охорони здоров’я ТОДА доручено провести службову перевірку, яка розпочалася 15 січня 2008 року і ще незавершена.
І таких випадків в наш час дуже багато.

Дата: 07/03/2008 11:38 | Категорія: Здоров’я | Автор: novaera

До витоків святкування «Міжнародного Жіночого Дня»
Чи замислювався Ти, любий читачу, коли-небудь над тим, яким чином виникають свята, і від яких суб’єктивних чи об’єктивних чинників залежить їх становлення й пошанування? Читати повністю>>


Чи замислювався Ти, любий читачу, коли-небудь над тим, яким чином виникають свята, і від яких суб’єктивних чи об’єктивних чинників залежить їх становлення й пошанування? Перш за все, варто зазначити, що будь-яке свято має в своїй основі етнічну складову, яка чітко вказує на культурне середовище, що його породило. Можна беззаперечно стверджувати, що процес «святотворення» є ровесником процесу творення людських спільнот..

Свята і ритуали за своєю давниною та глибинним сакральним змістом сягають витоків найдавніших цивілізацій. Саме походження слова «свято» вказує на унікальність, святість тієї інформації, в котрій було закодовано найцінніший досвід та знання наших предків. Кожне свято містило в собі глибоке ідеологічне й ритуальне підґрунтя. Усі члени даної спільності чудово знали сутнісний зміст кожного святкування й неухильно дотримувалися усіх звичаїв та ритуальних атрибутів цього священнодійства. Навіть календар, який ми зараз називаємо одним із найбільших досягнень людства, теж є побічним продуктом процедури «святотворення». Адже саме для впорядкування та систематизації існуючих і новостворених свят виникла потреба створити загальний реєстр святкових дат, яким і став його величність Календар.

Тому святковий календар є дзеркалом духовного життя кожного народу, вмістилищем його цінностей, джерелом натхнення та генетичної пам’яті роду. Наші предки добре знали про магічну силу рідних свят, які разом із піснею та мовою генерують могутню духовну і фізичну енергію нації, оберігають останню від асиміляції та зникнення. Вони дуже дбайливо відносилися до рідної культури, усіляко її плекаючи та зберігаючи, бо чудово усвідомлювали, що від їхньої старанності та наполегливості у сповідуванні та охороні культурних національних надбань залежить не лише їхнє щасливе теперішнє, але й майбутнє наступних поколінь.

Національна культура народу - основа, ядро його національної безпеки. Зруйнувавши це ядро, агресор без застосування фізичної сили автоматично отримає у своє розпорядження дезорієнтовану людську масу, ідеальний матеріал для космополітичного зомбування та маніпуляцій. Тому кожен народ, котрий у своєму історичному поступі зміг досягнути рівня створення самобутньої культури, ревно її оберігає, розуміючи, що зі смертю власного духовно-ціннісного єства і він піде у небуття. Бо як дерево не може жити без коріння, так само і людина не може відбутися як особистість без національного самоусвідомлення, без співвіднесення своєї самості до витоків, коріння свого Дерева Роду. В цьому контексті саме свята стають тими першими ціннісними орієнтирами, які починають формувати наш світогляд, залучаючи нас до духовного світу наших предків, в якому акумульована потужна енергетика сотень тисяч поколінь наших родичів. Не дарма мудрі волхви, укладаючи застороги нащадкам, тобто вказуючи ту межу, за котру не можна переступати в жодному разі, наголошували: «Не оскверняй душу чужинськими звичаями. Пам’ятай: чужа пісня і молитва дають силу твоєму ворогу».

На жаль, мусимо констатувати, що ми знехтували засторогами великих предків і ще досі продовжуємо підсилювати своєю енергетикою добробут чужинців, спілкуючись нерідною мовою, співаючи чужих пісень, молячись чужим богам. Нарікаючи на свою долю, ми забуваємо одну просту річ - що зрадивши своє прабатьківське коріння, ми ніколи не зможемо привитися до чужого Дерева Роду. Використовуючи нашу життєву енергію для живлення власного коріння, чужа культура не дозволить нам долучитися до розподілу її духовної енергетики. Нас витиснуть, як лимон, нічого не давши натомість, крім штучних нежиттєздатних замінників несправжнього щастя. Тому, якщо ми не хочемо остаточно як нація піти у небуття, перетворившись на культурний перегній для живлення чужих культур, то час діяти, а для початку думати.

І пропоную розпочати процес розмірковування із з’ясування витоків святкування так званого «міжнародного жіночого дня – 8 березня». Досліджуючи цю тему, я натрапила на купу суперечливої інформації, з якою спробою розібратися на шпальтах нашої газети. Отже, версія перша: улюблена версія радянської пропаганди. Її суть зводилась до того, що саме 8 березня 1857 року кілька сотень нью-йоркських робітниць швейних та взуттєвих фабрик вийшли на маніфестацію із вимогою 10-годинного робочого дня, поліпшення умов праці й однакової з чоловіками заробітної платні. Поліція розігнала демонстранток, та вони не здалися і об’єдналися в профспілку. На честь цих подій на міжнародній конференції жінок-соціалісток у Копенгагені 1910 року Клара Цеткін запропонувала запровадити Міжнародний жіночий день – день боротьби за рівні права жінок (а, як відомо, тодішні революціонерки були заядлими феміністками – згадаймо ту ж К.Цеткін, Р.Люксембург, Є.Бош чи А.Коллонтай). Таку версію було легалізовано в радянських книжках з історії, саме її всіляко насаджувала комуністична пропаганда.

Проте, історична наука - штука серйозна, якою не можна легковажити, а історики - народ завзятий і наполегливий у з’ясуванні історичних фактів. Так от, історичній братії шляхом нескладних розвідок вдалося з’ясувати, що 8 березня 1857 року… була неділя. Погодьтесь, не найкращий день для велелюдного страйку активних жіночок. Та це ще нічого, дивним було те, що тогочасна преса повністю проігнорувала цю все-таки резонансну подію. А це вже ніяк не схоже на пронирливі американські ЗМІ. Книжки про феміністський та робітничий рух у США теж чомусь замовчують цей інцидент. І коли 1908 року на з’їзді соціалістичної партії США було ухвалено резолюцію відзначати в останню неділю лютого День американських жінок, ніхто з делегаток не посилався на страйк піввікової давності. Чим пояснити той інформаційний вакуум, що виник довкола страйку 1857 року? Можливо, його взагалі не було? Адже історія виникнення ще одного соціалістичного свята, в основі котрого теж був страйк і сутички з поліцією, повномасштабно була висвітлена у тогочасній пресі. Я маю на увазі маніфестацію чикагських робітників 1 травня 1886 року. Розголос ця подія отримала величезний, на відміну від «жіночого» страйку 1857 року. Дивина та й годі.

Прояснити ситуацію із загадковою демонстрацією спробує версія друга, неофіційна, і трішки фривольна. Цю версію всіляко замовчувала радянська пропаганда через м’яко кажучи не зовсім пристойне ідеологічне підґрунтя святкування. Так, альтернативні джерела вказують на те, що мітинги жінок-феміністок таки мали місце. Зокрема, в одному із них приймала участь і сама Клара Цеткін, але заковика в тому, що більшість революційних демонстранток складали німецькі повії, а не пралі, швачки і інші верстви робітничого класу. Це стосується й американських страйків, які так старанно замовчувалися у пресі.

Зокрема, у 1895 році, 8 березня, повії Чикаго вийшли на демонстрацію з вимогою виплатити матросам зарплату. В останніх просто не було грошей, щоб розплатитися із представницями найдавнішої професії. Через рік, 8 березня, 1896 року те ж саме відбулося в Нью-Йорку. Між іншим ще давньоримські матрони мали своє свято, коли вони отримували подарунки від чоловіків, а їхні рабині вихідний. Тому не має нічого осоружного в тому, що і жінки цієї не менш виснажливої «робітничої» професії вийшли на вулицю обстоюючи свої права.

Безумовно, друга версія більше пролила світло на суперечності цього святкування, але попри це з нашого поля зору випала найголовніша причина, головна ідея цього свята, яка наскрізною ниткою проходить через усі ці перепитії з маніфестаціями як повій, так і феміністок. І тут ми виходимо на версію номер три. А усі попередні версії, якщо і мали вплив на формування міжнародного жіночого дня, то лише побіжний. Насправді серцевину святкування складає давнє єврейське свято «Пурім».

На відміну від давніх українців, євреї в основу свого календаря поклали не сонячні, а місячні цикли. Це свято відноситься до так званих рухомих свят, воно не має сталої дати святкування, бо залежить від переміщення небесного світила. За їхнім місячним календарем свято «Пурім» припадає якраз на кінець лютого початок березня. Ще одним свідченням того, що витоки святкування міжнародного жіночого дня беруть своє начало саме із давньоєврейського свята «пурім» є те, що преважна більшість керівного складу Інтернаціоналу складали саме представники єврейського етносу. Особливо показовим була владна вертикаль більшовицької Росії на чолі з Л.Троцьким (Лейбою Давидовичем Бронштейном) та онуком юдея Бланка – В.Леніним, які теж мають безпосереднє відношення до міжнародного жіночого дня.

Чи не задумувалися ви над тим, чому так зване «чоловіче» й «жіноче» свято йдуть у спільній зв’язці? А тому що, по суті, ці, здавалося б, два різних свята насправді є одним і тим самим святом єврейського народу – «пурім». Більше того, більшовики вкрали 23 лютого у європейських соціалісток, адже ще задовго до Першої Світової Війни Інтернаціонал призначив 23 лютого днем міжнародного жіночого свята. Конфлікт був вирішений з переходом у 1918 році Росії на новий календар (з Юліанського на Григоріанський). Відповідний указ видав Центральний комітет ВКП(б). Різниця між цими двома календарями якраз і становила суперечливі 14 днів.

Отже, 8 березня за новим стилем – це 23 лютого за старим. Таким чином  задоволені залишились і жінки-соціалістки і радянське керівництво, адже, встановивши два нових свята, вдалося зберегти релігійну прив’язку із національним святом «Пурім». Приклад єврейського народу є зразком для нас як треба зберігати й захищати власну культуру і традиції. Будучи розпорошеними по цілому світі, завдяки своїй релігії та культурі, євреї не лише змогли вистояти як нація, зберігши свою етнічну й культурну самобутність, але й зуміли асимілювати інші народи, привчивши легковажних сповідувати свої цінності, святкуючи єврейські свята, що отримали вимір міжнародних. Тож давайте поглянемо, яка героїчна подія закладена в основі святкування єврейського свята «Пурім», з якими такими перемогами воно пов’язане, бо ж не просто так воно стало праобразом «чоловічого» і «жіночого» дня. Перед цим варто зазначити, що найбільшої популярності ці свята зазнали на теренах колишнього Радянського Союзу.

Отож, виникнення свята «Пурім» пов’язане із давньою історією юдеїв, часів так званого вавилонського рабства. В одній із книг ТаНаХа – стародавнього зводу законів і святого письма іудеїв міститься Сувій Естер, в якому детально описано історію виникнення цього свята. 354 рік до н.е. – на престолі велетенської імперії персів сидить могутній цар Артаксеркс (по ст.єврейськи - Ахашверош), а його правою рукою є мудрий візир Гаман (Аман). Євреї теж живуть у цій державі, і одним із лідерів у їхній громаді є Мордехай, що виховує свою юну племінницю Естер (Есфірь), котра і є нашою головною героїнею. Жили собі ці народи в одній державі, євреї попри вавилонське рабство теж жили не погано, займаючись своєю улюбленою справою – лихварством. І жили б вони так і не тужили, якби царський візир Гаман не зазіхнув на святе для будь-якого єврея, на гроші.

Саме після того, коли Гаман зобов’язав єврейську громаду сплачувати до царської казни податок за відсоткове бортництво, він став їхнім найлютішим ворогом. Хоча в Сувої Естер подано іншу причину, про її достовірність судіть самі. Там сказано, що коли Гаман проходив вулицями міста, усі в шанобливій покорі схиляли перед ним свої голови, єдиним, хто цього не робив був саме Мордехай. І нібито з образи на Мордехая Гаман вирішив винищити увесь єврейський народ. Ось така цікава байка.

Не змігши діяти напряму, єврейська верхівка вирішила вдатися до хитрощів. Тут на історичну арену виходить юна Естер, котру її дядько Мордехай, один із лідерів єврейської громади, змусив зійти на царське ложе. Після того, коли племінниця отримала владу над царським серцем, Мордехай перейшов до наступного пункту свого плану, а саме дискредитації Гамана з метою подальшого його усунення з посади царського візиря. За намовкою свого дядька Естер звинуватила Гамана у посяганні на своє тіло і честь. Закоханий цар, не вагаючись, повірив коханій і віддав вірного візира з усією його службою у повне розпорядження єврейській громаді, котра, довго не роздумуючи, каменувала Гамана, а по всій державі вчинила такий геноцид, який арабам і не снився. Про це пише сам Мордехай, котрий став візиром, і якого вважають автором Книги Естер. Він зазначає, що під час цієї «зачистки» євреями було вбито і замордовано 75 тисяч людей.

Саме ця «героїчна перемога» єврейського народу над персами покладена в основу святкування «пуріму». Саме така «світла» енергетика наповнює життєрадісне весняне жіноче свято 8 березня. Скажіть, що в цьому святі підступності та геноциду, вчиненого руками юної Естер, хоча б віддалено асоціюється із образом української жінки? Я не маю нічого проти того, щоб єврейський народ вшановував свої національні свята, це їхнє право. Але я категорично проти того, щоб чужинські свята із руйнівною філософією та цінностями насаджувалися для вшанування моєму народу, будучи завуальованими під маски «міжнародних».

Любі українські жінки, найчарівніші й найбажаніші в світі! Що спільного між вами, Сонячними берегинями роду, й знавіснілою Естер чи революційними повіями? Українська культура, будучи за своєю суттю матріархальною, цілковито сфокусована на пошанування дівчини, жінки, на обожествлення її творчого начала, як дарувальниці життя. Варто сказати, що в календарі наших предків кожна п’ятниця року вважалася жіночим днем, коли усю роботу по дому здійснювали чоловіки. А прекрасне своєю високою духовною енергетикою Свято Матері, не кажучи вже про Колодієвий тиждень, який цілковито був присвячений жіноцтву? Варто тільки повернутися до власних звичаїв, духовності і культури, бо лише рідна мова і звичай зберігають енергію Нації, і можуть забезпечити досконале щастя кожному українцю.

Дата: 07/03/2008 11:47 | Категорія: Культура | Автор: novaera

Богдан Хаварівський: «Роботу Тернопільського архіву оцінено на «відмінно...»
Архіви — витоки, глибоке коріння історії. Тут зберігаються важливі документи — непідкупні свідки минулого і сучасного. Рано чи пізно нам доводиться звертатись до них по допомогу. Читати повністю>>


Архіви — витоки, глибоке коріння історії. Тут зберігаються важливі документи — непідкупні свідки минулого і сучасного. Рано чи пізно нам доводиться звертатись до них по допомогу. Правду кажуть у народі: якщо ти не знаєш своєї історії, то ти не маєш майбутнього. Про роботу і діяльність Державного архіву Тернопільської області читачам «Нової Ери» розповів директор історичної скарбниці, краєзнавць, культурно-громадський діяч Богдан Хаварівський.

Богдан Васильович (01 вересня 1948р.) народився в с. Гумниська Теребовлянського р-ну Тернопільської області. Родом із селянської родини. Закінчив філологічний факультет Чернівецького державного університету (1972).

Працював учителем Перепельницької середньої школи у Зборівському районі Тернопільської області. Із 1992 року – директор Держархіву  Тернопільської області. Багато зусиль доклав для утворення і систематизації фонду громадських організацій, збереження документів періоду незалежності України, формування демократичних організацій, класифікації документів спадщини комуністичної тоталітарної системи.

Богдан Хаварівський започаткував каталогізацію існуючої бібліотеки, створив велику бібліотеку діаспорної літератури, залучив до її формування ряд відомих у західній діаспорі вихідців із Тернопілля, зокрема історика, журналіста і громадського політичного діяча Василя Дідюка, який передав держархіву понад 900 примірників літератури з власної бібліотеки та особистий архів. Бере участь у влаштуванні виставок до пам’ятних і ювілейних дат видатних людей та історичних подій, організовує науково-практичні конференції. Богдан Васильович підготував декілька статей до енциклопедичного довідника «Тернопільщина у 3-ох томах» (1-ий та 2-ий томи вийшли друком у 2004-2005 рр), є членом редакційної колегії цього видання.  За його ініціативи в Держархіві започатковано видання серії «Корінь і крона» (вийшло 44 книги), що  розповідає про минуле і сучасне  Тернопілля  та діяльність його видатних людей. Богдан Васильович - автор понад 250 журнальних і газетних публікацій на історико-краєзнавчі теми, співвидавець літературно-мистецької  та культурологічної газети «Русалка Дністрова», був членом  редакційної колегії та співвидавцем літературно-мистецького журналу «Тернопіль».
– Богдане Васильовичу, розкажіть про діяльність Державного архіву Тернопільської області?

– Державний архів Тернопільської області розпочинає відлік своєї діяльності як сховища документів і наукової установи із жовтня 1939 року, хоча початки архівосховища Тернополя сягають давнішого часу.

Перша збірка архівних документів була розміщена у магістраті, й опікувався нею поважаний у місті архіваріус.
Архівне будівництво у 1939 році почалось із прибуття у Тернопіль 28 жовтня уповноваженого Архівного управління Наркомату внутрішніх справ УРСР. Станом на 1 січня 1941 року була створена така мережа архівної служби: архівний відділ, обласний державний архів, 3 міських та 36 районних державних архівів.

Під час війни найцінніші документи були евакуйовані, однак значну частину їх залишили на місці, що призвело до непоправних втрат. Вороги використовували документи для спорудження барикад, безжалісно спалювали цінні реліквії, а те, що вціліло, вивезли за межі України.

Діяльність архівної служби відновилася в березні 1944 року. І вже до 1 вересня цього ж року тільки у Тернополі зібрали 2943 зв’язки документів, 11987 кілограмів їх розсипу.

Хоча Тернопіль був зруйнований, приміщень для установ та організацій не вистачало, обласний архів відновив свою роботу в колишньому Домініканському монастирі — архітектурній пам’ятці XVIII ст. Віддані справі фахівці робили все, щоб зберегти пам’ятки історії. Вже на кінець 1944 року відновили діяльність 20 райдержархівів, у яких було зібрано 15599 кілограмів розсипу і 9600 книг.

Доля архівних документів тісно пов’язана з усіма перипетіями історії України.

Зараз частина приміщень архівосховища знаходиться у аварійному стані. Не відповідає вимогам температурно-зволожувальний режим, застаріла система опалення, відсутні системи кондиціонування повітря, внаслідок чого стіни першого поверху вже покрилися пліснявою. І ця ситуація посприяла тому, що в області почали будувати новий архів.

– Історія з добудовою нового приміщення державного архіву тягнеться віддавна. Його будівництво було припинено у 1996 році через відсутність коштів. У якому стані перебуває воно на сьогодні?

– Надіюся, що в скорім часі нам таки вдасться завершити добудову  архіву, хоча наразі нічого прогнозувати не можу. Точно можу сказати лише одне: будівництво нового архіву вирішить дуже багато проблем. Він буде одним з кращих в Україні.

– Чим багата українська скарбниця?

– Державний архів Тернопільської області зберігає значну кількість фондів  особового походження визначних діячів літератури і мистецтва, вчених, громадських діячів – уродженців краю.

У 1991-2006 рр. проведено велику роботу з розсекречення документів. Розсекречено 156 фондів.

На загальне зберігання перейшли та стали доступними для широкого користування документи фондів окремих установ до 1939 року, окупаційного періоду (1941–1944).

Кіновідеодокументи (1961–2004), що зберігаються у держархіві області, відтворюють перші кроки утвердження  української державності на Тернопіллі, культурне та політичне життя міста, соціально-правові проблеми, відзначання ювілейних дат та подій нашого краю.

Фонди нашої скарбниці поповнюють і самі тернополян. Часто люди приносять цікаві документи, книжки. Так, нещодавно до нашої скарбниці надійшли унікальні фотографії, які відображають історію Тернопільського драматичного театру.

– Яка ж специфіка роботи працівника архіву?

– Робота цікава тим, що є можливість оновлювати пам’ять і пускати в науковий обіг документи, які до тебе ще ніхто не опрацьовував.

У архіві працюють тільки віддані своїй справі люди, адже ця робота дуже відповідальна, копітка. Працівники повинні добре володіти різними мовами, знати адміністративний поділ Тернопільщини тощо.

– Хто до Вас найчастіше звертається по допомогу?

– Зараз досить модним стало визначати свій родовід. Особливо це цікавить українську еліту.

Звертаються також люди з проханням знайти рідних тощо.

Відвідують архів і студенти та школярі. Їх переважно цікавлять документальні виставки.

Під час підсумкової колегії, яка нещодавно відбулася в Києві, Тернопільський архів визнано одним із кращих в Україні. Нашу роботу оцінили на «відмінно».
– Окрім архівної справи, чим ще захоплюєтесь?

– Я дуже люблю красиві речі, зокрема, захоплююсь колекціонуванням картин. У мене вдома всі стіни ними завішані. Друзі знають про моє захоплення, тому завжди дарують художні твори. Проте, найулюбленіша каритина - це мій портрет, намальований синами Устимом і Тарасом, коли вони були ще дітьми.
Також я ще колекціоную марки, конверти. 

– Пане Богдане, Вам доводилося багато подорожувати по Україні та світу. Розкажіть про це детальніше.

–  Я дуже люблю подорожувати. Після закінчення університету разом з дружиною об’їздили майже всю Україну, бо закордон на той час для нас був недосяжний.

Згодом я першим представляв Україну на Міжнародному конгресі працівників архіву у Відні. Мав нагоду побувати у Росії та Німеччині. Проте найбільше мені сподобалася Угорщина, зокрема, Будапешт. Це надзвичайно красиве місто.

– 8 березня – Міжнародний жіночий день. Який подарунок Ви плануєте зробити своїй дружині?

– Спеціально до 8 березня ми не готуємось. У нас є своє сімейне свято: День матері, який ми всією сім’єю щороку відзначаємо. Цього дня ми купуємо для нашої мами щось солоденьке, пахуче. Міцно цілуємо її і дякуємо за те, що вона у нас є.

Дата: 07/03/2008 12:00 | Категорія: Культура | Автор: novaera

Сергій Фоменко: «Мову і культуру своєї держави потрібно обов’язково пропагувати»
В українському музичному просторі гурт «Мандри» має самобутній колорит та індивідуальний стиль. Свій відлік творчої діяльності гурт розпочав 24 грудня 1997 року. Читати повністю>>


В українському музичному просторі гурт «Мандри» має самобутній колорит та індивідуальний стиль. Свій відлік творчої діяльності гурт розпочав 24 грудня 1997 року. Саме в цей день відбувся дебютний концерт «Мандрів».

Сергій Фоменко, як і Олег Скрипка, є сьогодні знаковою особистістю в українській культурі. Особливість полягає у тому, що виріс він у російськомовному середовищі, але пропагує українську мову і українську пісню. За походженням Сергій Фоменко – корінний киянин. Спілкуватися українською почав після 20-ти років.

Сергій Фоменко, у простонародді більше відомий як Фома,  — лідер-вокаліст гурту. Він також є автором усіх пісень. Решта учасників гурту це: Леонід Бєлєй — акордеон; Сергій Чегодаєв — бас-гітара; Андрій Занько — барабани; Салман Салманов Мамед Огли — перкусія.

Сьогодні про творчість гурту «Мандри» читачам «Нової ери» розповідає Сергій Фоменко.

– Сергію, тексти багатьох пісень «Мандрів» пов’язані з українською міфологією і демонологією... Чому це  Вас приваблює?

– Мені особисто подобаються саме такі пісні, подобається їх писати і виконувати. В них є своєрідний магнетизм і краса, яскраві образи, які нашій ментальності близькі і знайомі. А виникло таке бачення пісень у мене із наших народних українських казок, яких я у свій час перечитав чимало, також значний вплив мали і твори Миколи Гоголя. Посприяло цьому і знайомство з українською музикою як народною, так і сучасною, зокрема рок-музикою. Також свій відбиток на моєму світогляді залишила творчість Михайла Булгакова, Георга Траклі, Марії Примаченко, Сергія Параджанова. Багато пісень пишу я особисто, а щодо музики, то аранжування робимо спільно. Часто пропонуємо слухачам свої версії українських народних пісень. Багато людей думають, що «Орися» – це народна пісня. Проте цю пісню написав я. До таких пісень ще можна зарахувати «Легенду про Іванка і Одарку», «Хай тобі не буде сумно» та ін.

– Ви досі читаєте українські казки?

– Останнім часом ні, але все ж стараюся  не обходити стороною яскраві кольорові видання із красивими малюнками і добротною літературною українською мовою. Коли я купую таку книжку, то обов’язково її прочитую. Можливо, це в мене залишилося від дитинства. Адже діти щодня роблять для себе нові відкриття, чекають і вірять в диво. І я теж вірю в дива.

 Правда, на жаль, останнім часом мені на очі нічого нового не траплялося і не було часу для того, щоб спеціально пошукати такі книжки.

– У Ваших піснях є багато цікавих персонажів, образів. З ким би Ви себе проасоціювали?

– Я не можу сказати, що асоціюю себе з якимось персонажем. Я – автор, а відповідно, сам створюю образи. Творю тексти і музику, кожного персонажа промальовую в своїй уяві і вже в пісні він оживає. А ототожнювати мене з кимось чи асоціювати – важко.

Взагалі, всі пісні я пишу вночі, коли зникає буденна суєта і простір стає містичним. Тоді ніхто не турбує.

– Сьогодні Ви через свою творчість популяризуєте українську мову.

– Я вважаю, що мову і культуру своєї держави потрібно обов’язково пропагувати. Було б добре, якби на це більше уваги звертали наші мас-медіа і інформаційно підтримували українські кіно, музику і все те, що називається культурою. Ці речі є вкрай важливими, оскільки саме вони є знаковими для всіх людей. Програми популяризації української мови і  культури повинні фінансуватися державою, треба проводити багато заходів для цього, зокрема фестивалів, концертів, акцій. Коли люди будуть бачити, що культурне життя в Україні вирує, що воно є гідним захоплення та поваги, то і ситуація зміниться. Ще хочу сказати, що існує штучний стереотип, ніби у Східній чи Центральній Україні не люблять україномовної музики. Це не так. Адже навіть в Росії наші концерти, наші україномовні пісні сприймаються дуже позитивно. Просто є люди, яким вигідно робити війну щодо мовного питання.

– Чи вважаєте себе патріотом?

– Так воно і є. Націоналістом себе не вважаю, а от патріотом так. Хотілося, щоб наша держава, яка останнім часом намагається відігравати важливу роль на міжнародному ринку, творила власну національну, культурну, економічну, інтелектуальну політику, пропагувала єдину національну ідею. Тому що є люди, які за національністю не українці і родом не з України, але люблять Україну і її мову, цікавляться культурою. Такі люди є для мене цінними. А є люди за паспортом українці, але вони не цінують своєї країни. Все визначається любов’ю до того краю, де народився і в якому живеш.

– Свій день народження Ви святкували досить своєрідно: в Тернополі і ще й виступали з концертом на Театральному майдані...

– Так, це справді було досить незвично. 19 березня ми саме їхали в Тернопіль з концертом, і так склалося, що мій день народження застав мене у дорозі. А після виступу ми знову сіли в автобус і поїхали далі.

Найбільшим подарунком стало те, що тернополяни нас прийняли дуже тепло, можна сказати гаряче. На Театральному майдані зібралося багато людей, які підспівували і танцювали. Для мене це завжди стимул творити нові пісні, дарувати людям свою творчість.

– Нещодавно Ви презентували «живий альбом»...

– Основний матеріал альбому «Мандри у Країні Мрій» – це живий виступ на фестивалі «Країна Мрій» у 2005 році. Чесно кажучи, ми не збиралися видавати цей альбом. Коли послухали матеріал, то вирішили, що треба зробити вступну промову до цього альбому. Я написав великий вірш з філософським змістом. Саме з нього і починається альбом.

Альбом цікавий тим, що до цього ми не видавали альбом живого виконання пісень. «Країна мрій» – етно-фестиваль, відповідно в альбомі представлені фолькові пісні з нашого творчого доробку. У найближчому майбутньому ми будемо розвивати новий стиль, розробляти інші музичні теми. 

– Над чим працюєте зараз?

– Продовжуємо роботу над новим студійним альбомом. Швидше за все, у ньому взагалі не буде фолк-року, а лише реггей і рок, можливо, якась лірика. Нам захотілося трохи відійти від етностилю. Для наших шанувальників цей альбом буде несподіванкою, але ми надіємось, що він їм сподобається, як і решта попередніх.

– Щоб Ви хотіли сказати наостанок нашим читачам?

– Хотілося б побажати мобільності у думках, бажаннях, можливостях, подорожах, мандрах. Життя довкола нас насправді дуже цікаве, тому бажаю всім зберігати вміння щоденно робити хоча би для себе нові відкриття.

Дата: 07/03/2008 12:05 | Категорія: Культура | Автор: novaera

Сон попереджає про хворобу
Наука про сон ще дуже молода. Дослідженням явищ сну та сновидінь вчені почали займатися тільки останні сто років. Читати повністю>>


Наука про сон ще дуже молода. Дослідженням явищ сну та сновидінь вчені почали займатися тільки останні сто років. Проте зараз проблемі сну приділяється все більше й більше уваги. Сновидіння є однією з форм спілкування з підсвідомістю. Існує безліч сонників – тлумачників снів. Очевидно, скільки існує людство, стільки і намагаються люди зрозуміти, що їм сниться. Науковці довели, що ми починаємо регулярно бачити сни з 25-тижневого внутрішньоутробного розвитку. Сон є фізіологічною потребою організму. Під час сну в організмі відбувається ряд змін: різко розслаблюються м′язи, їхній тонус знижується. У сплячої людини втрачається зв′язок з навколишнім середовищем. Органи чуття перестають сприймати звичайні подразники. Дихання стає глибшим, робота серця сповільнюється, температура тіла трохи знижується тощо.

Протягом усього періоду сну глибина його змінюється. Найбільш глибокий сон буває в перші 1-2 години, потім триває спокійний сон і, нарешті, пробудження. Важливо, щоб під час сну організм одержував найповніший відпочинок. Для цього необхідно лягати спати в один і той самий час, усувати яскраве світло, провітрювати кімнату і т. д.

Коли відбувається збій у ритмі роботи різних органів і систем, спостерігається розлад сну. Таке порушення важко не визначити: людина не може заснути, а якщо засинає, то важко занурюється в поверхневий сон, але при цьому часто пробуджується. Безсоння, як правило, викликає нервова перевтома, напружене чекання і хвилювання, розумова робота, читання, гамірні ігри. Розлади сну також спричиняють паління і постійне вживання алкогольних напоїв. З безсонням дуже важко боротися.

    Усього відомо три види розладів сну:
1. Періодичний розлад сну викликається особистими переживаннями чи самопочуттям, а також впливом навколишнього середовища. Нормальному зануренню в сон можуть перешкодити біль у будь-якій частині тіла, шум за стіною або на вулиці, нове місце нічлігу (готель, незнайомий будинок), переїдання, вживання на ніч міцного чаю, кави чи алкогольних напоїв, нервове навантаження, переживання після прочитаного або побаченого по телевізору, яскраве освітлення тощо. Щоб сон нормалізувався, необхідно позбутися подразника, що викликав занепокоєння чи в майбутньому уникати його повторення.
2. Уявне безсоння, при якому людині здається, що вона не спить. Насправді ж вона занурюється в поверхневий сон і часто пробуджується.
3. Важкий розлад сну частіше викликається психічними порушеннями, важкою хворобою чи тривалою нервовою перенапругою. Це порушення супроводжується важким засинанням з постійними перервами глибокого сну. У цьому випадку рекомендується відвідати психотерапевта, тому що снодійні засоби не лікують і не дають такого відпочинку організму, який дає повноцінний сон.

Для нас сон виступає як захисне пристосування організму, що охороняє мозок від шкідливих наслідків втоми. Це надзвичайно важлива річ, яким би сон не був — добрим, жахливим, нейтральним чи еротичним. Людина має бачити усілякі сновидіння, бо в них вона «скидає» енергію, що накопичується в підсвідомості.

Наші сновидіння формуються із залишків дня. Ми щодня щось говоримо, бачимо, сприймаємо. Або навпаки – заперечуємо чи придушуємо в собі. Усі ці емоції і відчуття асоціативним ланцюжком приводять людину в підсвідоме, тягнуться вглиб душі. А там «оживають» і наближаються до свідомості. Використовуючи ці залишки дня, наша психіка й будує картинку сновидіння. Тож, приміром, якщо ми побачили якийсь жахливий фільм, то цілком імовірно, що він продовжиться у наших снах.

У снах люди «ховають» страх, травматичні епізоди дитинства і юності, які не переболіли. Ті бажання, які нас лякають, також можуть виливатися у снах. Бо в житті не завжди є можливість їх реалізувати – приміром, з етичних, релігійних чи інших міркувань. А що робиться у людини в підсвідомості, інколи без допомоги психоаналітика  чи психотерапевта зрозуміти важко.

Бажання, картинки, спогади, конфлікти, почуття, які є у нашій підсвідомості, потребують реалізації. Але оскільки їм «заборонено» з’являтися в свідомості, про реальне втілення в житті не може бути й мови. Ця прихована енергія у підсвідомості наростає, і настає момент, коли утримати її в собі підсвідомість не може. Тоді ці приховані речі, символічно завуальовані, з’являються у сновидіннях і організм отримує певну розрядку.

Та інколи якесь певне бажання сниться надто реально, людина прокидається. Замість того, щоб пережити його уві сні, забути і розрядитися, вона починає тривожитися з цього приводу наяву. Часто в зміст сну включаються зовнішні подразники: тепло вкрита людина бачить себе в жарких країнах, охолодження ніг сприймається як ходіння по землі, по снігу тощо.

Є універсальні символи сновидінь, які існують у всіх куточках земної кулі. Приміром, вода символізує глибини підсвідомості. Вогонь – це своєрідна живильна сила, яка може бути знаком життя, тепла. Утім, для кожної людини ці символи можуть означати різне. Тому стверджувати, що коли вам приснилися пологи, то ви скоро завагітнієте, не можна. Чи якщо у сні за вами женеться якийсь монстр, це зовсім не означає, що з вами станеться лихо. Загалом самі по собі страшні сни не є чимось поганим. І найцікавіше те, що вони можуть нічого й не означати. Часто буває, що сни, які дають ключик до розуміння чогось, – дуже банальні, звичайні. А от за страшними і дуже яскравими може й нічого не стояти. Нічним кошмарам завжди можна зарадити самому. Спробуйте ототожнити себе послідовно з кожним персонажем свого сну й поспілкуватися з самим собою від імені цього персонажа. Іншими словами, станьте на певний час тим, що вам приснилося, – людиною, твариною, предметом, — і поговоріть із самим собою від імені цього персонажа вашого сну. Не забуваючи при цьому про те, що вам сниться символ, який лише якось відповідає вашій частині підсвідомості. Досить часто люди розповідають про сновидіння, в яких повторюється основний мотив. Наприклад, нерідко може снитися стара квартира, бабусин будинок, шкільні роки, втеча від когось, пошук виходу з якихось замкнутих помешкань тощо. Коли вам сняться однотипні сни, це означає, що ви, як і більшість із нас, не усвідомили цей сон на життєво важливу тему в той момент, коли він приснився вам уперше, не сприйняли його суть. В цей момент ми одержуємо підказку з царини несвідомого у вигляді закодованих сновидінь. Таким чином, несвідоме попереджає нас про те, що саме дуже важливо усвідомити цієї хвилини для свого внутрішнього й зовнішнього благополуччя. Сновидіння інформують нас про процеси, які розвиваються всередині організму й поза ним. При вивченні різної символіки сновидінь, деякі вчені дійшли висновку, що їхня символіка не є безглуздою. Навпаки, сни дають найцікавішу інформацію саме тим, хто намагається зрозуміти їхні символи. Ось, наприклад, деякі тривожні сновидіння з елементами страху смерті, які поєднуються з раптовим пробудженням, можуть служити ознакою хвороб серця.

За даними науковців, характер снів у людини змінюється приблизно за 2-3 місяці до виявлення в неї гіпертонії, за місяць до гастриту, за два місяці до перших ознак туберкульозу. Причому, в багатьох випадках за характером зорових сцен у сновидіннях можна навіть зазначити місце ураження організму хворобою. Наприклад, у людини починається захворювання легенів. Можливий діагноз – плеврит, бронхіт, туберкульоз. Їй може приснитися, ніби вона хоче виринути з води або на груди навалився якийсь тягар. Або вона лізе у вузьку щілину в паркані й застряє в ній грудьми, або піднімається на гору і їй тяжко дихати. При захворюваннях шлунково-кишкового тракту в більшості людей з’являються уві сні сцени, пов’язані з недоброякісними продуктами. Але сюжет сновидінь при тому самому захворюванні буде варіюватися залежно від професії людини, освіти тощо.

Пам’ятайте, найбільш доступний, а головне універсальний, спосіб досягнути внутрішнього і зовнішнього благополуччя: не сприймати надто серйозно і  трагічно свої сни. Треба по-доброму посміятися над своїми страхами й образами. Слід довіряти резервам власної психіки.

Сторінку підготувала
психолог «Західно-Українського Соціо-Центру»
Олена ЧОРНОУС

Дата: 07/03/2008 12:10 | Категорія: Здоров’я | Автор: novaera

Поради психолога
Доброго дня, колективе редакції «Нова Ера»! Мене звати Оля, я зустрічаюся з хлопцем вже другий рік. Але через мої ревнощі в нас часто виникають конфлікти. Читати повністю>>


Доброго дня, колективе редакції «Нова Ера»! Мене звати Оля, я зустрічаюся з хлопцем вже другий рік. Але через мої ревнощі в нас часто виникають конфлікти. Через це ми не можемо побудувати нормальні стосунки. Скажіть, будь ласка, ревнощі – що це: хвороба, почуття, інстинкт? Як боротися з ревнощами? (Оля, смт. Великі Гаї)

– Ще з давніх часів люди сварились через ревнощі. Саме ревнощі можуть стати першопричиною усіляких життєвих негараздів як в особистому житті, так і в суспільному. Підтвердженням цього є безліч відомих історичних фактів, що впливали на хід історії та державотворення загалом. Найбільша кількість ревнивців здебільшого проживає у цивілізованих країнах. Народи держав, які перебувають на низьких стадіях розвитку, особливого значення сексуальній вірності не надають. Більшість сучасних «Отелло» — цілком нормальні здорові громадяни. Але постійна внутрішня тривожність, що переслідує  ревнивців, як правило, дається в знаки, вони страждають на серцево-судинні захворювання і тривалість їхнього життя менша на 10-15 років.

Шукати причини появи ревнощів варто ще у дитинстві. З моменту появи в родині другої дитини можна спостерігати перші серйозні ознаки. А якщо старша дитина, до того ж, відчує себе обділеною батьківською любов’ю, то вона виросте ревнивою. Причому поширюватимуться такі ревнощі не лише на сексуального партнера, а й узагалі на будь-кого. Тривожною може бути й ситуація, коли розлучаються батьки, — маля боїться, що мама залишить його так само, як і тато. Дехто саме з цієї причини починає ревнувати маму до кожного чоловіка — а що як він прийде й відбере найдорожче? Тому в таких ситуаціях, що травмують психіку дитини, малюку необхідно приділяти вдвічі бульше уваги. Взагалі, людину, котру в дитинстві (та навіть у грудному віці) мало пестили, нечасто брали на руки, завжди переслідує необґрунтований страх, породжений низькою самооцінкою, — втратити ближнього.

Нерідко ревнощі справді пояснюються низькою самооцінкою та страхом бути гіршим у порівнянні з кимось. При цьому є безліч ревнивців, котрі впевнені в собі в усіх відношеннях. Інколи це пов’язано з контрастом між чистим першим коханням і «брудним» першим сексуальним досвідом. Такі власницькі ревнощі схожі на бридливість: «власник» вважає колишнього сексуального партнера своєї дружини (чи чоловіка) «брудним», відчуває до нього огиду, а тому й обурення. Дехто навіть починає відчувати справжню фізичну відразу.

Зазвичай жінки більш ревниві, ніж чоловіки. Вони рідко вибачають чоловікам ревнощі, але й ніколи не вибачать їх відсутність. Цей життєвий парадокс хороший тією мірою, коли лише підігріває стосунки. Будь-яка жінка, навіть із невеликим життєвим досвідом, знає, як нелегко втримати поруч чоловіка, якщо не давати йому можливість інколи поревнувати. Адже кожен чоловік хоче вірити, що його кохана бажана для багатьох, але дісталася йому, бо він найкращий.

Існує безліч прийомів побороти ревнощі. Приміром, почати ревнувати у відповідь та ще й у кілька разів сильніше, ніж сам ревнивець. Єдине, що небажано — намагатися заглушити свої ревнощі. Коли людина кохає, вона ревнує. Це природно. Проте звинувачувати ревнощі в усіх бідах не варто: вони так само необхідні людині, як і кохання, як і все задумане природою. Саме ревнощі надають почуттям «гостроти», пікантності, нерідко не дозволяють їм згаснути. Тож чи варто боротися з ревнощами?

Дата: 07/03/2008 12:16 | Категорія: Здоров’я | Автор: novaera

Тернополяни читали Заповіт Шевченка на Говерлі
Щоб зачитати «Заповіт» Шевченка четверо тернопільчан пройшли кілька десятків кілометрів засніженими схилами. Читати повністю>>


7-10 березня щоб зачитати «Заповіт» Шевченка четверо тернопільчан, членів молодіжної організації «Молодіжний націоналістичний конгрес», пройшли кілька десятків кілометрів засніженими схилами. Піднялися на найвищу гору України Говерлу.

В такий спосіб молоді люди відзначили Шевченківські дні та віддали шану Великому Кобзарю. За словами одного з ініціаторів акції Богдана Яремка, акція була символічною, а читання «Заповіту» на Говерлі було донесенням слів Шевченка до всіх українців.

Дата: 10/03/2008 16:41 | Категорія: Культура | Автор: novaera

Тимошенко відправляє юнаків до війська
Голослівні обіцянки Юлії Тимошенко під час позачергових парламентських виборів 2007 року щодо скасування призову до армії з 1 січня 2008 року не збулися. Читати повністю>>


Голослівні обіцянки Юлії Тимошенко під час позачергових парламентських виборів 2007 року щодо скасування призову до армії з 1 січня 2008 року не збулися. Популістський хід лідерки БЮТ вкотре підтвердив, що за багатослівними обіцянками п. Юлії криється лише фальш, а її слова - то звичайна показуха перед народом.

Отож, прем’єр-міністр підписала постанову про весняний призов до армії, відповідно до якої найближчим часом ряди українського війська поповнять 21,6 тис. чоловік.

15 тис. юнаків, яких призивають на строкову військову службу у квітні-травні 2008 року, потраплять у Збройні Сили України, 5,7 тис. – у внутрішні війська МВС. 900 чоловік будуть призвані в Держспецтрансслужбу.

У Тернополі, за словами командира військової частини, начальника Тернопільського гарнізону Сергія Корнійчука, цього року на строкову військову службу призвано більше 200 чоловік. Це на 100 призовників менше ніж минулого року. На думку Сергія Петровича, це пов’язано з переходом війська на контрактну службу.

До речі, агітування Тимошенко щодо скасування військового призову засудили всі військові експерти. Вони вважають заяви прем’єр-міністра про скасування призову та перехід армії на контрактну основу з 2008 р. популістськими. І вбачають у таких обіцянках велику шкоду.

– Ці заяви завдають великої шкоди. Питання ще не вирішено, а молоді люди вже не хочуть служити в армії, – зазначив заступник глави Центрального комітету Товариства зі сприяння оборони України, полковник Володимир Шевченко. На його думку, такі заяви «не вчать молодь захищати Батьківщину».

Анна ДУДКА

Дата: 12/03/2008 11:21 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

Готівку отримають лише 6 мільйонів вкладників Ощадбанку
Наступні два мільйони вкладників «Ощадбанку» колишнього СРСР, які реєструватимуться після перших шести мільйонів, зможуть провести виключно взаємозалік за комунальні послуги. Читати повністю>>


Наступні два мільйони вкладників «Ощадбанку» колишнього СРСР, які реєструватимуться після перших шести мільйонів, зможуть провести виключно взаємозалік за комунальні послуги. Про це розповів голова правління «Ощадбанку» Анатолій Гулей.

Водночас, 12 млн. вкладників, які потраплять у реєстр в останню чергу, зможуть купити на 1000 грн. побутову техніку. Передбачається, що побутову техніку можна буде придбати в магазині за талоном, виданим у банку.

За словами Гулея, все це заплановано на 2008 р., але навіть приблизні терміни не відомі. Водночас глава «Ощадбанку» відзначив, що другий (комунальний) етап почнеться відразу ж після виплати запланованих шести мільярдів гривень, які заплановані в Держбюджеті-2008 на виплати компенсацій.

Дата: 12/03/2008 11:24 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

Діяльність Черновецького і Добкіна розслідуватимуть…
На минулому тижні відбулася знакова подія у життєдіяльності українського парламентаризму. Читати повністю>>


На минулому тижні відбулася знакова подія у життєдіяльності українського парламентаризму. Арсеній Яценюк таки зміг домовитися із депутатськими фракціями Верховної Ради і розблокувати роботу парламенту. Правда, ніхто не знає чи надовго. Попри це українським політикам все-таки вдалося продемонструвати свою активність, ухваливши Створення Тимчасових Слідчих Комісій по розслідуванню діяльності київської та харківської міських рад, та дослідження зловживань найодіозніших мерів Києва і Харкова.

Спочатку депутати ініціювали створення слідчої комісії з розслідування діяльності міської влади Харкова і її «анекдотичних» керманичів в особі пана Добкіна і Керніса. За ухвалення відповідного рішення проголосували 223 народних депутати з 447 зареєстрованих у сесійній залі. Хоча для створення ТСК цілком достатньо і 150 голосів народних обранців. Не голосували за створення комісії фракції Партії регіонів, Блоку Литвина та КПУ. Зокрема, ТСК займеться розслідуванням обставин щодо фактів порушення Конституції України, законів України міським головою Харкова Михайлом Добкіним і секретарем Харківської міської ради Геннадієм Кернером у системі тарифних, майнових, земельних, бюджетних та фінансових відносин при виконанні ними своїх службових обов’язків.
Після цього настала черга пана Черновецького. Верховна Рада створила тимчасову слідчу комісію щодо розслідування діяльності київського міського голови та міської ради.

Спікер Арсеній Яценюк поставив на голосування узгоджену постанову з цього приводу, яка об’єднала проекти постанов, внесених депутатом від Партії регіонів Юрієм Мірошниченком та депутатами від БЮТ Андрієм Портновим і НУ-НС Русланом Князевичем. За це рішення проголосували 248 народних депутатів. Голосували всі фракції, окрім Партії регіонів, котра офірувала  лише 1 голос.

- Новостворена комісія має розглянути, зокрема, факти щодо необґрунтованого підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги та протиправних рішень про розпродаж землі, – зазначив у своєму виступі бютівець Портнов.

В проекті постанови пана Мірошниченка пропонувалося здійснити порівняльний аналіз діяльності нинішньої київської влади і її попередників. «Протягом 5 років порівняти, як розпоряджалися коштами в міськраді, як ділили майно і землю. Якщо побачимо, що в порівнянні з попередньою владою є суттєві порушення, то треба розслідувати, а якщо немає, то нема підстав і звинувачувати», – зазначив Мірошниченко.

Сам київський голова досить нервово сприйняв інформацію про створення ТСК. Він розцінює такі ініціативи парламентарів як спробу «політичного рейдерства» з метою захоплення влади у столиці.«Зокрема, пан Портнов, відомий своїми рейдерськими діями на користь Коломойського, тепер використовуючи трибуну Верховної Ради, прагне здобути Київ для своїх господарів. Президент свого часу відкинув цю кандидатуру, коли її «проштовхували» на пост голови фонду Держмайна. Тепер пан Портнов націлився на Київ. Ми цього не допустимо», - підкреслив мер Києва.

Отже, перший крок до відновлення справедливості Верховна Рада зробила, створивши тимчасові слідчі комісії, які покликані досконало дослідити усі нюанси діяльності зазначених органів самоврядування, і в разі виявлення ознак злочину у цих діях застосувати до порушників адекватні заходи. Сподіваємося, що правові наслідки від діяльності ТСК таки будуть! Принаймні, дуже сильно хочеться вірити, що це розслідування не загальмується, не потрапить у бюрократичні тенета інваріантного українського законодавства.

Платон МАЙБОРОДА

Дата: 13/03/2008 12:23 | Категорія: Політика | Автор: novaera

Росія не визнає Голодомор геноцидом
Здається, ми вже звикли до того, що наша північна сусідка по-особливому відноситься до нашої держави. Читати повністю>>


Здається, ми вже звикли до того, що наша північна сусідка по-особливому відноситься до нашої держави, чомусь вважаючи, що все, що у нас відбувається, стосується безпосередніх стратегічних інтересів російського народу. Така політика Кремля є звичною. Напевно, ще марячи імперськими снами, російська влада не може остаточно змиритися з тим, що Україна незалежна держава, і сама визначає свою внутрішню і зовнішню політику.

Незважаючи на енергетичну залежність України від Росії, останній ніхто не дає права зневажливо коментувати нашу історію, визначаючи із барського плеча, хто гідний народної пам’яті і пошани, а хто ні. Принагідно згадаймо Мазепу, Шухевича, Бандеру, якими російські шовіністи й досі лякають людей, не сильно переймаючись історичною правдою про життя і діяльність цих людей. Особливо обурливим є те, що попри власне невизнання Голодомору 1933 року як Геноциду Українського Народу Росія закликає не визнавати цей злочин й інші нації.

Так, постійний представник Росії при відділенні ООН у Женеві Валерій Лощинін закликає відмовитися від спроб кваліфікувати масовий голод 30-х років минулого століття як геноцид. Про це він заявив, виступаючи на сьомій сесії Ради ООН з прав людини. Лощинін наполягає на тому, що голод 30-х років не може бути визнаний геноцидом, як його визначає Конвенція про геноцид 1948 року, і закликав «не займатися політичними спекуляціями на теми, пов’язані зі спільним, іноді трагічним, історичним минулим, і не використовувати для цього довільне тлумачення норм міжнародного права».

Українське МЗС обурене заявою представника Росії на сесії Ради ООН з прав людини в Женеві, в якій рекомендується утриматися від визнання Голодомору 30-х років в Україні геноцидом, і вважає її несумісною зі стратегічним партнерством двох країн. Про це йдеться в повідомленні МЗС, озвученому у вівторок.
«Заяви такого характеру, з якими періодично виступають російські представники, є по суті не чим іншим, як цинічною спробою принизити і спаплюжити пам’ять мільйонів наших невинно замордованих та заморених голодом братів та сестер, стерти навіть згадку про цю кричущу сторінку кривавого літопису комуністичного тоталітарного режиму», – йдеться в коментарі.

Росія невипадково демонструє таку гіперактивність в цьому питанні, адже після того, як увесь світ визнає голодомор геноцидом, комусь доведеться за цей злочин відповідати. А щоб такого ніколи не повторилося, без другого Нюрнберга нам не обійтися.

Нагадаю, що президент Віктор Ющенко пообіцяв внести в новообрану Верховну Раду законопроект про встановлення кримінальної відповідальності за заперечення актів геноциду – Голодомору й Голокосту.

Наталка БОЖЕДАР

Дата: 13/03/2008 12:24 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

Лютнева інфляція б’є по кишені
Попри усі заяви та численні запевнення уряду Тимошенко не вдалося покращити добробут українців. В розпал Шевченківських свят так і хочеться процитувати Кобзаря: «Доборолась Україна, до самого краю…» Читати повністю>>


Попри усі заяви та численні запевнення уряду Тимошенко не вдалося покращити добробут українців. В розпал Шевченківських свят так і хочеться процитувати Кобзаря: «Доборолась Україна, до самого краю…» Показники росту інфляції за перших два місяці аж ніяк не надають впевненості в тому, що уряд зможе хоча б приблизно вписатися в задекларовані інфляційні рамки. Це очевидно. Заяви Юлії Володимирівни про те, що Кабінет Міністрів зможе впоратися з інфляційними апетитами, видаються не щирими й фантастичними. Економіка не терпить «ручного керування», пора б уже нашому прем’єру це збагнути.

За даними Держкомстату, інфляція в лютому 2008 року становила 2,7%. У лютому мало місце невелике зниження інфляції в порівнянні з дуже високим показником в  січні (2,9%). В той же час січень був в нинішньому році довший за лютий на два дні, тому можна вважати, що темпи зростання споживчих цін в перші два місяці виявилися практично однаковими. Проте інфляція в річному вимірюванні в лютому істотно підвищилася. Так, якщо в січні 2008 року до січня 2007 інфляція дорівнювала 19,4%, то в лютому до лютого вона досягла 21,9%. Це пояснюється тим, що в лютому 2007 року інфляція була набагато нижча (0,6%), ніж в лютому нинішнього року.

Також в лютому в порівнянні з січнем погіршав показник індексу цін виробників (ІЦВ). Якщо в січні ІЦВ становив 102,3%, то в лютому – 103,0%.

Таким чином припущення про помітне зниження інфляції в лютому, озвучене днями міністрами економіки і фінансів, не підтвердилося, прогноз екс-міністра Миколи Азарова, що в лютому ц.р. «інфляція буде висока - це однозначно», висловлений ним на початку місяця, можна сказати, збувся. Серед об’єктивних причин високої інфляції Микола Янович назвав підняття цін на енергоносії, загальне підвищення цін на продукти харчування й предмети першої необхідності.

Вище, ніж загальний індекс споживчих цін, виросли в лютому ціни на наступні види товарів і послуг:

хліб – на 3,0%;
макаронні вироби – на 2,8%;
м`ясо і м`ясопродукти – на 3,7%;
соняшникова олія – на 9,0%;
тваринні жири – на 6,4%;
фрукти – на 7,4%;
овочі – на 8,1%;
картопля – на 3,7%;
автомобільний пасажирський транспорт – на 5,1%;
дошкільна і початкова освіта – на 4,9%;
амбулаторні послуги – на 2,7%;
ресторани і готелі – на 2,7%.

Дата: 13/03/2008 12:26 | Категорія: Економіка | Автор: novaera

Незалежне тестування: «за» і «проти»
Відомо, що розвиток будь-якої країни та добробут її мешканців суттєво залежить від інтелектуального, культурного й духовного потенціалу суспільства. Освіта в цьому процесі є основною рушійною силою. Читати повністю>>


Відомо, що розвиток будь-якої країни та добробут її мешканців суттєво залежить від інтелектуального, культурного й духовного потенціалу суспільства. Освіта в цьому процесі є основною рушійною силою. Проте, останнім часом в системі української освіти стали звичними всілякі нововведення та експерименти, які запроваджуються Міністерством освіти та науки України на базі середніх та вищих навчальних закладів. Так, цьогоріч, щоб отримати атестат про закінчення середньої школи, учням необхідно пройти так зване зовнішнє незалежне оцінювання. Причому правила його проходження однакові як для учнів сільських, так і міських шкіл та гімназій.

З одного боку, це правильно, адже між учнями не повинно бути жодних відмінностей  і при вступі до вузу всі повинні мати однакові права. Але не слід також забувати й про те, що рівень викладання у забутих Богом провінціях істотно відрізняється від рівня освіти у столичних школах. А у деяких селах діти знають про існування комп’ютера тільки з книжок. То як бути в такому випадку?

І взагалі, на думку політологів, останнім часом спостерігається поступове зниження якості освіти. Значною мірою це пов’язано з тим, що викладацька і наукова діяльність зараз майже не приносять доходів. Нині робота вчителів оцінюється вдвічі нижче, ніж працівників промисловості, а постійне зростання навантаження на викладачів, зумовлене стрімкою науково-технічною революцією, не сприяє підвищенню ефективності наукового процесу, не додає престижу професії, яка визначає майбутнє нашої держави.  Посадовці ж вважають, що запровадження незалежного оцінювання дасть змогу побороти корупцію в системі освіти.
Оксана, учениця 11-го класу Ілавченської ЗОШ I-III ступенів (Теребовлянський район) цього року закінчує середню школу. З майбутньою професією дівчина вже визначилась. Каже, що завжди мріяла стати перукарем-візажистом. Випускниця розповідає, що у школі проходитиме тестування з історії та з рідної мови. Зізнається, що з українською мовою проблем у неї немає, а от щодо історії, то тут ще потрібно багато чого довчити, адже рівень викладання цього предмету у сільській школі не достатній для того, щоб вдало пройти тестування. Тому, аби отримати документ про середню освіту і мати можливість вступити до вузу, Оксана змушена відвідувати репетитора з історії України. А це задоволення не з дешевих, вартість одного уроку становить 10 гривень. Окрім цього, Оксана купує додаткові підручники, щоб підвищити свій інтелектуальний рівень. А на це теж йде чимало грошей. А де їх набрати, якщо в сім’ї, крім дівчини, підростає ще двоє учнів?

Випадок Оксани не поодинокий. Проте, більшість політиків та педагогів вважають ЗНО позитивним нововведенням і переконані, що його впровадження стане першим кроком до ліквідації корупції під час вступної кампанії до ВНЗ.

Але не всі вузи хочуть здавати свої позиції та втрачати чималу копійку, яку могли б заробити на абітурієнтах. Вони висловлюють своє «фе» реорганізації освіти та відмовляються зараховувати випускників до лав студентів лише за сертифікатами ЗНО.   

Так, більшість вищих навчальних закладів намагаються залишити за собою право проведення додаткових внутрішніх екзаменів, але на сьогодні це вдалося лише Національному університету «Києво-Могилянська академія» та творчим вузам.

Було б помилкою сподіватися, що вкорінена ще за радянських часів звичка «давати на лапу» при вступі до ВНЗ швидко відійде в минуле завдяки навіть такому радикальному методу як шокова терапія зовнішнього оцінювання!

Тепер, швидше за все, головним корупційним «кублом» в галузі освіти стануть центри зовнішнього оцінювання. Так, серед людей вже ходять чутки про розмір «такси», яку необхідно заплатити для успішного проходження ЗНО, залишилося лише дізнатися, хто її приймає.

Проте, Міністр освіти та науки України Іван Вакарчук вбачає в цьогорічній всеохопній кампанії незалежного тестування кілька суттєвих переваг.

– По-перше, саме оприлюднення наказу міністра про його проведення оголило проблему якості викладання української мови в школах, де навчальний процес ведеться мовами національних меншин. По-друге, ми нарешті дізналися точну кількість осіб, які хочуть цього року вступати до ВНЗ, а таких виявилося більше півмільйона, – заявив Іван Вакарчук.

Крім того, на думку Міністра, результати реєстрації засвідчили, що в українському суспільстві існує довіра до зовнішнього оцінювання як шляху до рівного доступу до вищої освіти. Міністр озвучив також плани щодо підвищення статусу Українського центру оцінювання якості освіти.

– Ми плануємо вивести Український центр з підпорядкування Міністерства освіти та науки та перетворити його на самостійну структуру, що несе повну відповідальність за весь процес підготовки та проведення ЗНО в країні, а функції міністерства обмежимо визначенням строків, переліку навчальних дисциплін, навчальних програм та порядку проведення тестування, –  заявив Іван Вакарчук.

1 березня завершився термін подачі заявок випускників шкіл та училищ нашої держави на участь у незалежному зовнішньому тестуванні. За останніми даними, подано 521 тисяча 484 заявок. Оцінювання проводитиметься з 22 квітня по 4 червня. Пройти тестування можна з 11 предметів. Центр оцінювання якості освіти, що опікується всіма питаннями проведення тестів, обіцяє, що жодних проблем з тестуванням ні у випускників, ні у вузів не буде.

Хоча до цього багато ЗМІ сповіщали, нібито цьогоріч вступна кампанія перебуватиме на межі зриву, адже реєструватись для проходження тестів випускники не поспішали. Це стосувалося і Тернопільської області (так, станом на лютий  зареєструвалось лише 2628 учнів). Зараз, за словами директора Тернопільського Центру зовнішнього оцінювання Юрія Шайнюка, в Тернопільській області зареєструвалось 11518 чоловік.

Сільські ж вчителі, ознайомившись із минулорічними тестами, стверджують, що успішно їх пройти можуть лише дуже обдаровані діти, адже завдання надзвичайно складні. Інколи навіть самі педагоги не знають відповідей на деякі питання, а що вже казати про учнів!.

Протилежної думки дотримується вчительський склад Тернопільської української гімназії ім. Івана Франка. Тут запевняють, що насправді тести не дуже важкі. За словами директора Анатолія Крижанівського, для проходження тестування зареєструвалось 1139 гімназистів. Окрім цього, запровадження ЗНО, на думку п. Анатолія, суттєво допоможе у боротьбі з корупцією під час вступної кампанії.

Психологи ж стверджують, що цьогорічні новації у галузі освіти негативно вплинуть на моральний і фізичний стан випускників. Через це хвилюються і батьки учнів.

Ну, що ж. Поживемо-побачимо. Та все ж будемо сподіватись, що реформування української освіти принесе хоч якусь користь державі та суспільству.

Анна ДУДКА

Опитування:
Чи зможе зовнішнє незалежне оцінювання побороти корупцію в освіті та зробити вступ до ВНЗ доступнішим?


Андрій, дизайнер:

– Я вважаю, що проведення тестування нічого не змінить. Корупція як була, так і буде. Просто розмір «такси» за вступ подвоїться. 50% потрібно буде дати незалежному «оцінювальнику», і 50% –  вузівським працівникам.

Наталя, кореспондент:

– На мою думку, незалежне оцінювання запроваджене для того, аби знищити корупцію в освітніх закладах. Проте, сьогодні важко назвати якусь галузь, у якій немає корупції. Тому я не думаю, що все буде чесно та прозоро при отриманні сертифікатів. До того ж, зовнішнє оцінювання не зможе спростити вступ до навчального закладу, адже завдання та сам процес незалежного оцінювання є досить складним.

Олександр, вчитель історії України:

– Я дуже задоволений впровадженням незалежного оцінювання серед школярів. Тестові питання не важкі, їх складено відповідно до шкільної програми. На мою думку, така реформація піде на користь нашій системі освіти, й учням зокрема. Нарешті корупцію в системі освіти буде поборено.

Валентина, учениця 11-го класу:

– До зовнішнього незалежного оцінювання ставлюся негативно. Я навчаюся в 11-му класі і знаю, як складно школярам опрацьовувати таку велику кількість інформації. І взагалі, в тестах є багато питань, які я навіть у школі не проходила. Щодо хабарництва, то воно не припиниться, можливо, лише зменшаться його масштаби.

Дата: 13/03/2008 12:43 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

Шевченківські дні на Борщівщині
Тарас Шевченко… Ім’я, що увібрало в себе живу душу народу і стало часткою його життя. Це ім’я засвічується на Борщівській землі новим полум’ям пам’яті з першими весняними квітами. Читати повністю>>


Тарас Шевченко… Ім’я, що увібрало в себе живу душу народу і стало часткою його життя. Це ім’я засвічується на Борщівській землі новим полум’ям пам’яті з першими весняними квітами та сонячним промінням, знову засіваючи душі борщівської громади словом про Пророка, лицаря духу і правди.

Цьогоріч відділ культури та туризму РДА, який очолює У. Пасічник, заздалегідь запланував проведення конкурсу читців поезії Шевченка «Слово Тарасове струнами б’ється». У ньому взяло участь близько 130 читців поезії Кобзаря. Продовжив цикл заходів з нагоди 194-ї річниці від дня народження Т. Шевченка 9 березня Шевченківський урок, який розпочав голова Борщівської районної державної адміністрації І. Чепесюк. Начальники відділу культури та туризму і відділу освіти вручили грамоти переможцям конкурсу читців Шевченківської поезії. На урочисте засідання з нагоди 194-ї річниці від дня народження Т. Шевченка зібралося в актовому залі агротехколеджу понад 400 осіб. Розпочалось воно театральною композицією про дитячі роки малого Тараса. Святковий концерт був підготовлений силами аматорів художньої самодіяльності районного будинку культури та школи мистецтв, ЦРКЛ, хору «Елегія», сіл Іванків, Дністрове, Гуштинка, смт. Скала-Подільська та ін. Перед присутніми виступив голова районної ради Я. Роздольський з інформацією про життя та творчу діяльність поета.

10 березня, у день смерті Кобзаря, біля пам’ятника Т. Шевченку відслужили панахиду за упокій душі поета. Священики храмів Успіння Пресвятої Богородиці о. Богдан Боднар, апостолів Петра та Павла о. Ярослав Яловіца та Собору Успіня Божої матері о. Іван Яворський у своїх виступах ще раз підкреслили немеркнучість слова поета, яка звеличує красу перемоги в боротьбі за ідеали добра та справедливості, виховує найкращі людські почуття. А тому, нам з цією поезією і далі йти по шляху державотворення, прямувати у майбутнє.
 
Людмила ФЕДОРЧУК

Дата: 14/03/2008 11:26 | Категорія: Культура | Автор: novaera

Тернопільська громада вшанувала Кобзаря
У День народження Тараса Шевченка тернополяни організували поїздку до місця поховання Кобзаря на Чернечу гору в Каневі та село Шевченкове, де минуло його дитинство. Читати повністю>>


У День народження Тараса Шевченка тернополяни організували поїздку до місця поховання Кобзаря на Чернечу гору в Каневі та село Шевченкове, де минуло його дитинство. До заходу долучилися Тернопільська міська організація „Патріот України”, Галицькі сотні та Студентський історичний клуб ТНЕУ. На могилі Великого Українця депутати Тернопільської міської ради Михайло Головко і Юрій Семенюк поклали вінок. Біля світлиці Шевченка патріотами було посаджено калину – символ України, яка стане частиною Тернопільщини, залишеною Кобзареві.

Тернопільська громада вважає, що відвідини Тарасової могили – святий обов’язок кожного українця. А пріоритетним завданням влади є закінчити реконструкцію музею Тараса Шевченка на Тарасовій Горі в місті Каневі, яка триває вже 4 роки. Отож, хотілося б, щоб українські національно-патріотичні організації підтримали традицію, а саме щорічно вшановували День народження Тараса Шевченка відвідинами Тарасової могили.

Юрій СЕМЕНЮК

Дата: 14/03/2008 11:26 | Категорія: Культура | Автор: novaera

Великий Піст – час духовного очищення
У народі кажуть, «знай міру в їжі і напоях - будеш мало хворіти і довго житимеш». Таке, з 10 березня розпочинається Великий піст, який триватиме до 27 квітня, тобто до Великодня. Читати повністю>>


У народі кажуть, «знай міру в їжі і напоях - будеш мало хворіти і довго житимеш». Таке, з 10 березня розпочинається Великий піст, який триватиме до 27 квітня, тобто до Великодня. Християни стверджують, що під час посту потрібно обмежити себе у всякому задоволенні.

Великий Піст, тривалістю у 40 днів, є найдовшим, найсуворішим та найголовнішим із чотирьох християнських постів у році. Згідно традицій Православної Церкви, люди повинні уникати в своєму житті того, що віддаляє їх від Бога. Саме тому Великому Посту Церква відводить особливу роль.

Історія Великого Посту давня і багата традиціями. Вона сягає апостольських часів. Передпасхальний піст називається Великим не тільки тому, що він найтриваліший, але й тому, що він найважливіший в житті Церкви і кожного християнина. Ще однією назвою Великого Посту є Чотиридесятниця. Число 40 з давніх-давен мало символічне значення. У Старому Завіті йдеться про 40 днів потопу, про 40-річну мандрівку ізраїльтян по пустелі, про 40-денний піст Мойсея, про 40-денну подорож пророка Іллі до гори Хорив. У Новому ж Завіті говориться, що 40-го дня Йосиф і Марія принесли Дитятко Ісуса до Єрусалимської святині, про 40-денне перебування Його на землі після свого Воскресіння. Та все ж, найочевидніше, Великий Піст пов’язаний з 40-денним постом Ісуса Христа в пустелі.
Здавна найбільш богобоязливими вважалися старші люди. Сьогодні Великого посту дотримуються і старі, й молоді. Проте піст не має розглядатися, як дієта або один із способів очищення організму. Дотримуючись посту, потрібно пам’ятати, що він відрізняється від звичайного голодування своєю духовною складовою. Під час постування християнин повинен обмежити вживання жирної їжі та продуктів тваринного походження. В піст також не можна вживати алкогольні напої. Лише у суботу та неділю, а також на свята дозволяється випити трохи вина.

Той, хто постить, повинен більше уваги приділяти і своєму духовному життю: молитися в храмі та вдома, читати Святе Письмо і релігійну літературу, обмежити перегляд розважальних телепрограм та відвідування різноманітних заходів. Під час посту також не можна тримати образи на близьких людей. Необхідно примиритися зі своїми кривдниками і простити один одному, бо гріхи гордості, гніву, осуду, ненависті, злоби позбавляють того, хто постить, всіх плодів його праці. Протягом посту бажано щодня бувати у храмі, хоча б на короткий час – для того, щоб помолитися і попросити у Бога допомоги у проходженні цього духовного і тілесного подвигу. Православному християнину протягом посту також обов’язково потрібно прийняти хоча б один раз таїнство Сповіді та Причастя. А найголовніше, чим корисний для нас будь-який піст: він нагадує нам про те, що ми маємо владу над своєю плоттю, над своїми природними інстинктами. Особливо тісно піст пов’язаний із милостинею. Невипадково історично склалося так, що з раціону виключається м’ясо, адже на теренах більшої частини християнського світу воно було дорогою їжею. А тому більш-менш заможний християнин економив частину своїх коштів – але не для того, щоб купити на них щось для себе, а щоб поділитися з бідними. Про милостиню та смиренність під час посту не слід забувати і нам!

Олександр КОВАЛЬСЬКИЙ

Дата: 14/03/2008 11:31 | Категорія: Культура | Автор: novaera

Вогонь ледь не забрав життя дворічного
14 березня о 13.52 до рятувальників Бучацького районного відділу МНС надійшло тривожне повідомлення із с. Трибухівці, де виникла пожежа в житловому будинку. Читати повністю>>




14 березня о 13.52 до рятувальників Бучацького районного відділу МНС надійшло тривожне повідомлення із с. Трибухівці, де виникла пожежа в житловому будинку. Центр пропаганди Головного управління МНС України в Тернопільській області повідомив, що вогонь, який спалахнув через коротке замикання телевізора, пошкодив речі домашнього вжитку та мало не забрав життя дворічної хлопчика, який на момент пожежі перебував у будинку.

На щастя, пожежу помітив батько, який буквально витяг малечу із полум’я. Дитину із опіками обох кінцівок було госпіталізовано до Тернопільської міської лікарні №1. Зараз його здоров’ям опікуються медики.

Головне управління МНС України в Тернопільській області звертається до батьків з проханням не залишати без нагляду своїх дітей. Не допустіть аби ваша безпечність стала причиною трагедії.

Дата: 18/03/2008 10:38 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

Тернопіль співпрацюватиме з Грузією
Протягом тижня – з 17 до 23 березня Тернопільщина відзначає дні Грузії. Читати повністю>>


Протягом тижня – з 17 до 23 березня Тернопільщина відзначає дні Грузії. Планується візит Надзвичайного і Повноважного посла Грузії в Україні Григола Катамадзе. З початку тижня до міста вже прибула грузинська делегація на чолі з депутатом Вреховної Ради Автономної республіки Аджарія Малхазом Каландадзе, депутатом Сакребуло міста Батумі Картлос Махарадзе, депутатом р. Хелвачаурі Кахаберем Сирабідзе.

Закордонні гості завітали на Тернопілля вперше, тому їх вразила краса нашого краю та міста. Малхаз Каландадзе, розповів про Батумі – столицю їхнього краю.
Місто має вихід у Чорне море та славиться одним із найкрасивіших парків чорноморського прибережжя. З чисельністю населення республіки – 400 тисяч, 80 тисяч – представники різних національностей, серед них велика частина українців. Батумі – це головна морська брама Грузії. У приморскій зоні міста розташовані санаторно-лікувальні заклади, протягом року в гірських курортах відпочивають туристи з сусідніх країн. У місті є чимало визначних місць, найбільше мешканці пишаються історичними пам’ятками культури та архітектури. Зокрема Батумі славиться своїми середньовічними замками, церквами, костелами та мечетями. Також акваріумом-дельфінарієм, ботанічним садом, де вирощують рідкісні рослини. Гість зауважив, що так як і в Тернополі, Батумі має свої водойми – озера Лагуна, Зелене та Чорне. Малхаз Каландадзе зазначив, що у місті шанують українську культуру. Тут є українські товариства та діаспора, і навіть встановлені погруддя українському Кобзареві та Лесі Українці.

Як повідомили під час конференції, основною метою приїзду гостей з Аджарії є співпраця з керівництвом міста у галузі культури, освіти, туризму, готельного бізнесу та сільського господарства. Слід зазначити, що Тернопіль – одне з перших міст на заході країни, яке розпочало співпрацю з Республікою Аджарією. Зі слів заступника міського голови керуючого справами Леоніда Бицюри, у грудні минулого року з Аджарією було підписано протокол про співпрацю. Невдовзі буде заключено партнерський договір, а з часом розроблять цільову програму співпраці. З його слів наразі, планується налагодити дружні стосунки і працювати на благо обох громад, забезпечувати обмін молоддю. А наступного року в Грузії та зокрема в Батумі, провести рік України. На прес-конференції йшла мова й про те, щоб створити у нашому краї Консульство Грузії. Проте на разі над цим питанням працюють на перспективу.


Дата: 19/03/2008 10:50 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

Смерть через куріння
17 березня близько 15 години виникла пожежа у літній кухні в селі Сапогів Борщівського району. Вогонь забрав життя 49-річного власника садиби. Читати повністю>>




17 березня близько 15 години виникла пожежа у літній кухні в селі Сапогів Борщівського району. Вогонь забрав життя 49-річного власника садиби. Як з’ясувалося причиною пожежі стала необережність загиблого під час куріння в ліжку.
    
Подібний випадок трапився чого ж дня у селі Озерна Зборівського району, де через вищезгадану причину мало не загинув 40-річний чоловік. Вчасно прийшли на допомогу необережному курцю рятувальники Зборівського району, які не дали вогню записати на свій рахунок ще одне життя. Повідомили у Центрі пропаганди ГУ МНС України в Тернопільській області.
    
Головне управління МНС України в Тернопільській області звертається до громадян з проханням бути обережними під час куріння. Не допустіть щоби банальна нерозважливість коштувала вам життя.

Дата: 18/03/2008 13:49 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

«Повір очам». Пам’яті Володимира Івасюка
Переїзд Івасюка в 1972 році до Львова, ознаменував новий виток не лише у життєвій, але й і в творчій біографії молодого медика і композитора. Читати повністю>>


Продовження статті «Повір очам!», пам’яті Володимира Івасюка».
Переїзд Івасюка в 1972 році до Львова, ознаменував новий виток не лише у життєвій, але й і в творчій біографії молодого медика і композитора. Саме у Львові завершується його становлення як професійного композитора, здатного творити різнопланову музику за найвищими академічними канонами класичної композиції. Львів, котрий здавна вважався однією із найконсервативніших інтелектуально-мистецьких столиць України, теж не встояв перед Володимиром Івасюком. Він полонив старовинне місто самобутністю свого таланту, й унікальним поєднанням глибини народного етносу із новими музичними ритмами. Тут Володимир Івасюк знайомиться із поетом, головою львівської спілки письменників, Ростиславом Братунем, котрий стає вірним побратимом Володі, співавтором його пісень.

    «Львівський період» стає знаковим у творчості й доленосним у житті. В місті Лева, Володя успішно закінчує навчання у медичному інституті, й після підготовчих курсів вступає до консерваторії до класу Анатолія Кос-Анатольського. Але плідної співпраці між ними не виходить. Іменитий маестро, чомусь не сприймав всерйоз творчі пошуки свого молодого колеги. Висміював його новаторські підходи до класичної музики, постійно критикуючи його творчі задуми і плани. Хоча, на той час у творчому доробку Івасюка були не лише більше сотні пісень, але й написання музики до кількох театральних вистав.

    Зокрема, на прохання Сергія Данченка, режисера Львівського театру імені Марії Заньковецької, Володя пише музику до вистави «Прапороносці» Олеся Гончара. Вистава має феноменальний успіх, перш за все завдяки музичному наповненню. Згодом, на замовлення театру м. Дрогобича створює музику до спектаклю «Мезозойська історія», яка теж виявляється надзвичайно успішною. Окремі пісні з цієї вистави, наприклад, «Запроси мене у сни» отримують своє автономне життя поза виставою.

    Паралельно із написанням музики до вистав, навчанням в консерваторії, Володя продовжує створювати нові пісні, записувати їх у студії. Попри, спротив окремих членів спілки композиторів, Івасюку вдається видати у видавництві «Музична Україна», збірку власних пісень «Моя пісня», яка за лічені дні була розкуплена. До збірки входять такі твори: «Освідчення» (сл. Р. Кудлика), «Балада про мальви» (сл. Б. Гури), «Тільки раз цвіте любов» (сл. Б. Стельмаха), «Далина» (сл. Д. Павличка), «Кленовий вогонь» (сл. В. Івасюка та Ю. Рибчинського), «Запроси мене у сни» (сл. Б. Стельмаха), «Балада про дві скрипки» (сл. В. Марсюка) та «Під селом Бояни» (сл. О. Соловйова).

     Майже водночас із книжкою у всесоюзній фірмі «Мелодія» з’являється і чудова платівка-гігант «Пісні Володимира Івасюка співає Софія Ротару». Вона складається, як і збірка творів, з нових пісень, написаних переважно у Львові. Це такі: «Я — твоє крило» (сл. Р. Кудлика), «Балада про мальви» (сл. Б. Гури), «Пісня буде поміж нас» (сл. В. Івасюка), «У долі своя весна» (сл. Ю. Рибчинського) «Колиска вітру» (сл. Б. Стельмаха), «Лиш раз цвіте любов» (сл. Б. Стельмаха), «Кленовий вогонь» (сл. В. Івасюка та Ю. Рибчинського) «Запроси мене у сни» (сл. Б. Стельмаха), «Два перстені» (сл. В. Івасюка), «Далина» (сл. Д. Павличка), «Пісня про тебе» (сл. Р. Братуня).

    Окрилений цим успіхом Володя виношує задум створити дійсно фундаментальний класичний твір, який водночас міг би виконуватися зі сцени. Після прочитання «Думи про княгиню-кобзаря» Б.Грінченка, і п’єси С. Яричевського «Княгиня Любов», Володимир Івасюк , остаточно визначається із сюжетом майбутньої опери-концерту. Варто лише написати лібрето.

     Наскрізна думка твору, це вічний гімн найвищим людським почуттям, таким як кохання, любов до рідної землі, самопожертва, які формують становлення культури людської особистості. Завдяки цим почуттям, ми власне і стаємо справжніми людьми. В цьому творі розповідається про переможну силу кохання русинського князя й простої дівчини Дарини. Під час їхнього весілля, гонець приносить тривожну вістку, про напад на українські землі золотоординців, які спустошують міста і села, винищуючи й забираючи у ясир людей. Князь не роздумуючи вирушає із військом захищати свою рідну землю від поневолювачів. Під час битви з ворогами, князь потрапляє в полон. Коли, ця звістка дійшла до молодої княгині, вона вирішує за будь-яку ціну визволити свого коханого із неволі. Для цього вона переодягається в чоловічий одяг, відрізує свої довгі коси, й під виглядом парубка-співця, вирушає до Криму. Де своїми українськими піснями зачаровує хана.

     Будучи до глибини душі вражений красою й мелодійністю цих пісень, він вирішує нагородити чудового співака, запропонувавши йому самому вибрати, те, що він побажає. Дарина обирає князя, хан, попри те, що сподівався, отримати за такого знаменитого невільника цінний викуп, змушений був дотримати дане слово, й відпустив князя на волю. Коли вони опиняються в степу, княгиня полишає князя і чимдуж мчить додому. Там, бояри чинять суд над нею, звинувативши її у подружній зраді, й вимагають стратити Дарину. На щастя, князь повертається вчасно, й впізнає свого рятівника, і все стає на свої місця.

    Івасюка вразила головна ідея твору – справжній патріотизм української жінки, її шляхетна самопожертва в ім’я любові до рідного краю та своєї родини. Дарина, своїм особистим прикладом, довела усім, що не буває нічого неможливого для закоханого серця, здатного на високі і чисті почуття. І що сила духу, закодована в народній пісні, здатна творити дива, пробуджувати в найтемніших душах світлі, благородні почуття. Коли Володя поділився із своєю задумкою з Кос-Анатольським, показавши йому докладний план-конспект майбутнього лібрето, той як завжди розкритикував, його задум, й порадив не займати собі голову старовиною й бути скромнішим із своїм новаторством.

    Важко, пояснити, чим була продиктована така поведінка Кос-Анатольського, чи вічним конфліктом «батьків» і «дітей», чи банальною заздрістю до величезного успіху зовсім юного музиканта. Не знаю, але постійні непорозуміння із Анатолієм Йосиповичем, та часті пропуски занять спровокували наказ про відрахування Івасюка із консерваторії. Для Володимира, це був сильний удар. Володя мав дуже великі сподівання на навчання у консерваторії. Незважаючи на ранню, але цілковито заслужену славу власних пісень, він прекрасно усвідомлював, що лишень ґрунтовна консерваторська підготовка, допоможе втілити у життя ту ірраціональну музику, що від народження наповнила розмаїтими барвами його душу, музику, котра вічно звучатиме у його серці.
    Крім того, диплом музичного «вишу» відкривав двері у світ звукозапису, а також позакривав би роти, чисельній армії заздрісників та недоброзичливців, котрі вперто не хотіли бачити в Івасюкові надзвичайно талановитого композитора, зневажливо трактуючи його пісенні спроби, як самодіяльність, а шалений успіх цих пісень – випадковістю.  Через рік він відновить навчання, правда уже під керівництвом нового керівника, Лєшика Мазепи, котрий буде лише сприяти Володі у всіх його починаннях і задумах.

    В попередній статті я вже згадувала про майже щорічні всесоюзні, республіканські й навіть міжнародні перемоги які здобували пісні Володі. Завдяки його титанічній праці й неперевершеній мелодійності створених ним пісень, в естрадній культурі Радянського Союзу розпочинається «нова ера» символом котрої стає українська пісня. І нехай вона триватиме, лише декілька років, але той потужний імпульс й надзвичайна енергетика, що були закодовані в цих словах і музиці, не лише надихали людей на високі почуття, але й розбудила історичну й генетичну пам’ять зросійщених українців, розкиданих по всьому Союзу. Які, через пісню почали усвідомлювати своє коріння, й самостверджуватися в своєму українстві.

    Ми досі, ще не до кінця усвідомлюємо, що насправді тоді відбулося. А відбулася феноменальна річ, неможлива в тоталітарній імперії в принципі. Завдяки пісням юного Івасюка на просторах СРСР відбулася справжнісінька культурна революція з яскраво вираженим українським національним характером. Чи не вперше, в історії великоросійської імперії, яка одноосібно володіла ідулігенцією на культурне й інтелектуальне месіанство по відношенню до поневолених нею народів, один із цих народів осмілився переформатувати цю систему.

    В розпал повномасштабної політики русифікації, змусивши усю Країну Рад, добровільно співати українських пісень, Івасюк, тим самим, підписав собі смертний вирок. Адже, радянська система, нікому не прощала посягання на її прерогативи, в тому числі і у мистецтві. Законодавцем у всіх сферах життєдіяльності республік була виключно Москва, котра жорстко контролювала ступінь допустимої свободи на місцях, й у творчості зокрема. Попри популістську політику всенародної справедливості та все республіканського рівноправ’я, радянська влада, насправді гарантувала й захищала розвиток, виключно, російської мови і культури. Не росіянам, щоб зайняти своє місце під кремлівським сонцем, потрібно було зректися своєї мови, історії, ставши «радянською людиною», таким собі безбатченком. Допускався й інший варіант, котрий дозволяв використання рідної мови, але виключно з метою пропагування комуністичних цінностей, вдень і вночі прославляючи радянську владу.

    Особливо суворими були ці вимоги до «братньої» України. Головне, не можна було демонструвати свою принципову позицію, категорично відмовляючись від такої співпраці. Володя був категоричним. Безумовно, кожен митець, робив свій власний вибір, в залежності від виховання і сили духу. Багато хто приймав ці правила гри, і щоб видати щось українське був змушений створювати кільканадцять російськомовних, або радянських творів. Найкраще велося тим, хто абсолютно відрікався від українства й українців, перетворившись на «великороса». Івасюку, і в Москві і в Львові, все частіше натякають, що пора б уже перестати захоплюватися виключно написанням українських пісень. Варто подорослішати, вступити в партію, стати добропорядним радянським композитором. Але Володя залишається непохитним, завжди наголошуючи, що він український композитор.

    Саме, у Львові, Івасюк остаточно утверджується як неперевершений естрадний композитор, водночас починаючи своє тріумфальне сходження до академічних вершин вічної класики. Нажаль, цей поступ був цинічно й жорстоко зупинений фізичним знищенням останнього. І хоч наступного року мине, 30 років після трагічної смерті Володимира Івасюка, ми й досі з упевненістю не можемо сказати, що насправді, сталося тієї фатальної весни 1979 року. Адже, справа про загибель композитора, й досі охороняється під грифом цілковитої таємності, й незважаючи, на те, що ось уже 17 років ми живемо в незалежній Україні, сучасна влада, так само як і стара радянська не збирається оприлюднювати документи, які б остаточно пролляли світло на таємницю загибелі композитора.

    Вранці 24 квітня 1979 року, після повернення із Хмельницького, де Івасюк був членом жюрі конкурсу молодих естрадних виконавців, він пішов на пари в консерваторію. Повернувся близько 13.00, взяв деякі ноти й за телефонним викликом знову пішов, сказавши, що буде через годину. Більше додому він не повертається. 26 квітня, після безрезультатних пошуків, батьки Івасюка звертаються в міліцію з проханням оголосити Володю у всесоюзний розшук.
Час проходить, а жодних новин не надходить, батьки оббивають пороги усіх чиновницьких кабінетів, вимагаючи реальних дій, щодо пошуку їхнього сина. Але скрізь зустрічають байдужість, хамство і приниження. Після відвідин львівських партійних лідерів Добрика і Яремчика, у матері Володі, складається враження, що партійне керівництво навіть раде тому що так сталося. Ще більше стверджується родина Івасюків в цій думці, після принизливого, без результативного очікування на прийом до прокурора Антоненка, котрий усіляко уникав зустрічі із ними. Ця гнітюча невідомість тривала аж до 18 травня, коли рядовий вч 42190 Жамсунбек Чорнобаєв випадково, у Брюховецькому лісі натрапив на підвішене тіло зниклого композитора. В ті часи, Брюховецький ліс мав не добру славу, адже кожен львів’янин знав про те, що за високим парканом на території лісу знаходиться одна із багатьох будівель КГБ.

    Міліціонери знайшли труп під буком у позі навколішки з паском від плаща на шиї. Тіло було без ознак розкладу. Поряд стояв порожній портфель. У кишенях були 3 карбованці, пачка «Космосу» з шістьма цигарками. На корі дерева були помічені сліди від підошов черевиків, але експертиза так і не дала ствердної відповіді чи належали ці сліди взуттю Володі. Враховуючи те, що відстань від гілляки до поверхні ґрунту була меншою від суми росту покійника та довжини паска, на якому він нібито повісився, видається дивним, щоб Володимир вилазив на дерево, якщо пасок він легко міг зав’язати стоячи на землі.

    І таких дивностей в справі Івасюка сила силена. Наприклад, чому, перед тим як вчинити самогубство, він не захотів викурити жодної цигарки, куди поділися нотні партитури з його портфелю, чому у самогубці було спотворене обличчя, зламаний ніс, пальці? Небажання помічати слідчими очевидних фактів ще більше насторожувало рідних, утверджуючи їх при думці, що їхнього сина вбили. В даному контексті, великий сумнів викликав вердикт судово-медичної експертизи.
     Через 20 днів після виявлення трупа, у львівських газетах з’явилася інформація: «Експертно-медична комісія встановила, що причиною смерті В. М. Івасюка є самоповішання». Час смерті експерти зазначили 26-27 квітня 1979року, бо механічний годинник покійника Orient зупинився на даті 27 квітня 12:50. До речі, в матеріалах кримінальної справи за фактом загибелі композитора, письмове заключення вищевказаної комісії, на яку посилається слідство, взагалі відсутнє! За погодних умов, указаних у протоколі огляду місця трагічної знахідки, відсутність ознак розбухання та розкладу тіла, висновок експертизи про час, місце й спосіб настання смерті видається сумнівним. Самі міляціянти, а також рідні, що були на впізнанні, теж ознак розкладу не помітили, слід від паска на шиї був свіжим.

    Що цікаво, пошуки велися з 27 квітня до... 11 травня. Саме тоді була закрита справа №239, що чомусь мала назву «Пошукова справа по факту смерті композитора В. Івасюка». Чим пояснити, що справа містила саме таке формулювання у своїй назві, і була закрита на тиждень раніше до фактичного віднаходження тіла композитора? Можливо, вже тоді «органи» знали яка доля спіткала Івасюка? Попри очевидні ознаки насильницької смерті, поламані пальці, ніс, деформоване від побоїв обличчя, виколоті очі, синці на руках і колінах, відсутність характерного для повішельників висунутого язика, ані шраму на шиї (странгуляційної борозни), правоохоронні органи наполягали на версії самогубства.

    Впізнання проводилося в жахливих умовах, в погано освітленому напівпідвалі. Все тіло Володі було накрите коцом, матері заборонили оглянути його, мовляв воно ще не зашите після розтину. Софія Іванівна сина впізнала лише за шрамом від апендициту, та родимкою на спині. Невже правоохоронні органи не знали, що впізнання проводиться до розтину, а не після нього? З кабінету слідчого, зник пасок на якому за версією слідства повісився Володя. Під час огляду його одежі, рідні зауважили, що нижня білизна й сорочка були чистими, лише на плащі були сліди від мазуту, очевидно Володимира перевозили машиною. Усе вказувало на те, що Володя не міг сам заподіяти собі смерть. І те, що влада й всіляко оббріхували пам′ять великого композитора, компілюючи факти, а правоохоронні органи не помічали очевидних ознак вбивства в цій кримінальній справі, могло свідчити лише про одне, що вони причетні до цього жахливого злочину. Це вбивство, було заплановане й здійснене спецслужбами. Напевно, не зумівши завербувати Івасюка, змусити відректися від української пісні, кагебісти просто фізично знищили великого українського композитора, інсценувавши самоповішення. І їхній задум можливо б і вдався, якби не його величність випадок. А сталося, непередбачена вбивцями подія. В травні із Бережанської тюрми, що на Тернопільщині під час бунту втекло кілька сотень малолітніх в’язнів, більшість із них зразу ж спіймали, але частина ще була на волі. Через те, радянські каральні органи прочісували усі ліси й посадки, поблизу великих міст, бо за такої теплої погоди можна було переховуватися досить довго і в лісах. Якраз під час однієї із таких «зачисток» і було знайдено підвішане тіло Івасюка. Якби не ця випадковість, свіже повітря й тепло за короткий проміжок часу зробили б із тілом Володі те, що просто нічого неможна було б уже дослідити. Як на мене, версія про вбивство Володимира Івасюка спецслужбами є найбільш вірогідною. Офіційна версія слідства не витримує жодної критики, бо за усіма ознаками Володя не був самогубцем. Хоча, після його смерті, влада розпускала плітки про те, що Івасюк був психічно не врівноваженим, страждав від творчої кризи, депресії, неврастенії і т.д. Нехай ці брехливі наклепи залишаться на совісті своїх авторів. Найкращим свідченням, того, що у Володимира все було гаразд як із психічним здоров’ям так із творчістю, є його пісні, його робота.  Похорон композитора, котрий символічно відбувався 22 травня, в той день коли тіло Великого Кобзаря перепоховали на Чернечій горі у Каневі, перетворився у багатотисячний мітинг-реквієм. Попри всі намагання влади перешкодити похованню Івасюка на Личаківському цвинтарі, львів’яни домоглися, щоб їхнього улюбленого співця поховали серед Пантеону Великих. Десятиліття, чиновники не дозволяли батькам поставити пам’ятник на могилі сина, три рази його могилу підпалювали, вона горіла навіть під час дощу, але жодними репресіями не вдасться знищити людську пам’ять і любов до  одного із найталановитіших, найвірніших синів України.

Дата: 19/03/2008 11:01 | Категорія: Культура | Автор: novaera

Вибори до Тернопільської обласної ради відбудуться!
"Верховна Рада може тільки призначати чергові або позачергові вибори до органів місцевого самоврядування, але не має повноваження скасовувати чи припиняти їх". Читати повністю>>


Про це у п’ятницю, 13 березня, в рамках робочої поїздки Президента України Віктора Ющенка до Тернопільської області, повідомила заступник Глави Секретаріату Президента України – Представник Президента України у Конституційному Суді України – Представник Президента України у Центральній виборчій комісії Марина Ставнійчук.

– Вибори до Тернопільської обласної ради, як і інші 5 виборів, які призначені Верховною Радою України на 15 березня 2009 року, відбудуться, – запевнила Марина Іванівна на прес-конференції у Тернопільському державному економічному університеті.

Гостя Секретаріату Президента також підтвердила той факт, що окремі політичні сили хотіли зірвати виборчий процес у Тернопільській області.
За словами Марини Ставнійчук, ні Конституція України, ні Закон «Про місцеві вибори» не містить такого суб’єкта, як скасування виборів Верховною Радою.

– Згідно з Конституцією України, Верховна Рада може тільки призначати чергові або позачергові вибори до органів місцевого самоврядування, але не має повноваження скасовувати чи припиняти їх. Також, ні головний правовий документ держави, ні закон України про місцеві вибори не містить механізму скасування розпочатого виборчого процесу, скажімо, за 12 днів до дня голосування, як ми маємо по виборах до Тернопільської міської ради. Усі без винятку вибори в Україні проводяться виключно на підставі Основного Закону нашої держави. Отже, я думаю, що Конституція і Закон будуть панувати і на виборах до Тернопільської обласної ради, – відзначила Представник Президента України у Центральній виборчій комісії Марина Ставнійчук.

Олена ЛЕГЕТА

Дата: 13/03/2009 17:38 | Категорія: Політика | Автор: novaera

У Косово загинув тернополянин
Уродженець Тернополя офіцер внутрішніх військ Ігор Кіналь 1982 року народження помер від отриманих поранень у Косово. Читати повністю>>


Уродженець Тернополя офіцер внутрішніх військ Ігор Кіналь 1982 року народження помер від отриманих поранень у Косово в ночі з 17 на 18 березня.

Про трагічну звістку рідні та близькі дізналися 18 березня о 10 годині ранку. Як повідомила рідна сестра Ігоря Наталя Марковська, зранку до неї на роботу прийшли люди у погонах, і вона одразу ж все зрозуміла.

– Про заворушення у Косовській Митровиці ми почули з телебачення. Проте, до останнього не хотіли вірити, що серед поранених і наш Ігор. Його взагалі там не повинно було бути, – розповіла пані Наталя. – Він щодня писав нам смски, або спілкувалися через інтернет, а вчора від нього не було ніякої звістки.
Ігор закінчив академію МВС, а минулого року аспірантуру у Харкові, добре володів іноземними мовами.

– Він захоплювався лижним спортом, часто з друзями відвідував Карпати, – продовжила сестра. – У Тернополі навчався у 23, 16 та 3 школах.
У Косово Ігор поїхав за власним бажанням 14 грудня 2007 року і за іронією долі вже днями, 23 березня, повинен був повернутися у Тернопіль в сорокаденну відпустку. Після неї він планував ще на півроку поїхати у Косово.

Ігор Кіналь працював в органах внутрішніх справ з 2000 року. Був командиром взводу другого навчального батальйону Головного управління Внутрішніх військ МВСУ, що в Золочеві. У нього була дівчина з якою він зустрічався більше двох років.

За попередніми даними, тіло покійного привезуть у Тернопіль 20-21 березня.


Дата: 19/03/2008 12:22 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

Егоїзм загрожує національній безпеці України!
Проблемою номер один для всього українського істеблішменту залишається катастрофічний брак політиків з чітко вираженою державницькою позицією. Читати повністю>>


Щоб там не говорили різноманітні політтехнологи про специфіку української моделі розвитку, про застосування інноваційних методів керування, проблемою номер один для всього українського істеблішменту залишається катастрофічний брак політиків з чітко вираженою державницькою позицією.
Якщо професійний рівень можновладців можна підняти шляхом численних тренінгів та семінарів, то змусити владних мужів любити рідну землю й захищати інтереси власного народу нездатні жодні курси підвищення кваліфікації. Ці якості або є, або їх немає. Дитина всмоктує їх ще з дитинства разом з материнською колисковою та молоком. З часом вони лишень оформлюються в чіткі світоглядні орієнтири, трансформуючись під впливом інтелектуального й духовного розвитку особистості.

Вважаю, що серед численних атестаційних процедур, яким піддаються високопосадовці для визначення їхньої професійної відповідності, головною повинна стати перевірка пошукачів на найвищі державні посади, на професіоналізм, патріотизм та державництво. Допоки цього не буде зроблено, ми будемо й надалі спостерігати, як різнокольорові політичні авантюристи розколюватимуть українське суспільство, використовуючи його лише як електоральний матеріал для задоволення власних амбіцій. Тому неоціненною для високопосадовця є здатність піднятися над внутрішньопартійними інтересами заради консолідації нації та її добробуту. З огляду на останні політичні заяви пані Тимошенко, її антинародна позиція лише загострює протистояння в суспільстві й аж ніяк не додає позитивного іміджу нашій країні на міжнародній арені.

Про відповідальність уряду та прем’єр-міністра за кожне сказане слово й дії, які напряму пов’язані із національною безпекою держави, нагадала можновладцям у своїй заяві і голова РНБО Раїса Богатирьова.

«Конституційна відповідальність за стабільність всіх систем національного розвитку лежить на Уряді. Ключовим фактором тут є не лише його діяльність по виконанню державного бюджету, але й непрогнозовані і болючі для кожного з українців удари зростаючої інфляції, стихійного росту цін на продукти харчування та комунальні послуги», - зауважила Богатирьова.

Голова РНБОУ вважає, що саме «Уряд несе персональну відповідальність і за політичну стабільність. Адже він в українських реаліях є основним ідеологічним центром парламентсько-урядової коаліції.

Секретар Радбезу Раїса Богатирьова критикує прем’єра Юлію Тимошенко за політичний егоїзм. «Ультиматум прем’єр-міністра про мобілізацію фракції для посилення кризи парламенту у зв’язку із ситуацією навколо міського голови міста Києва засвідчив, що глава коаліції діє егоїстично, як лідер політичної сили», – вважає Богатирьова

За її словами, політика Тимошенко в питанні ЄС та НАТО спрямована на «отримання електоральних балів будь-якою ціною».

Таким чином, від імені Уряду забезпечується протекціонізм недержавної політики, а власної партії. Йдеться про створення політико-партійної монополії з використанням виконавчої системи влади, що може призвести до легалізації політичної корупції. Це не лише остаточно дестабілізує ситуацію в законодавчому органі, в країні в цілому, але й підірве національну безпеку. В цьому контексті Богатирьова повідомила про чітку позицію Віктора Ющенка.
«Президент України дотримується політики відкритого діалогу між політичними силами. Але він ніколи не погодиться зі спробою шантажувати суспільство та тиснути на президента, інші інститути, які забезпечують режим конституційної демократії».

«У зв’язку з цим президент залишає за собою право приймати рішення в межах Конституції і чинного законодавства для забезпечення пріоритетів національного інтересу над інтересами партійними, вузькополітичними і особистими», - попередила Богатирьова.

Дата: 19/03/2008 12:29 | Категорія: Політика | Автор: novaera

Голодомор об’єднує Тернопілля та Хмельниччину
Губернатор прокоментував ситуацію, яка склалася у Тернопільській обласній раді. Читати повністю>>


Минулого понеділка голова Тернопільської облдержадміністрації Юрій Чижмарь провів прес-конференцію, під час якої було обговорено низку актуальних питань нашого регіону. Зокрема губернатор прокоментував ситуацію, яка склалася у Тернопільській обласній раді. На його думку, навколо неї не потрібно робити ніяких спекуляцій.

– Сьогодні в обласній раді існує більшість, яка могла б з’явитися в сесійній залі і розглядати питання порядку денного, якщо б цього хотіла. А якщо хтось не ходить на сесії, тобто коли нема кворуму, то це питання організації роботи обласної ради, – вважає Юрій Чижмарь.

Губернатор також відзначив, що ніколи не був прихильником закону про імперативний мандат, навколо якого тривають суперечки.

– Ще у 2006 році, коли він приймався разом із законом про Кабінет Міністрів, Секретаріат Президента України, в якому я тоді працював, висловив свою думку з приводу антиконституційності цих двох законів, прийнятих завдяки злочинній змові БЮТ і Партії регіонів. В результаті цього тривалий час не працював Кабмін, відбулися повторні вибори до Верховної Ради, а українські чиновники замість того, щоб думати над прийняттям рішень, лише то виключають, то приймають до партійних списків, – додав Юрій Васильович.

Журналістів також цікавило питання добудови обласної бібліотеки. Тому в ході прес-конференції пан Чижмарь інформував присутніх, що спільно з міською радою вже відпрацьований механізм інвестиційної програми добудови бібліотеки. Мерія братиме участь у її співфінансуванні. Окрім функціонального призначення, майбутня бібліотека відіграватиме важливу роль у проведенні міжнародних та всеукраїнських дійств, що будуть відбуватися у конференц-залі, який планують створити на базі бібліотеки.

На сьогодні важливим питання для області є також підготовка до Міжнародного інвестиційного форуму, головним завданням якої є залучення до участі у міжнародному заході максимальної кількості потенційних і реальних інвесторів. Тому, за словами Юрія Чижмаря, нині ведуться перемовини з посольствами іноземних держав й представниками бізнесових кіл. Для переговорів також планується здійснити ряд закордонних поїздок.

Нині на Тернопіллі є чимало багатодітних сімей, чи не єдиною підтримкою для яких є благодійна допомога бізнесменів та інших людей доброї волі. Недарма на прес-конференції мова зайшла про благодійну діяльність нашого земляка Дмитра Фірташа. Наразі з олігархом вже підписані угоди, в яких передбачено виділення коштів, і механізм їх контролю як з боку мецената, так і місцевої влади. Проте, як повідомив Юрій Чижмарь, ці гроші отримають не всі багатодітні сім’ї, а лише ті, які мають десять і більше дітей. Таких сімей на Тернопільщині нині більше ста.

Опісля конференції губернатор Тернопільщини зустрівся з головою Хмельницької ОДА Іваном Гавчуком. Переговори відбулися на межі Підволочиського району Тернопільської та Волочиського району Хмельницької областей. У ході зустрічі губернатори узгодили робочі моменти, а також обговорили проект спорудження пам’ятника жертвам Голодомору, який буде зведено на обох берегах річки Збруч. Автором проекту пам’ятника є тернопільський художник Петро Мороз. Майстер представив його у вигляді розколотої посередині стели, частини якої розташовані на різних берегах ріки, що символічно єднає меморіал.

Під час зустрічі повідомили, що меморіал жертвам Голодомору  1932 – 1933 років встановлять до 1 листопада наступного року. Як зазначив голова Хмельницької ОДА Іван Гавчук, пам’ятник на межі двох областей символізуватиме єдність нашої нації.

Дата: 19/03/2008 12:35 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

Проти посадовців Тернопільської мерії порушили кримінальну справу
18 березня 2007 року прокуратура міста Тернополя порушила кримінальну справу за частиною 2 статті 364 КК України «Зловживання службовим становищем» службовими особами міськради. Читати повністю>>


18 березня 2007 року прокуратура міста Тернополя порушила кримінальну справу за частиною 2 статті 364 КК України «Зловживання службовим становищем» службовими особами міськради.

Як зазначив прокурор міста Василь Шаравара, ця справа порушена не стосовно конкретної особи, а за фактом зловживань посадовців. Тому давати їм оцінку без проведення об’єктивного досудового слідства передчасно. Єдине, що можна сказати вже сьогодні, у справі йдеться про незаконне включення посадовцями міськради окремих об’єктів для приватизації.

Дата: 19/03/2008 15:24 | Категорія: Кримінал | Автор: novaera

«БЮТ»: політика подвійних стандартів
Народна мудрість стверджує, що прийде весна, зійде сніг і очевидними стануть речі, котрі цілу зиму уміло ховалися під сніжними кучугурами. Навесні кожен ґазда і його обійстя, як на долоні. Читати повністю>>


Народна мудрість стверджує, що прийде весна, зійде сніг і очевидними стануть речі, котрі цілу зиму уміло ховалися під сніжними кучугурами. Навесні кожен ґазда і його обійстя, як на долоні. Від всепереможної сили сонячного променя не сховається жодна дрібничка, не кажучи вже про суттєві недоліки.

Людська психіка влаштована таким чином, що нам вкрай важливо бути кращими, ніж ми є насправді. Просто для одних це прагнення є органічним і щирим, вічним спонуканням до постійного вдосконалення як особистості, а для інших - фальшивою ширмою ілюзорності діяльності. Для цієї категорії людей важливим є лише формування примарного позитивного образу в очах оточуючих.

Для цього потрібно понарозказувати легковірному народу якомога більше кольорових казочок та слізливих, сентиментальних байок  про всеукраїнське «благоденствіє», дешевий газ без посередників, контрактну армію і інші складові «українського прориву для людей, а не політиків». Час іде, звітувати треба, а похвалитися особливо нічим. На фоні перманентно виникаючих політичних, газових, інфляційних криз, й відповідно незворотного зубожіння українського населення, уряд на чолі з революційною прем’єркою спромігся лише на нові обіцянки й нові скандали.

Латентне протистояння між прем’єром та президентом уже в минулому. Все частіше лунають незаангажовані, категоричні заяви з обох сторін, спрямовані на дискредитацію як президентської, так і парламентської форм правління. Те, про що так довго і наполегливо попереджали політологи й аналітики, здійснилося. Юлія Володимирівна, попри численні запевнення вітчизняної та міжнародної громадськості, так і не змогла втихомирити свої президентські амбіції, котрі вона намагається задовольнити, сіючи хаос та дестабілізацію в державі. Адже «Воїна Світла» найкраще видно в непроглядній темряві. Коли ж темряви замало, потрібно збільшити її власними силами. Щоб знову і знову виринати перед обдуреним й затурканим народом у білосніжних шатах з німбоподібною косою у вигляді їхньої єдиної надії на спасіння. Завдяки втручанню президента вдалося уникнути «блискавичної» приватизації «Укртелекому», Одеського припортового заводу, шести обленерго і ще більше двадцяти підприємств, завбачливо включених прем’єром в список об’єктів для приватизації на 2008 рік.

Наступні спроби трохи підзаробити на президентську компанію шляхом заміни чужих газових посередників на своїх теж не увінчалися успіхом, хоча наслідки газових воєн, спровокованих Тимошенко, нам ще не раз «аукнуться» високими тарифами та відчутнішою залежністю від північної сусідки. Не вдалася «БЮТу» й рейдерська атака на Фонд Державного Майна, мрії пана Портнова про цю посаду поки що залишилися тільки мріями. Єдине, що наш прем’єр-міністр робить на відмінно, так це піариться скрізь та усюди, найкраще цей цирковий номер їй вдається у Брюсселі. До цього європейського міста пані Тимошенко останнім часом надто зачастила, певно через те, що «солодкоспіви» нашої прем’єрки є екзотикою для відповідальних за кожне слово європейських політиків. Це там в Європі, подалі від президента і його секретаріату, Юлія Володимирівна готова годинами розповідати про свої газові перемоги та непорушну єдність демократичної коаліції, яка, не покладаючи рук, працює на покращення життя для власного народу. Насправді ми є свідками наростаючого протистояння між коаліціянтами й загалом між усіма гілками владної вертикалі. Проголосивши гасло, що справедливість є і за неї треба боротися, біло-сердешні борці дуже вибірково застосовують цю, здавалося б, абсолютну для них істину. До справедливості взивають бютівці лише тоді, коли вбачають небезпеку в посяганні на власні політичні й економічні інтереси, водночас начисто забувають про неї, коли порушниками цієї справедливості стають представники власної партії. Така собі подвійна мораль, яскравим прикладом сповідування котрої і є ситуація в Київраді із депутатами-перебіжчиками від БЮТ. Після того, як частина біло-сердешних депутатів «зрадила» свою політичну силу, перейшовши на сторону бютівських опонентів, фракція застосувала по відношенню до «зрадників» закон про імперативний мандат, позбавивши їх депутатства. На місце виключених депутатів були обрані нові. Конфлікт виник через те, що через судові позови керівництво Київради вимушено не реєструє новообраних депутатів, тим самим блокуючи роботу сесії, й неймовірно злостить бютівців.

Коментуючи ситуацію в Тернопільській обласній раді, народний депутат від фракції «НУНС» Михайло Полянчич акцентує увагу на тому, що ситуація з депутатами-перебіжчиками у Київській міській раді нічим не відрізняється від тієї, що складається в інших регіонах країни, але Блок Юлії Тимошенко діє ситуативно, використовуючи подвійні стандарти. На думку Полянчича, «поведінка депутатів від фракції БЮТ, зокрема голови Тернопільської обласної ради Михайла Миколенка набула вже ознак кримінальної справи..». Хоча вони повинні добре усвідомлювати, що такими діями ставлять під загрозу своє подальше існування. Адже, згідно законодавства про місцеве самоврядування, сесії обласних рад повинні проводитися не рідше як раз на квартал, а до кінця тримісячного терміну залишилося менше двох тижнів. Якщо за цей час тернопільські депутати не спроможуться провести сесію, Верховна Рада може ініціювати проведення дострокових виборів в регіоні. Ось таке справжнє обличчя БЮТу, для котрого власні інтереси важливіші за потреби народу. Якби бютівці щиро хотіли покращити життя мешканців області, вони б не блокували роботу сесії, котра не змогла затвердити навіть перелік першочергових дій для розвитку області. Зате в своїй злочинній бездіяльності бютівці завбачливо звинуватили молодого губернатора, котрий перебуває на посаді лише 4 місяці, 3 з яких, завдяки фракції БЮТ, облрада не здатна працювати. Саме через антинародну позицію обласних бютівців усі ініціативи Юрія Чижмаря гальмуються, через недієздатну облраду та небажання працювати для людей депутатів від БЮТ. А всі спроби губернатора знайти порозуміння з різними політичними силами, представленими в облраді, для розблокування її діяльності, лише в депутатської фракції БЮТ розцінюються як втручання в роботу ради та депутатів. Тим самим бютівці ще раз підтверджують, що для їхньої політичної сили найкращими є хаос та нестабільність, адже всім відомо, що саме під час «смути» заробляються найбільші дивіденди.

Але чомусь ніхто із БЮТівського керівництва не ініціює відставки голови облради та не вимагає суворих покарань для винуватців блокування. А ми всі добре пам’ятаємо, як обурювалися бютівці, коли опозиція блокувала роботу Верховної Ради. Скільки високопарних промов було проголошено про недопустимість маніпулювання парламентом в той час, коли населення потребує невідкладних дій від народних обранців, для збільшення соціального захисту і т.д. і т.п. Як бачимо, це лише слова, і більш нічого. З обіцяного Юлією Володимирівною на практиці нічого не виконано. Це стосується і обіцяної контрактної армії з 2008 року, якої немає і ще нескоро буде, про що свідчить весняний призов, котрого ніхто не відміняв. А зростаюча шаленими темпами інфляція ставить під сумнів спроможність уряду задіяти адекватні заходи для стабілізації економіки. Навіть розпочаті виплати вкладів радянського Ощадбанку в сумі однієї тисячі гривень благополучно забуксували і, швидше за все, так і залишаться одноразовим електоральним «вливанням» для президентської кампанії прем’єра.

Тому так і поспішає Юлія Володимирівна, щоб якомога більше використати переваги перебування при владі її політичної сили, бо не за горами той час, коли доведеться звітувати за пророблену роботу, а, крім міжнародного піару своєї персони, пані прем’єрка нічим для держави не прислужилася. Розуміють це і її тернопільські однопартійці, котрі відкрито заявляють свої права на посаду губернатора області, критикуючи губернаторську команду, яка, виявляється, не надто професійна. В першу чергу ці закиди були спрямовані на новопризначених керівників: першого заступника голови Тернопільської облдержадміністрації з гуманітарних питань Ф.Шевчука, та З.Щепановського – першого заступника начальника Головного фінансового управління Тернопільської ОДА.

Пана Шевчука бютівці звинуватили в тому, що він за радянських часів був активістом комуністичних рухів. Абсурдність такого звинувачення полягає хоча би в тому, що серед українського політичного бомонду практично усі чиновники, котрі жили за часів СРСР, пройшли цей шлях. Адже загальновідомо, що при одноосібному пануванні комуністичної ідеології, кожен керівник мусів бути й активістом. Цинізм бютівців ще й в тому, що серед їхніх членів, до того ж, найвищого керівництва, колишніх представників партноменклатури більш ніж достатньо. Чого лишень вартує пан Федорчук, голова Контрольно-Ревізійної Комісії партії, вірний адвокат Василя Деревляного, в минулому компартійний діяч вищого комуністичного ешалону. Настільки ж безглуздими є докори бютівців про контактування Ю. Чижмаря з СДПУ(о). Кому-кому, а бютівцям взагалі варто не акцентуватися на цій темі, адже такої кількості колишніх «есдеків», як серед депутатського корпусу БЮТ, напевно, не має в жодної фракції. Це, між іншим, також штрих до сповідування БЮТом подвійних стандартів.

Що стосується закидів в бік З. Щепановського та його фірми «Будівельник», то звинувачувати людину, котра ось уже більше 10 років зводить якісне житло за найнижчими цінами у регіоні в незаконному будівництві та самовільному захопленні земельних ділянок, як мінімум, не порядно. Бо усі ділянки, на котрих здійснюється будівництво, перебувають у приватній власності, а проблеми із узаконенням виникають тоді, коли корумповані депутати без «суттєвого відкату» відмовляються сприяти підприємцям у здійсненні їхньої професійної діяльності. Чи не так, Василю Тимофійовичу, адже вас як очільника обласного БЮТ в корупційних діяннях звинуватили свої ж однопартійці?! Але що таке створення нових робочих місць і, відповідно, покращення соціально-економічного клімату в найдепресивнішій області України для крахоборів від БЮТу? Для них вартує лише виконання поставленого столичним начальством плану по збору коштів на президентську кампанію «Воїна Світла». Для досягнення цієї мети вони не погребують жодними засобами, тому так і нервує обласних бютівців принципова позиція губернатора і його команди, котрі не дозволяють таким, як Деревляний і Миколенко, грабувати область.
 Тому і прагне Василь Тимофійович поставити своїх людей на керівні посади в області. А те, що в БЮТу є достойні кадри, не варто навіть сумніватися. Таких «професіоналів» як ґвалтівник Кирик-Мещеряков, Драган, Миколенко, Баб’яр чи хоча б Росоловський треба ще пошукати. Чомусь не насторожує бютівців ані кримінальне минуле Кирика, Драгана, Баб’яра, ані їхня професійна підготовка. Підходящою кандидатурою для найвищих посад є і пан Росоловський, котрий так вболівав за оздоровлення дітей області, що батьки змушені були навипередки забирати своїх «чад» із «висококласного» відпочинку…, дбайливо організованого паном Росоловським.

Ю.Чижмарю за провину інкримінується те, що він дозволяє собі критично висловлюватися з приводу дій прем’єра та уряду, а також обурило доморощених бютівців те, що, виявляється, губернатор блокує на теренах області впровадження програми уряду «Український прорив: для людей, а не політиків». Люди, схаменіться, яка програма? Збірку абстрактних тез, позбавлених будь-якої конкретики, ви називаєте програмою уряду? Цю програму розкритикували вщент усі кому не лінь, починаючи від домогосподарки й закінчуючи провідними економістами й аналітиками. Скажіть, будь-ласка, який прорив здійснив уряд за весь час своєї діяльності? Хіба що інфляційний. Невже саме за те, що Ю. Чижмарь намагається мінімізувати шкідливий вплив чи то від дій, чи від бездіяльності уряду, його звинувачують у перешкодах впровадження прграми уряду?!

В той час, коли показник інфляції лише за два місяці склав 5,7%, міністр транспорту, обраний за квотою БЮТ, Йосип Вінський роз’їжджає на Мерседесі вартістю більше одного мільйона гривень! Хоча ще кілька місяців тому міністр Кабінету Міністрів Петро Крупко голосно заявляв, що допоки в державі є бідні люди, високопосадовці не мають морального права закуповувати для службових цілей авто дорожче 100 тисяч доларів. Щоб підтвердити свою рішучу волю, він навіть пообіцяв, що урядовці не будуть купувати коштовних авто. Ситуація із Вінським вказує на те, що або в Україні різко скоротилась кількість бідних, або усі заяви БЮТу – обман, подвійна етика. Це підтвердила і сама Тимошенко: перебуваючи в Ірпині, вона зауважила, що не варто на цій події загострювати увагу, адже пан Вінський дуже скромна людина, йому насправді байдуже на чому їздти. Крім того, зазначила прем’єр, пан Вінський є міністром транспорту, який не може їздити на дрезині. Ось така подвійна мораль. Коли аналогічні дії чинив Івченко на посаді голови «Нафтогазу» України, бютівці це помічали і категорично засуджували, а от коли на такому ж спіймали свого, революційна риторика кудись поділася. Сам Йосип Вінський зауважив, що він не звертав уваги на якому коштовному авто він їздить, мовляв, який дали, такий і є. Дивна логіка, цікаво, чи був би таким неуважним пан міністр, якби замість останьої марки Мерседеса йому надали б в оренду, наприклад, «Таврію»? Допоки ми будемо жити подвійними стандартами, доти в Україні годі навіть мріяти про щасливе майбутнє. Тому, шановний читачу, будь дуже пильним, вдумливо читай й аналізуй все, що ти чуєш і бачиш. Бо в черговий раз упіймавшись на гачок «солодковустим» популістам, нарікатимеш лише на себе!

Святослав ХОРОБРИЙ

Дата: 20/03/2008 10:21 | Категорія: Політика | Автор: novaera

Олег Федорців: «В одній дитячій сорочечці китайського виробництва може міститися ціла таблиця Мендєлєєва»
Усі ми практично кожного дня щось купуємо. І, напевно, неодноразово стикалися з фактами придбання недобротних товарів чи отримання неякісних послуг. Читати повністю>>


Усі ми практично кожного дня щось купуємо. І, напевно, неодноразово стикалися з фактами придбання недобротних товарів чи отримання неякісних послуг. В такому випадку ми, керуючись основними законодавчими документами, які захищають наші з вами права у цій сфері, а саме статтею Конституції України, Законом України «Про захист прав споживачів» від 1 грудня 2005 року та «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який прийнято 5 квітня 2007 року, звертаємось по допомогу в управління у справах прав захисту споживачів.

Напередодні Всесвітнього дня захисту прав споживачів ми вирішили поспілкуватися з начальником Тернопільського обласного управління у справах прав захисту споживачів Олегом Федорцівим.

– Олеже Володимировичу, розкажіть про специфіку вашої діяльності?

– З метою більш чіткої координації зусиль контролюючих органів у сфері з прав захисту споживачів, при обласній державній адміністрації створено обласну координаційну раду з питань захисту прав споживачів.

В райдержадміністраціях та місті Тернополі діють аналогічні ради, якими розглядаються питання щодо стану торговельного обслуговування населення районів, міст, надання послуг, забезпечення якісними товарами першої необхідності; результати перевірок контролюючими службами переробних підприємств, закладів торгівлі щодо дотримання законодавства про захист прав споживачів.

Спеціальними структурами підрозділів нашого управління здійснюється просвітницька робота щодо роз’яснення законодавства  про захист прав громадян у споживчій сфері. Налагоджена тісна співпраця з обласною громадською організацією «Захист прав споживачів».

– З якими скаргами до вас найчастіше звертаються тернополяни?

За день наше управління розглядає скарги більше як від 10-15 заявників. Найчастіше споживачі нарікають на виконання неякісних ремонтних робіт мобільних телефонів, надання неякісних житлово-комунальних послуг, придбання недобротних продовольчих товарів. Окрім цього, скарги надходять  на реалізацію взуття невідомого походження, яке не витримує гарантійних термінів. Серед звернень тернополян і скарги на водіїв, які не видають квитків, не оголошують зупинок, порушують розклад руху.

Після написання заяви  контролером з прав захисту споживачів одразу приймаються міри. Ми перевіряємо дані суб’єкти підприємницької діяльності, і у разі виявлення правопорушення накладаємо адміністративні штрафи, а підприємець повертає покупцю гроші або товар.

– Чи має право споживач поміняти товар, якщо він йому не сподобався?

–  Згідно ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням.

Покупець може здійснити обмін протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі.

Обмін товару належної якості провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром.

Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару, чи здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж. Продавець зобов’язаний у день надходження товару в продаж повідомити про це споживача, який вимагає обміну товару.

При розірванні договору купівлі-продажу розрахунки зі споживачем провадяться виходячи з вартості товару на час його купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору – в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

Однак є перелік товарів, що не підлягають обміну (поверненню), він затверджується Кабінетом Міністрів України. До таких товарів відносяться продовольчі товари, лікарські препарати та засоби і предмети гігієни; непродовольчі товари: фотоплівки, парфюмерно-косметичні, ювелірні вироби тощо.

– Як вберегтися від недобросовісної торгівлі?

– Для того, аби захистити себе від придбання неякісних товарів, не варто користуватись послугами фізичних осіб, які здійснюють торгівлю з рук у невстановлених місцях. Мова йде про стихійні ринки.

А коли ви бажаєте щось придбати на ринку, то в першу чергу потрібно звернути увагу на наявність вивіски із зазначенням повної назви ринку і його власника, спеціалізації ринку, режиму його роботи, а також графічно виконаного плану території з позначенням усіх стаціонарних об’єктів ринку; на наявність на торговому місці продавця таблички із зазначенням назви, суб’єкта підприємницької діяльності, що організував торгівлю, та копії ліцензії у разі здійснення господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Радимо одразу перевіряти чеки і товари  з метою виявлення невідповідності кількості і ціни придбаних речей. До речі, за кордоном це звична практика і такі звірки проводять навіть із застосуванням калькуляторів.

Перед придбанням товарів, особливо довгострокового вжитку, вимагайте у продавців документи на них. Зверніть увагу, продовольчі та непродовольчі товари повинні супроводжуватись якісними посвідченнями, сертифікатами відповідності або іншими нормативними документами, у яких підтверджено якість та безпеку товарів, і передбачено нанесення національного знаку відповідності.

Якщо ж продавець не може пред’явити жодних документів на товари, які він реалізує, то це свідчить про контрабандне походження цих предметів широкого вжитку. Крім того, ці товари можуть бути дуже небезпечними для здоров’я громадян. Особливо це стосується товарів китайського і турецького виробництва. Наприклад, в одній дитячій сорочечці, виготовленій в Китаї, може міститися ціла система Мендєлєєва.  

В закладах ресторанного господарства продукти, з яких здійснюється приготування страв, повинні теж супроводжуватися документами, що підтверджують їхню якість та безпеку. На вимогу споживачу повинні представити ці документи.

Інформація про продукцію повинна містити:

1) назву товару, найменування або відтворення знаку для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;

2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;

3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об’єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;

4) відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;

5) позначку про наявність у її складі генетично модифікованих компонентів;

6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;

7) дату виготовлення;

8) відомості про умови зберігання;

9) гарантійні зобов’язання виробника (виконавця);

10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;

11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;

12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Стосовно продукції, яка підлягає обов’язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію.

Стосовно продукції, яка за певних умов може бути небезпечною для життя, здоров’я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов’язаний довести до відома споживача інформацію про таку продукцію і можливі наслідки її споживання (використання).

– А на що потрібно найбільше звертати увагу при купівлі мобільних телефонів?

– На жаль, наші громадяни недосить заможні, щоб купувати дорогі і якісні речі, а тому купують більш дешеві, які швидко стають непридатними для користування. Це стосується і мобільних телефонів, які у великій кількості завозять в Україну. Гарантійні талони на них, як правило, імітуються. Часто відсутні будь-які інструкції. Покупець же повинен знати, що на кожному товарі має бути інформація про нього українською мовою. У випадках її відсутності рекомендуємо звернутися до наших спеціалістів, які оперативно нададуть допомогу і притягнуть до відповідальності винних осіб.

– Пане Олеже, які у вас плани на майбутнє?

– З 18 березня входить в дію рішення  щодо закріплення кураторів управління у справах захисту прав споживачів за всіма районами Тернопільщини. Це ми робимо для того, щоб громадяни з районів не витрачали свій час і кошти на дорогу в Тернопіль, а могли на місцях вирішувати проблеми. Прийом буде проводитись щомісячно, кожного третього вівторка.

– Ваші поради читачам «Нової ери».

–  Щоб захистити свої права, споживач повинен знати що йому в обов’язковому порядку продавець чи особа, яка надає послуги, повинна видати розрахунковий документ (касовий, товарний чек), що засвідчує факт покупки чи надання послуги.

При придбанні товару обов’язково перевірте його якість, не соромтеся вимагати у продавця представити документи, що засвічують його безпеку.

І не потрапляйте на вудочку рекламодавців, адже не завжди приваблива реклама рекламує якісний товар.

Спілкувалася Анна ДУДКА

Дата: 20/03/2008 10:31 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

Як Затонський, сміття та земля розкололи міськраду
Тернопільська міська рада виходить на новий рівень прозорості та публічності у висвітленні своєї професійної діяльності. Читати повністю>>


Тернопільська міська рада виходить на новий рівень прозорості та публічності у висвітленні своєї професійної діяльності. Для цього міські чиновники сформували цілий список нововведень, які стосуються як регламенту сесійної роботи, так і специфіки акредитації представників ЗМІ.

День перший…

БЮТівці саботують будівництво сміттєпереробного заводу

За замкненими дверима проводили свою сесію депутати тернопільської міськради 13 березня. Потрапити на шістнадцяте засідання можна було тільки через чорний хід.

Через масове пікетування будівлі міськради, парадний вхід був заблокований. Пікетувати сесію прийшли підприємці та фермери Громадської Спілки «Солідарність». Вони вимагали від міської ради відмінити рішення виконкому про припинення гуртової торгівлі овочами та фруктами на вулиці Шептицького. Ще одна група пікетувальників, вимагала надати їм право на приватизацію земельних ділянок садово-городнього товариства «Ювілейне».

Пленарне засідання міський голова розпочав із привітань депутатів, а тоді перейшов до розгляду звернень. Із 157 питань порядку денного до кінця дня прийняли лише 26. Спочатку народні обранці оприлюднили заяви про захист української мови під час незалежного тестування. Заслухали також і звернення депутата Головка щодо перейменування Тернопільської обласної універсальної бібліотеки. Пан Головко проінформував своїх колег про персону Затонського, зачитавши історичну довідку про нього, але депутати не сприйняли цієї пропозиції. Подальші дебати супроводжувалися сміхом.

– Табличку зі згаданим прізвищем зняли ще у 1991 році, — пояснив депутат міськради, начальник обласного управління культури Григорій Шергей. — І той, хто ходить до бібліотеки, це прекрасно знає.

Згадавши про те, що під стінами перебувають невдоволені підприємці, депутати погодилися до остаточного вирішення проблеми із переносом ринку дозволити їм поки що торгувати за «сіткою». З такими темпами роботи депутати міськради до обідньої перерви спромоглись розглянули лише шість питань.

Нові суперечки в сесійній залі виникли навколо питання № 25 «Про  затвердження передпроектних проробок варіантів будівництва сміттєпереробного комплексу на вул. Микулинецькій-бічній». Екологи вже давно б’ють на сполох щодо перегляду принципів зберігання і переробки побутових відходів. Особливо гостро стоїть ця проблема перед Тернопіллям. Проте в міській раді це питання постійно перекладалось з однієї каденції на іншу.

Пропозиція радника міського голови Олега Соколовського щодо будівництва такого заводу на території міста викликала суперечливу реакцію депутатів. Напевно, через власне невігластво та некомпетентність бютівці всіляко блокували розгляд питання по будівництву сміттєпереробного заводу. Разом  зі своїми прибічники вони займалися дезінформацією як своїх колег, так і громадськості міста, спеціально перекручуючи факти, називаючи сміттєпереробний завод сміттєспалювальним.

Мерія ж говорить лише про оголошення конкурсу на кращу інвестиційну пропозицію з будівництва заводу, а не конкретну роботу.

Поки п. Смаровайло розпинався перед колегами, депутат Мричко бігав поміж журналістами, тицяючи в руки компромати на сміттєспалювальні заводи, які вже існують в Україні.

- Якщо ми не вирішимо дане питання, то незабаром потонемо у смітті, - переконаний п. Олег. - І якщо питання і надалі вирішуватимуть так, як це роблять бютівці, то зовсім скоро ми своє файне місто Тернопіль перетворимо у сміттєзвалище. Тоді і земельні ділянки, за які, нібито, так вболівають бютівці, нікому не будуть потрібні. І це вже давно варто второпати окремим депутатам. Адже в той час, коли треба вирішувати вкрай важливі питання для Тернополя, вони займаються виключно популізмом та піаром власної політичної сили.

День другий…

За земельні питання голосували нечинні депутати

Ранок другого пленарного засідання шістнадцятої сесії міськради розпочався із суперечок. Сперечались депутати про те, чи мають право представники УНП, а саме  п. Ратушняк та п. Ковч брати участь в голосуванні. Адже нагадаємо, 13 грудня 2007 року п. Ратушняк та п. Ковч були виведені з фракції за порушення її регламенту. А 17 грудня 2007 року на міжпартійній конференції вони були виведені і з партійного списку, а на їх місце обрано нових депутатів Куриляка та П’ятничка.

Виключенню цих людей із лав партії передували численні порушення, котрі вони допустили, будучи депутатами міської ради.

Розібратися у хитросплетіннях юридичної казуїстики вирішив юрист міської ради Олег Печель, який зацитував закон «Про статус депутатів місцевих рад» в якому зазначено, що повноваження депутатів місцевої ради вважаються припиненим достроково з моменту прийняття відповідного рішення вищим керівним органом політичної партії. Зважаючи на те, що ще тривають судові розгляди за позовами скаржників, рішення ТТВК тимчасово призупинене. До рішення суду ні Ратушняк з Ковчем, ані П’ятничко з Куриляком не мають права голосувати на сесії.

Проте, слухати п. Олега ні Ратушняк, ні Ковч не збирались. Вони голосували разом зі всіма, але їхні голоси не враховувались.

Щодо земельних питань, то тут депутатські голоси розбіглись. Депутати взяли перерву, а потім знову голосували майже одноголосно.

Анна ДУДКА

Дата: 20/03/2008 14:14 | Категорія: Політика | Автор: novaera

Губернатор вважає тендерні закупівлі абсурдом
Останнім часом державні закупівлі та тендер викликали у суспільстві чимало розмов та суперечок. Нині система закупівель за державні кошти в декотрих областях перейшла межу контролю. Читати повністю>>


Останнім часом державні закупівлі та тендер викликали у суспільстві чимало розмов та суперечок. Нині система закупівель за державні кошти в декотрих областях перейшла межу контролю з боку керівництва облдержадміністрацій, місцевої влади та інших відповідальних установ. Грубо порушуються та ігноруються вимоги Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти». Питання тендеру сьогодні переросло у так звану «монополію» – змову учасників конкурсу та просування на ринок «своїх» фірм. Також поширеним явищем стали фіктивні тендери. Тендерною палатою України виявлено цілу низку порушень вимог чинного законодавства у сфері держзакупівель на вартість майже 100 мільйонів гривень.

На Тернопільщині виникли проблеми з тендером на харчування у дитячих садках. Батьки, діти яких відвідують дитячі заклади, скаржаться, що їхніх чад залишають без деяких продуктів, адже у дитячих садках існують проблеми із закупівлею дитячого харчування. Щоб прогодувати малюків у дитячих установах,  декотрі батьки змушені витягати гроші з власної кишені.

Ситуацію, яка склалася на Тернопільщині з приводу тендерних закупівель, губернатор області Юрій Чижмарь вважає абсурдною:
–  На сьогодні ми маємо необхідні кошти, але наразі немає процедури, за якою можна здійснювати необхідні закупівлі. І – це абсурд!, – сказав Юрій Васильович.

– Вихід із ситуації я вбачаю у ініціативах Президента, які глава держави передав до Верховної Ради, і які під його керівництвом були узгоджені ще до виборів двома блоками, що сьогодні складають більшість у Парламенті. Отже, це питання було вже давно опрацьовано, підготовлено пакет усіх необхідних документів, тому я не розумію, чому цей закон  досі не прийнятий. І в тому, що його не приймають, я бачу лише одну причину – корупційну зацікавленість, – додав він.  
Губернатор переконаний, що це гостре питання треба якнайшвидше вирішувати на державному рівні.

За коментарем з приводу цієї ситуації ми звернулися до заступника начальника Тернопільського міського управління освіти, заступника голови Тендерного комітету Ганни Галагіної.

За словами п. Ганни, нині Тендерний комітет управління освіти розраховує лише на державні закупівлі. І не може сподіватися на батьківські чи спонсорські кошти. Однак навіть після проведення тендерів необхідно чекати кілька тижнів, щоб продукти почали надходити. Тож залишається лише сподіватися що тендери на дитяче харчування пройдуть успішно. І маленькі вихованці дитсадків не будуть голодувати.

Наталя КОЛЕСНИК

Дата: 20/03/2008 14:43 | Категорія: Економіка | Автор: novaera

У Теребовлі буде військовий ліцей
Три обласні державні адміністрації, серед яких і Тернопільська, уклали з військовим відомством угоди щодо удосконалення механізму двостороннього співробітництва. Читати повністю>>


Три обласні державні адміністрації, серед яких і Тернопільська, уклали з військовим відомством угоди щодо удосконалення механізму двостороннього співробітництва. Відповідні документи на минулому тижні скріпили підписами Міністр оборони України Юрій Єхануров та голови Тернопільської облдержадміністрації Юрій Чижмарь, Волинської облдержадміністрації Микола Романюк, Чернігівської облдержадміністрації Володимир Хоменко.

– Нинішня зустріч доводить, якщо ми будемо чути один одного, то зможемо вирішити безліч питань, – зазначив Юрій Єхануров. – Дуже хотілося б, аби це стосувалося в першу чергу вирішення соціальних проблем військовослужбовців. Це – наша спільна відповідальність.

Отже, пріоритетними напрямами подальшої роботи Міноборони з місцевими органами влади є, перш за все, вирішення проблем з будівництвом житла для військовослужбовців. Чомусь так склалося, що погодження дозвільних документів на зведення житлових будинків триває більше року. А за цей час і вартість будівництва збільшується, й частину виділених з держбюджету коштів «з’їдає» інфляція. Прискорення ж цього процесу вигідне як оборонному відомству, так і місцевим органам влади. Бо вкладені в будівництво житла для військовослужбовців кошти наповнюють обласні та районні бюджети.

Не менш гострою проблемою для війська є приведення в порядок територій, на яких були розташовані військові містечка. Сьогодні йдеться вже не про десятки, а сотні таких об’єктів. Також Міністерство оборони України передаватиме на баланс інших органів влади радгоспи та держпідприємства, діяльність яких не відповідає завданням оборонного відомства.

– Без вас ми з цим величезним господарством в 515 тисяч гектарів не розберемось. У ході реформування війська нам необхідно вивільнитися від усього зайвого, – говорив Міністр оборони України, звертаючись до губернаторів, одночасно запевняючи, що Міноборони планує вирішити всі земельні питання, будуть відпрацьовані варіанти окремо для кожного міста та району.

Під час підписання угод обговорювалися й питання щодо створення та функціонування військових ліцеїв. Зокрема, за розпорядженням Президента України, з 1 вересня 2009 року у місті Батурині має розпочати роботу військовий ліцей імені гетьмана Івана Мазепи, яким опікуватиметься Міноборони разом з облдержадміністрацією. Уже через півтора року у військовому містечку навчатимуться та мешкатимуть ліцеїсти.

Про допомогу у створенні ліцею з посиленою військово-спортивною підготовкою в місті Теребовля клопотав і голова Тернопільської обласної державної адміністрації Юрій Чижмарь. Адже в цьому районному центрі багато дітей, чиї батьки виїхали на заробітки за кордон... А створення такого навчального закладу може частково вирішити цю соціально-виховну проблему. Міністр оборони України Юрій Єхануров зазначив, що найближчим часом він зустрінеться з главами облдержадміністрацій України для детального обговорення питань щодо функціонування спеціалізованих ліцеїв. Адже усі ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, окрім Київського військового ліцею імені Івана Богуна, перебувають на балансі обласних державних адміністрацій.

Як бачимо, Українське військо та місцеві органи влади мають багато спільних проблем, які можна вирішити тільки на партнерських засадах. Слід зазначити, що подібні угоди щодо удосконалення механізму двостороннього співробітництва раніше було укладено з керівниками Дніпропетровської, Запорізької, Кіровоградської, Миколаївської, Полтавської, Харківської і Херсонської облдержадміністрацій. Мабуть, було б доречним, аби такі документи уклали з Міноборони й решта областей. Не виняток – і столиця, де найбільша квартирна черга. За таких умов, можливо, оборонне відомство щороку будувало б у Києві не сотню-другу квартир, а хоча б тисячу-півтори. Вільних військових майданчиків, як відомо, в столиці для цього поки що вдосталь.  

Юзеф ВЕНСКОВИЧ

Дата: 21/03/2008 11:56 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

Тернополян навчатимуть козацькому ремеслу
Неможливо знайти у минулому України якесь інше явище, що б так глибоко і різнопланово вплинуло на історичну долю всього українського народу, як українське козацтво. Читати повністю>>


Неможливо знайти у минулому України якесь інше явище, що б так глибоко і різнопланово вплинуло на історичну долю всього українського народу, як українське козацтво. З давніх-давен і до сьогоднішнього дня, а, вочевидь, і на майбутнє, життя українців — «і мертвих, і живих, і ненарожденних», усієї нації з її минулим, сучасним і майбутнім, було, є і буде нерозривно пов’язане з козацтвом. Переконаність у надзвичайно важливій його ролі в історії України — це одна з тих небагатьох істин, яка не викликає сумніву у людей з різними, навіть протилежними поглядами на політику, ідеологію та історію. Це та сторінка історії, яка інтегрує, об’єднує наше й досі розколоте суспільство. Козацьке минуле так глибоко й органічно вкарбувалося в історичну пам’ять народу, що на його тлі сьогоденні політичні розбіжності набувають другорядного значення.

В Україні сьогодні діє більше ніж 700 козацьких організацій різного спрямування. Такому піднесенню козацького руху сприяли Укази Президента України «Про відродження історико-культурних та господарських традицій Українського козацтва»  та «Про Національну програму відродження та розвитку Українського козацтва на 2002-2005 роки».

Всі ми були свідками того, коли на Софіївській площі в м. Києві 22 січня 2005 року Президент прийняв присягу гетьмана України і склав присягу перед козаками. Відбулося освячення, яке мало не тільки суто адміністративний характер, а й сприяло відродженню українського гетьманату.

Попри успішний розвиток козацтва в нашій державі, за словами верховного отамана Українського козацтва, генерал-отамана Ігоря Вардинця, на сьогоднішній день в козацькому русі є певні чинники, які роз’єднують козацьку організацію, і тим самим розпорошують історію України. Так, з’являються певні козацькі організації зі своїми ідеями та законами, діяльність яких аж ніяк не спрямована на розбудову української держави. Тому справжні українські лицарі забили на сполох.

Так, 14 березня на засіданні обласної координаційної ради з питань розвитку Українського козацтва члени  координаційної ради обговорили перспективу розвитку українського козацтва, а також погодження нормативно-правової бази щодо створення і відкриття Тернопільського козацького ліцею з підвищеною військовою та фізичною підготовкою.

За словами наказного отамана Тернопільського обласного осередку Українського козацтва, генерал-отамана Романа Півторака, від відкриття такого ліцею наша держава тільки виграє, адже   отримає свідомих  громадян, справжніх патріотів, вихованих на козацьких традиціях. А це для України на сьогоднішній день вкрай необхідно.

У навчальному закладі також планують навчати дітей-сиріт, напівсиріт та дітей з малозабезпечених сімей.

Будемо надіятись, що сьогоднішнє керівництво Тернопільської області з розумінням віднесеться до побудови українського навчального закладу і незабаром ми станемо свідками відкриття першого в Україні козацького ліцею. Бо козацтво — це не лише суспільний стан з особливим способом життя, не лише самобутнє військове формування з тільки йому притаманним хитросплетінням дипломатичних відносин з близькими і далекими сусідами. Козацтво було неповторною моделлю суспільного розвитку з оригінальним соціально-політичним устроєм, своєрідним побутом, традиціями, етичними і правовими нормами та інститутами, культурою, фольклором. Козацтво — це надзвичайно широкий у своїх вимірах і різноманітний у проявах світ — загадковий і заманливий. Він завжди притягував до себе небайдужих і творчих людей.

Анна ДУДКА

Дата: 21/03/2008 12:06 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

Красуні займаються благодійністю
Відвідати дитячі притулки з місією «Доброї волі» приїхали в Тернопіль 14 березня переможниці Всеукраїнського конкурсу краси «Перша леді», що проходив у Севастополі. Читати повністю>>


Відвідати дитячі притулки з місією «Доброї волі» приїхали в Тернопіль 14 березня переможниці Всеукраїнського конкурсу краси «Перша леді», що проходив у Севастополі. У ході програми передбачено також ознайомлення дівчат з культурно-історичними пам’ятками Тернопілля, серед яких Почаївська Лавра, Джерело святої Анни, замки у Збаражі, Вишнівці тощо.

Подібні зустрічі дівчата планують провести у Криму та на Східній Україні. Нагадаємо, конкурс «Перша леді» – це єдиний загальнонаціональний конкурс краси для студенток України.

У 2006 році фінал конкурсу проводився в рамках мульти-фестивалю «Студентська республіка-2006» у бухті Капсель, під Судаком (Крим). «Першою леді-2006» тоді стала Анна Діденко з Запоріжжя.

2007 року конкурс відбувався на території молодіжного комплексу «Зоряний берег» (с. Орловка), що під Севастополем.

«Першою леді-2007» стала Олена Доценко з Луганська.

У 2008 році планується провести конкурс «Перша леді» (у регіонах і загальнонаціональний фінал) на ще більш високому рівні. Є також плани щодо проведення міжнародного конкурсу студентської краси «Перша леді Інтернешнл».

Анна АТАМАНЧУК


Дата: 21/03/2008 12:07 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

Українська діаспора в Сербії пам’ятає про свої корені
Минулого тижня на Тернопільщину завітали представники української діаспори у Сербії. Читати повністю>>


Минулого тижня на Тернопільщину завітали представники української діаспори у Сербії. У зустрічі взяли участь начальники управлінь облдержадміністрації Василь Кравець, Михайло Лисевич та керуючий справами виконавчого апарату обласної ради Теодозій Кухарський, а також голова оргкомітету Фестивалю української культури «Калина 2008» в Сербії Євген Кулеба та голова ради української національної меншини в Сербії Мирослав Калинюк.

Представники української національної меншини в Сербії відвідали визначні місця нашого краю та побували у святинях Тернопілля. Зокрема, гості відвідали Почаївську Лавру та Маріїнський духовний центр у Зарваниці. Під час зустрічі відбулася презентація газети української громади в Сербії «Рідне слово» та книжок, виданих радою української національної меншини.

Нагадаємо, минулого року у жовтні в сербському місті Новий Сад було підписано меморандум про співробітництво Тернопільщини з радою української національної меншини в Сербії.

Під час зустрічі присутні обговорили основні положення меморандуму. Перший заступник голови облдержадміністрації Андрій Фліссак наголосив, що Тернопільщина готова до співпраці з українською діаспорою в Сербії та пообіцяв підтримати їхню культуру.

Як розповів Мирослав Калинюк, українці на просторах Сербії є нащадками тих українців, які вкінці XIX ст. переселилися з Галичини на територію сьогоднішньої Боснії, що тоді були у складі однієї держави Австро-Угорщини. Після II Світової війни велика частина українців емігрувала в більш розвинуті краї колишньої Югославії, а найбільше – в Автономний край Воєводина у Сербії. Офіційно в Сербії проживає 5,354 громадян, які визнали себе українцями. Однак, за неофіційними даними, українців в Сербії більше семи тисяч.

Окрім Української національної ради, яка представляє державний орган самоврядування українців Сербії, українська громада Сербії має Товариство «Просвіта», культурно-мистецькі га просвітні товариства в кожному місті, де проживає більша частина українців. Існують також сербсько-українські товариства, друкуються часописи та газети українською мовою, транслюються щоденні українські радіо- та телепередачі.

Оскільки абсолютна більшість українців Сербії походить з Тернопільської, Львівської та Івано-Франківської областей, делегація наших співвітчизників, які мешкають у Сербії, висловила побажання у налагодженні співпраці між Українською національною радою та Тернопільською областю. Також було домовлено про участь у програмах культурного обміну. Так, на початку липня тернопільські митці візьмуть участь у фестивалі української культури «Калина-2008», який у м. Новий Сад проведе сербська громада українців. А невдовзі на Тернопіллі працюватиме літня школа україністики для молоді Сербії.

Тернопільське керівництво зазначило, що забезпечить культурні товариства, українські бібліотеки в Автономному краї Воєводина Республіки Сербія підручниками, методичними посібниками, художньою літературою та іншими українськими виданнями. Наостанок сербів запросили взяти участь у ІІІ Міжнародному інвестиційному форумі та залучити до участі в ньому представників ділових кіл країни.

Наталя КОЛЕСНИК

Дата: 21/03/2008 12:08 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

«Гітлер у спідниці»
Не встигла Україна оговтатися від позачергових парламентських виборів, як на носі вже нова виборча кампанія. Читати повністю>>


Не встигла Україна оговтатися від позачергових парламентських виборів, як на носі вже нова виборча кампанія. Цього разу – це дострокові вибори мера та міськради столиці. Рішення про їх проведення було прийнято на засіданні Верховної Ради України 18 березня. У суспільстві й досі тривають суперечки про правомірність такого рішення.
 
Зокрема, заступник глави КДМА Ірена Кільчицька вважає, що голосування про позачергові вибори мера було незаконним і ті, хто голосував, чудово про це знають. Пані Ірина наголосила, що ця ситуація вже набридла команді Черновецького, вона хоче поставити в ній крапку, переформатувати більшість у Київраді, щоб там було більше людей Черновецького, і вони могли приймати важливі соціальні рішення.

"Тому ми йдемо на вибори, ми не будемо заперечувати ніякі незаконні рішення парламенту, ми хочемо припинити цю істерію. Якоюсь мірою  ми навіть вдячні нашим ворогам (не тільки нашим, але й простих киян). Ми підемо на ці вибори, переможемо на них, і після цього всі спекуляції навколо імені Черновецького і його команди припиняться. Ми зможемо нормально працювати тому, що ті півтора року, які ми працюємо, ми працюємо на 50%, а на інші 50% відбиваємося від брудних обвинувачень корупціонерів, яких відірвали від київського "корита", - сказала заступник голови КДМА. Кільчицька заявила, що перевибори мера будуть початком кінця "нашого відомого "Гітлера в спідниці".

Дата: 21/03/2008 12:13 | Категорія: Політика | Автор: novaera

Ляльки – вершина натхнення Наталі Басараб
Доторкнутися до прекрасного мали змогу тернополяни, завітавши 19 березня в Тернопільську обласну наукову бібліотеку на творчу зустріч з Наталею Басараб. Читати повністю>>


Доторкнутися до прекрасного мали змогу тернополяни, завітавши 19 березня в Тернопільську обласну наукову бібліотеку на творчу зустріч з талановитою художницею, учасницею багатьох обласних, всеукраїнських і міжнародних виставок Наталею Басараб. До уваги відвідувачів була представлена виставка картин та ляльок мисткині.

Зустріч відбулася у теплій неформальній обстановці. Про своє знайомство та дружні стосунки з тернопільською «мадам Тюссо» розповіли її друзі та однодумці. У залі лунало безліч теплих слів в адресу мисткині. Так, подруга п. Наталі, поетеса Марія Карпик влаштувала мандрівку сторінками дитинства художниці, а заслужена артистка України, артистка Тернопільського драматичного театру Віра Самчук разом з артистом Миколою Булаком не тільки розповіли про п. Наталю як про особистість і талановиту людину, а й у майстерному виконанні продемонстрували уривок з драми-феєрії Л.Українки «Лісова пісня».

Не обійшлася зустріч і без викладача і наставник пані Наталі, директора Тернопільського обласного художнього музею Ігора Дуди.

- Наталя Басараб – розумна, талановита і мужня жінка. Її таланту та цілеспрямованості можна позаздрити, – зазначив Ігор Микитович. – Приємно, що художній музей, нарешті, віддав належне Наталі Басараб, і її портрет під назвою «В кавярні» поміщений в постійній експозиції українського залу нашого музею.
На виставці були представлені нові роботи п. Наталі. Художниця зауважила, що почала працювати в дещо новому напрямку. Її колекцію ляльок-акторів розбавили міні-фігури, які містять філософський задум. Так, «Танець з лебедем» та «День і ніч» викликали загальне схвалення та припали до вподоби усім присутнім.

– Ляльки – це, так би мовити, для душі. Ніколи не думала над тим, аби робити ляльки на замовлення. До того, ж, аби зробити портретну ляльку, мені необхідно взнати, поспілкуватися і, можливо, полюбити саму людину, – зізнається п. Наталя.

Під кінець зустрічі мисткиня подарувала бібліотеці «шматочок Києва», майстерно зображеного на великому полотні.

Ірина ГАВРИШОК


Дата: 21/03/2008 15:46 | Категорія: Культура | Автор: novaera

«Гурби-Антонівці 2008» оголошують мобілізацію
Розпочинається кампанія зголошення на Всеукраїнську теренову гру «Гурби-Антонівці 2008» Читати повністю>>


Розпочинається кампанія зголошення на Всеукраїнську теренову гру «Гурби-Антонівці 2008», яка триватиме до 20 квітня. Цей захід, що вже став традиційним, проводиться з 2003 року і присвячений історичним подіям, які відбувалися на зазначеному терені у 1943-1944 роках. Серед цих подій – діяльність Штабу «УПА-Південь», проведення Конференції Поневолених Народів та найбільший бій загонів УПА. На місці боїв залишилося багато загиблих повстанців, яких поховали місцеві жителі.

За словами голови Тернопільської обласної організації МНК Богдана Яремка, метою теренової гри «Гурби-Антонівці» є виховання у дітей, юнацтва та молоді, національної свідомості, історичної пам’яті, громадянської позиції, патріотизму, готовності захищати Батьківщину шляхом опанування духовної спадщини визвольної боротьби ОУН-УПА та налагодження міжрегіональної співпраці між молоддю різних областей України.

Планується формування двох куренів з числа учнівської, студентської молоді, активістів громадських організацій. Між цими куренями відбудеться теренова гра, яка є найбільшим молодіжним щорічним заходом такого типу за всю історію молодіжного руху України.

Крім того, пройде вшанування пам’яті загиблих у квітні 1944 р. повстанців впорядкуванням повстанських могил довкола каплиці, спорудженої на місці бойових дій. 

Дата: 25/03/2008 10:58 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

Заробітчани переказали з-за кордону понад $200 млн
Тернопільщину називають центром трудової міграції. І не дивно, за останні два роки з області виїхало 12,3% громадян від загальної чисельності трудового населення. Читати повністю>>


Тернопільщину називають центром трудової міграції. І не дивно, адже зі слів директора Обласного центру зайнятості Бориса Довжука, за останні два роки з області виїхало 12,3% громадян від загальної чисельності трудового населення. Саме про українську міграцію до Європи та розв’язання регіональних проблем, пов’язаних із нею йшлося на конференції у вівторок, 25 березня. У заході взяли участь представники владних структур області, громадських організацій та наукових інституцій, а також ділових і бізнесових кіл України.

«Найпопулярнішими» країнами, куди виїжджають тернополяни, є Італія (30% заробітчан), Росія (18,6%) та Португалія (10,1%), причому більшу частину заробітчан складає жіноче населення області. Як повідомили учасники конференції, віднедавна чоловіча міграція скоротилася майже вдвічі.

Серед негативних наслідків трудової міграції – знецінення праці, сформування думки, зокрема у молодого поколінння, про те, що достатній рівень життя можна досягти лише шляхом поїздок за кордон.

Представник Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Олексій Позняк зазначив, що наслідки трудової міграції для декотрих регіонів України мають і позитивний характер. Так, щороку від заробітчан Тернопільська область отримує понад 200 мільйонів доларів. Проте, лише 5% громадян, які отримують ці кошти, витрачають їх на створення власного бізнесу. Решта «заробітчанських» грошей йде на придбання житла та навчання дітей.

Як повідомили на конференції, основними шляхами вирішення трудової міграції на Тернопільщині є створення умов для працевлаштування та підвищення рівня життя. І головним рушієм у цьому процесі має бути влада.

Дата: 26/03/2008 13:53 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

Міська рада боїться... журналістів!?
Донедавна тернопільські представники ЗМІ при доступі до інформації в органи місцевого самоврядування керувалися ст. 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» Читати повністю>>


Донедавна тернопільські представники ЗМІ при доступі до інформації в органи місцевого самоврядування керувалися ст. 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», яка закріпила за журналістами право на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання відкритої за режимом доступу інформації та право відвідувати державні органи влади, органи місцевого і регіонального самоврядування, а також підприємства, установи і організації та бути прийнятим їх посадовими особами. І цього було достатньо.

Проте, нещодавно на сесії Тернопільської міської ради було оприлюднено проект «Положення про акредитацію представників засобів масової інформації при Тернопільській міській раді». Тепер, щоб потрапити на сесійне засідання міськради, журналістам необхідно буде пройти акредитацію. Акредитація здійснюється на підставі офіційного подання засобу масової інформації та за заявою журналіста і технічного представника з пред’явленням ними відповідних документів, що підтверджують їх професійних фах та приналежність до ЗМІ, або на підставі рекомендації визнаного державою професійного об’єднання журналістів.

Дане положення викликає чимало спірних питань. По-перше, хочу відміти те, що сьогодні безліч тернопільських журналістів працюють на столичні видання. І якщо вони влаштувалися на таку роботу зовсім недавно і посвідчення зі штату поки що не отримали, то виходить, що їм акредитацію не пройти. А отже, і відвідування сесії Тернопільської міськради їм не світить.

По-друге, не зовсім слушним у Положенні є пункт 4. Порядок доступу акредитованих представників ЗМІ до приміщення міськради, доступу до інформації та документів і технічних засобів, правила перебування і поведінки на засіданнях міської ради та її органів визначається законодавством України з урахуванням регламенту роботи міськради, реальних умов та можливостей і викладений у «Положенні про акредитацію представників ЗМІ при Тернопільській міській раді». Про цей порядок заздалегідь повідомляється акредитованим журналістам і технічним працівникам; їм видають посвідчення про акредитацію у вигляді ламінованої картки встановленого зразка, яка ідентифікує представника ЗМІ і служить перепусткою на право входу в приміщення міськради. Як правило, від одного ЗМІ можуть бути одночасно присутніми 2 працівників, або до обіду може іти один журналіст, а після обідньої перерви – інший. Можливо, таке явище нормально сприймалося кільканадцять років тому, але ми живемо у новому столітті, в новій ері, і те, що від певного ЗМІ постійно відвідує сесії один і той же представник, давно не практикується серед журналістів. Більше того, всі ми люди, і всі ми можемо захворіти, тому завжди повинна бути заміна.

І ще одне, зараз досить високий рівень плинності кадрів, чи не спричинить це у прес-служби міськради до виникнення певних нюансів. Адже потрібно буде перереєстровувати журналістів.

І по-третє, пункт 5 «Положення про акредитацію представників ЗМІ при Тернопільській міській раді» говорить, що представники ЗМІ, які присутні на засіданнях міськради чи її органів, зобов’язані дотримуватися положень регламенту міськради. Своїми діями вони не повинні перешкоджати чи створювати незручності у роботі депутатів та інших представників ради та її органів. Крім цього, в Положенні чітко вказано про дотримання зовнішнього вигляду, про дотримання норм журналістської етики, а також про висвітлення діяльності міськради та її представників. Чим не цензура?! До того ж, у разі порушення регламенту міськради, акредитація представника ЗМІ рішенням міськради за поданням міського голови, секретаря ради, або органів ради (постійних комісій, депутатських  фракцій, окремих депутатів) може бути припинена. У цьому випадку акредитація відповідного працівника ЗМІ анульовується, а посвідчення вилучається. Письмове повідомлення із зазначенням підстав припинення акредитації вручається журналісту чи технічному представнику засобу масової інформації, в якому він працює. Журналіст, технічний працівник, редакція ЗМІ можуть оскаржити це рішення у судовому порядку.

Іншими словами, сьогоднішня влада взялася за цензуру. Мабуть, знову стежитимуть за кожним журналістським рухом. Ті видання, які будуть вигідні міському голові чи окремим депутатам, обслуговуватимуть мерію, залишаючи право на акредитацію. А незалежні газети, журнали і далі будуть переслідуватись, відвідувати сесійні засідання їм доведеться хіба що перед зачиненими дверми. Перший крок в цьому плані Тернопільська міська рада вже зробила, оприлюднивши проект  про затвердження «Положення про акредитацію  представників засобів масової інформації» на сесійному засіданні 13 березня. Адже будь-які правила та нормативні акти, у тому числі правила акредитації, не можуть звужувати зміст існуючих прав, закріплених в Конституції України. І це, погодьтеся, добре розуміють чиновники та міський голова, при цьому свідомо обмежуючи права кожного журналіста.

P.S. Хочу відмітити те, що зараз таким принципом роботи керується у своїй діяльності голова Тернопільської обласної організації «Батьківщина» В. Деревляний, де на його прес-конференції запрошують тільки вибрані ЗМІ. А всі засідання бютівців – закриті та цілком недоступні для людей.

Анна ДУДКА

Дата: 25/03/2008 18:15 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

Тимошенко віддячила комуністам за Черновецького
Уряд включив до приватизаційного списку шість обленерго, що перебувають у сфері інтересів Костянтина Григоришина. Це підтверджує наведений нижче документ. Читати повністю>>


Уряд включив до приватизаційного списку шість обленерго, що перебувають у сфері інтересів Костянтина Григоришина. Це підтверджує наведений нижче документ.

 Так, 19 березня прем′єр-міністр Юлія Тимошенко доручила заступникові глави Фонду держмайна України Потимкову А.Ю. видати укази про "включення в перелік відкритих акціонерних товариств, що підлягають продажу на фондових біржах, пакетів акцій ВАТ, які належать державі: "Львівобленерго", "ЕК "Одесаобленерго", "Полтаваобленерго", "Прикарпаттяобленерго", "Сумиобленерго", "ЕК "Чернігівобленерго".



Крім того, заступникові глави ФГІ Д.Парфененку "доручено забезпечити до 21 березня 2008 року публікацію інформаційних повідомлень про продаж зазначених пакетів акцій товариств на фондових біржах у доповненні до "Державного інформаційного бюлетеня про приватизацію" - газеті "Відомості приватизації".

Як відомо, у ході голосування за перевибори мера Черновецкого, що відбулося 18 березня, комуністи підтримали БЮТ. За Постанову про призначення позачергових виборів депутатів Київської міської ради й Київського міського голови (№ 2220) свої голоси віддали 26 з 27 членів фракції КПУ.
До того ж, Костянтина Григоришина називають одним з неофіційних спонсорів КПУ на останніх парламентських виборах.
Доводка: на початку 2002 року активи, керовані К.Григоришиним, включали дев′ять обленерго ("Львівобленерго", "Прикарпаттяобленерго", "Сумиобленерго", "Чернігівобленерго", "Полтаваобленерго", "Кіровоградобленерго", "Тернопільобленерго" і ін.). Пізніше пакети акцій цих підприємств переходили з рук у руки й були причиною цілої серії приватизаційних скандалів, ставши, за деяким даними, навіть причиною арешту Григоришина восени 2002 року. Новий виток в обговоренні приватизації підприємств почала нинішній керівник ФГІ Валентина Семенюк-Самсоненко в 2006 році. Конфлікт навколо обленерго став надалі  причиною конфлікту по лінії президент-прем′єр. Привертає до себе увагу той факт, що розпорядження Кабміну з′явилося 19 березня, тоді як голосування по Черновецкому відбулося 18 березня 2008 року.
За інформацією ИнтерМедиа консалтинг

Дата: 21/03/2008 21:56 | Категорія: Політика | Автор: novaera

Михайло Сирота: «Інформаційний простір України потребує державного захисту»
«Щодо захисту інформаційного простору України, то, без сумніву, треба підтримувати в цьому ініціативу президента, хоча вже може бути надто пізно... Читати повністю>>


«Щодо захисту інформаційного простору України, то, без сумніву, треба підтримувати в цьому ініціативу президента, хоча вже може бути надто пізно. Адже сьогодні основний інформаційний простір України контролюється, на жаль, закордонними центрами, – зазначив Голова Трудової партії України Блоку Литвина, «батько української Конституції» Михайло Сирота. – Передусім мається на увазі, що власники найбільш рейтингових телеканалів, часописів, FM-радіостанцій переважно не є громадянами України. І це створює надзвичайно серйозну небезпеку, адже саме завдяки інформаційному простору формується суспільна думка й відбувається, чого там гріха таїти, маніпуляція свідомістю громадян. Як наслідок, отримуємо викривлені результати голосування, а відтак – і неадекватне формування парламенту й органів місцевого самоврядування. І на сьогоднішній день це справді є загрозою національній безпеці України.

Аби захиститися, необхідна сконсолідована і сконцентрована діяльність парламенту, уряду й президента України. А те протистояння, яке сьогодні відбувається між президентом і прем’єр-міністром, між опозицією і коаліційною більшістю в парламенті, не дає можливості ефективно захищати українські інтереси, зокрема і в сфері інформаційного простору. Якщо й далі протистояння президента і прем’єра наростатиме, то ми навряд чи зможемо ефективно захищати не тільки національний інформаційний простір, а й такі дуже важливі сегменти економіки, як фінансова і банківська система, де ми бачимо відверту спекуляцію на курсах провідних валют. Думаю, що сьогоднішнє різке падіння долара навряд чи пов’язане з реальними й об’єктивними обставинами. Насправді діють спекулятивні механізми, на яких деякі нечесні ділки хочуть заробити ще пару сотень мільйонів доларів. А потім, коли долар підніметься до позначки, на якій був ще тиждень тому, зароблять іще раз. Тобто вкотре на валютних спекуляціях заробляють гроші. Ми бачимо, що це в Україні відбувається десь раз на два-три роки, і хотілося, щоб і Національний банк, і уряд, і президент більш ефективно переймалися питанням стабільності української гривні і валютних фінансових банківських операцій», – сказав Михайло Сирота.

Марина САУЛЯК

Дата: 26/03/2008 16:30 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

Кримінальна справа порушена
Наприкінці минулого тижня відбувся брифінг прокурора міста Тернополя Василя Шаравари. Читати повністю>>


Наприкінці минулого тижня відбувся брифінг прокурора міста Тернополя Василя Шаравари. Приводом до його проведення стали чутки щодо порушення кримінальної справи стосовно тернопільського міського голови Романа Заставного.

Коротко нагадаємо суть справи. Уже кілька днів містом ходять чутки, що один із керівників міської ради, дружина якого очолює благодійний фонд, змушував місцевих підприємців, які хотіли приватизувати певні об’єкти, перераховувати кошти на рахунок цього фонду, а «благодійні» гроші текли в кишеню мерові Роману Заставному. Тому на його адресу надійшли численні звинувачення. Вісім підприємців написали заяви у міліцію, у яких вказали на неправомірні дії «одного з керівників мерії». Про це повідомив начальник обласної міліції генерал-майор Віталій Максимов. Роман Заставний зазначає, що
ці плітки є безпідставними «гоніннями».

Звичайно, чутки чутками, але найдостовірнішою є інформація захисника закону. Тому на брифінгу крапки над «і» намагався розставити прокурор Тернополя.

– Дійсно, 18 березня мною особисто порушено кримінальну справу за фактом зловживання посадовими особами міської ради за ознаками злочину, передбаченого за частиною 2 статті 364 КК України. Підставою для порушення даної кримінальної справи стало те, що рішенням сесії Тернопільської міської ради від 7 березня 2007 року затверджено перелік об’єктів, які підлягали приватизації у 2007 році. Однак посадові особи міської ради, зловживаючи службовими становищем, внесли додатково перелік об’єктів, які не підлягали приватизації, тобто всупереч Закону України «Про приватизацію». На підставі проведеної дослідчої перевірки і була порушена дана кримінальна справа, – розповів Василь Васильович.

Він також додав, що ця справа порушена не стосовно конкретної особи, а лише за фактом зловживань посадовців. Присутні поцікавилися, чи йдеться у справі про заступників мера. Прокурор відповів, що наразі ще немає конкретних посадовців, яким можна пред’явити звинувачення. Але слідство ведеться.

Що стосується фонду Заставної, то прокурор зазначив, що всі матеріали дослідчої перевірки, яку провели працівники УБОЗу, були скеровані в прокуратуру області, і нині направлені в прокуратуру міста для прийняття рішення. Матеріали обласного управління міліції долучені до кримінальної справи про «Зловживання службовим становищем».

– Жодної кримінальної справи по благодійному фонду не було. І стосовно міського голови кримінальної справи теж не порушували, – спростував прокурор.
Які ж збитки нанесли неправомірні дії чиновників міськради? За словами прокурора, для того, щоб встановити суму, спершу потрібно провести слідство і ревізію. На сьогоднішній день сума збитків, нанесених міському і державному бюджету, не встановлена.

Строк покарання лиходіїв після завершення слідства, згідно частини 2 статті 364, передбачає позбавлення волі від 5 до 8 років, а також терміном на 3 роки обіймати певні посади.

Пан Шаравара, посилаючись на кримінально-процесуальне законодавство, зазначив, що детальніша інформація про хід слідства є таємницею. А давати оцінку ситуації без проведення об’єктивного досудового слідства він не хоче. Й додав, що про результати справи обов’язково поінформує місцеві ЗМІ. Проте міський прокурор зауважив, що за роки перебування його на цій посаді подібних справ стосовно посадовців мерії ще не розслідували.

Керівник відділу зв’язків з громадськістю обласної міліції Сергій Шворніков запитав Василя Шаравару, «чи буде реагування прокуратури міста щодо ремонту вулиці Генерала Тарнавського. Адже акт виконаних робіт уже підписаний, а ремонт вулиці ще не зробили…». Проте на це запитання прокурор не мав відповіді. І сказав, що про цей факт йому нічого не відомо.  

Слід зазначити, що за три роки роботи на посаді прокурора міста Василь Шаравара згодився на розмову з журналістами вперше. Нагадаємо, на цій посаді пан Василь працює з вересня 2004 року. До цього він очолював районну прокуратуру на Львівщині. Чекаємо від пана прокурора об’єктивного професійного розслідування і віримо, що Закон – один для всіх!

Наталя КОЛЕСНИК

Дата: 26/03/2008 16:35 | Категорія: Кримінал | Автор: novaera

Депутати заборонили імітувати державну символіку
З давніх-давен тризуб шанується у нашій державі як магічний знак, і як своєрідний державницький оберіг. Читати повністю>>


З давніх-давен тризуб шанується у нашій державі як магічний знак, і як своєрідний державницький оберіг. Це зображення археологи зустрічали у багатьох пам’ятках культури, датованих першими століттями нашої ери. Герб України відомий серед народів Сходу і Середземномор’я ще з найдавніших часів, а на українських землях з II століття. Недаремно у народі називають знак герба символом триєдинства світу. У радянській Україні тризуб піддавався офіційній дискредитації, попри це залишаючись символом національно-визвольного руху.

Законопроект про використання Державного Герба прийнятий у січні 2001 року. Документом було затверджено великий Державний герб України, який є зображенням на синьому щиті золотого Знаку Княжої Держави Володимира Великого (малого Державного герба України). Згідно з законопроектом, зображення великого Державного Герба України розміщується на печатках органів державної влади і місцевого самоврядування, грошових знаках та знаках поштової оплати, печатках, штампах, бланках державних установ, посольств України за кордоном.

18 березня депутати Верховної Ради України внесли зміни до статті восьмої цього законопроекту. У ній йдеться про заборону «використовувати або імітувати в рекламі зображення Державного Герба України, а також іншу символіку держави – Прапора, звучання Державного Гімну, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви органів державної влади України, органів місцевого самоврядування…».

Дата: 26/03/2008 16:35 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

«Наша Україна» в обласній раді наполягає
Голова фракції «Наша Україна» в Тернопільській обласній раді Федір Шевчук наполягає на тому, що сесія вищого представницького органу області повинна невідкладно заслухати інформацію. Читати повністю>>


Голова фракції «Наша Україна» в Тернопільській обласній раді Федір Шевчук наполягає на тому, що сесія вищого представницького органу області повинна невідкладно заслухати інформацію голови Тернопільської обласної територіальної виборчої комісії стосовно рішення ОТВК від 22 серпня 2007 року у справі реєстрації 10 нових депутатів облради замість осіб, повноваження яких достроково припинено.

– Правильність нашої позиції підтверджує і той факт, що обласна прокуратура направила 14 березня голові обласної ради протест, в якому обґрунтовується обов’язкове, в 10-денний термін, заслуховування на сесії облради інформації тервиборчкому, – каже голова обласної організації «Наша Україна» Петро Мандзій.

Члени фракції сподіваються, що депутати Тернопільської обласної ради від Блоку Юлії Тимошенко будуть послідовними у дотриманні партійної лінії в питанні застосування імперативного мандату, беручи за приклад чітку позицію БЮТ у справі позбавлення повноважень тих депутатів Київради, щодо яких згадана політична сила прийняла відповідне рішення.

Андрій ЯРКУН

Дата: 26/03/2008 16:38 | Категорія: Політика | Автор: novaera

Можуть, коли хочуть
Народ України вже давно став «електоральною прокладкою» багаторазового використання. Читати повністю>>


«Час – це гроші». Стара, як світ, капіталістична сентенція в сучасному українському соціумі масових фантасмагорій та комбінаторних метаморфоз суспільно-політичного життя отримала новий поштовх, загравши усіма барвами веселки у програмах діяльності народних обранців.

Як відомо, категорія часу - поняття відносне. Час - це вічний рух, чиста динаміка, яка надає імпульс до розвитку усьому сущому. Людське життя апріорно розглядається в межах просторово-часових координат, в котрих і розгортається це існування. Людина - єдина істота, котра так по-особистісному гостро сприймає плин часу. Серед усього живого й неживого саме «вінець творіння» усвідомлює нескінченність світу й власну кінечність. Від усвідомлення цієї істини залежить усе подальше життя людини, її найважливіший вибір, котрий безпосередньо пов’язаний із наявністю чи відсутністю внутрішнього стержня, сили волі й високої культури духу. Попри увесь філософський фаталізм цей вибір залежить лише від нас.

Судячи з поведінки наших політиків, вони або взагалі не задумувалися над цими питаннями, або вже давно здійснили свій вибір, перевагу надавши примноженню не духовних, а матеріальних цінностей. В їхній життєвій філософії саме гроші виступають і засобом, і самоціллю. Особливо гостро ця проблема стоїть перед тими, хто удостоївся найвищих державних посад, адже акумулювавши в своїх руках майже абсолютну владу, слуги народу стикнулися один на один із найбільшими й найбажанішими спокусами, протистояти котрим вони і  не хочуть, і не можуть. Адже увесь попередній політичний шлях було пройдено лише заради того, щоб отримати безперешкодний доступ до найвишуканіших, найелітарніших спокус.

Тому й так цінують наші можновладці кожну мить свого перебування у владного керма, намагаючись якомога швидше зібрати усі можливі дивіденди. На жаль, в цих безкінечних політичних іграх народу політичним сценарієм передбачено навіть не другорядну, а епізодичну роль статиста.

Народ України вже давно став «електоральною прокладкою» багаторазового використання. Цинічні політтехнологи довірливих «гречкосіїв» використовують виключно як обгортковий папір, в який вони загортають свої наскрізь гнилі й фальшиві ідеї, тим самим отруюючи нас не лише ззовні, але й з середини. Цілеспрямовано присипляючи нашу активність, ворожі політтехнологи вперто переконують нас у власній безпорадності, що-небудь змінити як у власному житті, так і в державі. І цілий народ уподібнюється славнозвісним «собачкам Павлова», котрі слухняно, як на рефлекс, реагують на навіювання солодкоголосих пророків та месій.

Паталогічно закохані у власну інертність й фанатично вірячи в те, що від нас нічого не залежить, ми не замислюючись офіруємо своє життя й майбутнє на передвиборчий вівтар політичних провокаторів і пройдисвітів, які наші полум’яні серця конвертують у вічнозелені портрети американських президентів. Адже в політиці немає нічого випадкового, особливо коли йде мова про прийняття відповідальних рішень. Щоб пролобіювати власні інтереси, наші політики здатні на словесну й поведінкову еквілібристику, не дуже переймаючись ані коаліційними угодами, не кажучи про мораль та депутатську етику. Бо, незважаючи на усю напускну «партійну принциповість», головним аргументом, який все переважує, є Інтерес, для задоволення котрого різнокольорові політичні сили не гребують жодними засобами, ігноруючи будь-яку політкоректність.

Минулий політичний тиждень не лише лідирує серед найпродуктивніших тижнів роботи Верховної Ради останнього скликання, але й серед найрезонансніших. Після затяжної блокади Верховна Рада продемонструвала усьому світові, що український парламентаризм все ще існує. Не знаю, чиї аргументи були визначальними для того, щоб парламент запрацював у звичному режимі, але це таки сталося на втіху Арсенію Яценюку та коаліціянтам. Не зважаючи на всенаростаючу ескалацію напруги між секретаріатом президента й Кабміном, а також на всевідчутніші відцентрові тенденції всередині самої демкоаліції, ніщо не змогло завадити останній проголосувати за заплановані законопроекти.

Так, 18 березня коаліціянти вкупі із литвинівцями в першому читанні ухвалили президентський закон про Кабмін. «За» проголосувало 246 народних обранців. Тим самим було покладено край спекуляціям щодо контраверсійного законопроекту Кабінету Міністрів, який, долаючи вето президента 21 грудня 2006 року, протягла у парламенті антикризова коаліція в тандемі з опозиційною фракцією БЮТ. Цим голосуванням БЮТ започаткував внутрішньофракційну традицію ситуативного голосування вкупі зі своїми політичними опонентами.

Закон про Кабмін від 21 грудня 2006 року суттєво обмежував повноваження президента у формуванні складу уряду. Нова президентська редакція закону про Кабмін, за котру 18 березня проголосували депутати, повертає президенту його виключне право. Зокрема, у разі порушення конституції та закону про Кабмін щодо внесення кандидатури прем′єра та її невідповідності вимогам членів уряду, президент інформує Верховну Раду про неможливість внесення запропонованої кандидатури.

Нова редакція закону остаточно закріплює за президентом контроль над силовим блоком уряду. Так, міністри оборони та закордонних справ призначаються на посади виключно за поданням президента. Подання про їх звільнення також вноситься за згодою президента. Також згідно з президентським проектом одночасно із затвердженням прем’єра відбувається затвердження його програми, яка має базуватися на узгоджених позиціях та програмних засадах коаліції.

Даним законопроектом вилучається право прем’єра координувати роботу міністерств і передається Кабміну як колегіальному органу. До одного першого та чотирьох звичайних скорочується кількість заступників прем’єр-міністра. Змінюється й сама процедура призначення заступників міністра, відтепер це прерогатива міністрів, а не прем’єра. Саме міністрами  буде координуватися діяльність всіх органів виконавчої влади, які не входять до складу уряду.
Те, що Юлія Володимирівна так легко погодилася на обмеження власних повноважень, свідчить лише про те, що вона не планує довго засиджуватися в кріслі очільника уряду. Сфера її інтересів знаходиться на іншій, набагато вищій щаблині владної ієрархічної вертикалі. І ці президентські амбіції Тимошенко стали очевидними, особливо після ультимативних вимог щодо перевиборів Київради та київського мера. Насправді, пролобіювавши перевибори столичного керівництва, БЮТ сигналізувала своїм штабам про старт президентських перегонів, в яких лідера БЮТу не влаштовують другорядні ролі, не кажучи вже про аутсайдерство.

Проголосувавши 18 березня за дострокові вибори київського міського голови та міськради, депутати свідомо, чи ні вчинили не зовсім законно. Адже, щоб там не говорили ображені депутати від БЮТу та Народної Самооборони, котра відкрито симпатизує політичній силі прем’єра, без висновків слідчих комісій та суду приймати таке рішення, м’яко кажучи, не цілком вірно. Таке довільне тлумачення законів лише провокує нові конфлікти та поглиблює юридичну казуїстику. Я вже не говорю про те, що маніпулювання Конституцією тими людьми, котрі повинні стояти на сторожі дотримання законності в державі, лише дискредитує останню.

20 березня коаліція змогла зробити перші кроки на тривалому шляху до скасування депутатської недоторканості, проголосувавши 226 коаліційними голосами за направлення до Конституційного Суду законопроекту про зміни до Конституції, в контексті скасування депутатської недоторканості. В підтримку цього рішення жодна фракція не підставила коаліціянтам дружнього плеча. Відповідно до цього рішення, депутати включили законопроект про зміни до Конституції щодо зняття депутатської недоторканності до порядку денного та одночасно звернулися до КС про надання висновку щодо відповідності цього законопроекту вимогам статей 157 і 158 Конституції. Наскільки щирими є прагнення депутатів зробити себе «доторканними», покаже час. Адже процес зняття недоторканності досить громіздкий як за процедурою, так і за часом. Знаючи, як довго може вивчати документи Конституційний Суд, то навіть, за позитивного рішення депутатам потрібно буде ще віднайти в парламенті необхідних 300 голосів, щоб остаточно узаконити внесені до Конституції зміни, раз і назавжди анулювавши депутатську недоторканність.

І вже надвечір депутати спромоглися ще на одне епохальне голосування. 440 голосами винесли смертний вирок Тендерній Палаті, яка замість спрощеної процедури отримання тендерів оповила держзакупівлі корупційними схемами. Ще пару місяців тому, знехтувавши коаліційними домовленостями, фракція БЮТ проголосувала з комуністами за корупційний закон про держзакупівлі.

Після різкої критики з Банкової, Юля вирішила дати задній хід, ініціювавши законопроект, котрий би нівелював попереднє голосування. Проголосувавши за цей законопроект, депутати зобов’язали уряд впродовж двох тижнів розробити і внести до Верховної Ради нову редакцію закону про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти. Крім того, уряду доручено прийняти тимчасове положення про державні закупівлі на основі положень закону про державні закупівлі в редакції станом на 17 листопада 2004 року за виключенням тих статей, що суперечать вимогам СОТ.

Отож, досвід показує, якщо віднайти адекватні стимулятори, то примусити працювати депутатську братію можна. Практика свідчить, що саме матеріальні цінності найкраще оптимізують професійну діяльність нардепів. Істинність цього твердження ще раз підтвердив минулий парламентський тиждень. З усіх проголосованих законопроектів саме голосування за перевибори мера та міськради столиці є безумовним лідером серед пролобійованих прем’єром бізнес-проектів. Юлія Володимирівна була змушена «засвітити карти» й відкрито заявити свої претензії на ключове місто з багатомільярдним бюджетом. Влада в Києві на сьогоднішній день - єдина реальна можливість БЮТу поповнити свою казну для втілення президентських мрій гіперактивного прем’єра. І Черновецький тут ні до чого. Адже час невблаганно приближає Великий День, про який «Воїну Світла» без суттєвих грошових вливань годі й мріяти.

Наталка ПАРОВА

Дата: 27/03/2008 09:34 | Категорія: Політика | Автор: novaera

На Яворівському полігоні «співають» тернопільські гармати
На Яворівському полігоні, що у Львівській області, підходить до завершення табірний збір воїнів-артилеристів 13-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України. Читати повністю>>


На Яворівському полігоні, що у Львівській області, підходить до завершення табірний збір воїнів-артилеристів 13-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України. Свої теоретичні навички, здобуті в пунктах постійної дислокації, на практиці вдосконалюють військовослужбовці чотирьох окремих частин. Серед них і воїни 11-ї окремої артилерійської бригади з Тернополя. У польових умовах вони проводять бойові стрільби зі штатної зброї.

Сам захід особливий вже тим, що у артилеристів бойові стрільби бувають не дуже часто – один-два рази на рік, власне, під час табірного збору. Отож, військовослужбовці строкової служби «нюхають гарматний порох» чи не вперше за службу. Та це не завадило їм показати під час польового виходу справжній клас. Начальник ракетних військ і артилерії 13-го корпусу, полковник Володимир Миронюк, під керівництвом якого проводиться цей табірний збір, розповів, що крім стрільби по цілях, артпідрозділи відпрацьовують нетрадиційні методи ведення вогню. Так, гаубиці почергово виконують зосереджений і загороджувальний вогонь, імітуючи «коридор» по маршруту руху умовної колони техніки «противника».

– На тактичному навчанні з бойовою стрільбою четвертої гаубичної артилерійської батареї 11-ї бригади військовослужбовці відпрацьовували оборонну тематику. Підлеглі командира 4-ї батареї капітана Олексія Бикова навчалися за темою: «Дії батареї в складі дивізіону, який приданий посиленому механізованому батальйону в оборонному бою бригади», – зазначив офіцер.

Найкраще із вогневими завданнями, за словами полковника Володимира Миронюка, впоралися старший лейтенант Віталій Репетюк, молодший сержант Олександр Кухар, солдати Тарас Кость, Іван Кришовський, Руслан Вінтоняк та Віктор Мриглод.

25 березня на полігоні відбулися контрольні заняття з управління вогнем дивізіонів з бойовою стрільбою, які підсумували табірний збір. Вже до кінця тижня військовослужбовці повернуться до місця постійної дислокації.

Варто наголосити, що прерогативою цього польового виходу стало використання артилеристами військового з’єднання навігаційних технологій GPS. За день до перших бойових стрільб на полігоні відбулося заняття з імітації цілей. Начальник артрозвідки, користуючись навігатором на мішенному полі, визначав свої координати і у певній точці закладав вибуховий пакет. На командно-спостережному пункті артилеристи-розвідники з бусоля та далекоміра визначали координати, де відбувся вибух. Точність розрахунків перевіряли через супутник.

Майор Віталій СТЕЧИШИН,
старший лейтенант Олександр ГАЙН,
Західний регіональний медіа-центр МО України
Фото авторів.

Дата: 28/03/2008 12:16 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

«Ровексу» дали в оренду «Ювілейне»
Після засідання останньої сесії міської ради 18 березня з’явилося багато думок та різних коментарів стосовно прийнятого рішення про надання ТОВ «Ровекс» в оренду на 10 років земельної ділянки садівнич Читати повністю>>


Після засідання останньої сесії міської ради 18 березня з’явилося багато думок та різних коментарів стосовно прийнятого рішення про надання ТОВ «Ровекс» в оренду на 10 років земельної ділянки садівничого товариства «Ювілейне». Щоб надати можливість висловитися другій стороні, ми звернулися за коментарем до голови правління корпорації «Ровекс» Сергія Тарашевського.

— Сергію Олександровичу,  ТОВ «Ровекс» тепер орендар  землі товариства «Ювілейне». Але вирішенню цього питання протягом майже цілого  року  передувало багато різних подій, судових засідань. Тернополяни висловлювали різні думки стосовно законності рішень сесії. Роз’ясніть нашим читачам, що ж насправді  відбулося.

— На сесії міськради 18 березня питання виділення землі площею 8,73 га садівничого товариства «Ювілейне» проходило третій заключний етап. Дійсно, спочатку була заборона на розгляд цього питання, але судові процеси закінчилися. Тож рішення сесії цілком законне. «За» проголосували 37 депутатів.

— У чому полягала заборона на розгляд питання земельної ділянки дачного товариства?
Приватне підприємство «Продекспорт» подавало до суду на міську раду, Тернопільський суд їм відмовив у задоволенні позову, після цього вони подали у Львівський апеляційний суд, який в свою чергу залишив рішення суду першої інстанції в силі.
На сесійному засіданні у своєму виступі прокурор Галина Василишин підтвердила, що є всі законні підстави для розгляду цього питання. Тому всі, хто казав будь-що протилежне, просто не знали про  рішення Львівського апеляційного суду.

— Які вимоги були у скарзі ПП «Продекспорт»?

— Це приватне підприємство в судовому порядку вимагало зобов’язати міську раду надати їм в оренду дачну ділянку терміном на 49 років,  до того ж  без жодних зобов’язань перед тернопільською громадою і без будь-яких компенсацій садівникам.

— Чому все-таки ділянка садового товариства не виносилася на  аукціон?

— Тому що на аукціон можуть йти тільки необтяжені земельні ділянки. А ділянка садівничого товариства обтяжена виплатою компенсацій садоводам, майном, яке там знаходиться, витратами, які поніс ТОВ «Ровекс» на підготовку документів для попередніх двох етапів. І знаючи всі проблеми, на цьому  немало поспекулювали недоброзичливці. Хоча вказана ділянка просто не могла йти на аукціон.

Василь ОБЕРЕМОК

КОМЕНТАР

Юрисконсульт Олег Яненко:
У відповідності з рішенням 13 сесії Тернопільської міської ради № 5/13/120 від 18 жовтня 2007р. ТОВ «Ровекс» отримало дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво торгового-розважального комплексу з закладами громадського харчування, обслуговування населення та багатоквартирних житлових будинків за адресою м. Тернопіль,  вул. Київська- Генерала Тарнавського.
23.10.2007р. ПП «Продекспорт» подало в господарський суд Тернопільської області позовну заяву про визнання протиправним вищевказаного рішення міської ради та його скасування.
19.11.2007р. господарський суд Тернопільської області відмовив у задоволенні позовних вимог ПП «Продекспорт».
6.12.2007р. ПП «Продекспорт» подало до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на постанову господарського суду Тернопільської області від 19.11.2007р.,  в якій зокрема просило скасувати рішення суду першої інстанції.
6.03.2008р. Львівський апеляційний адміністративний суд скаргу ПП «Продекспорт» залишив без задоволення, а постанову Тернопільського суду залишив без змін, тим самим підтвердив законність рішення міської ради.

Дата: 27/03/2008 09:37 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

Бузина на городі – не біда. Бузина у Києві – трагікомедія, або Кому служать «бузинові» графомани?
10.03.2008 року на телеканалі НТН після 19 години відбувся черговий сеанс параноїдально-психічного збочення, здійснений людиноподібною особою на прізвище Бузина. Читати повністю>>


10.03.2008 року на телеканалі НТН після 19 години відбувся черговий сеанс параноїдально-психічного збочення, здійснений людиноподібною особою на прізвище Бузина.

Його звиродніле блазнювання про невдячність Т. Г.  Шевченка щодо царя і цариці – це маразм психічно хворої особи. Бо називати таких людиною, те ж саме, що яструба-стерв′ятника назвати голубом миру.

Т. Г. Шевченка, якого з царського кріпацтва (рабства) викупили російські противники царизму, звинувачувати у невдячності до царя і його поплічників - такий же брутальний цинізм, як і в′язня Освенціму, якого визволили антифашисти, звинувачувати за ненависть до Гітлера, у невдячності... Гітлеру.

Таку ж брутально-дебільну спробу Бузини облагородити комуно-сатанинський режим тим, що комуносатаністи у часи репресій ставили пам′ятник Т.Г. Шевченку, можна порівняти з виправданням дій фашизму тим, що Гітлер прилюдно брав на руки і цілував дітей в той час, коли тисячі таких же дітей гинули у фашистських концтаборах.

А маніакальне твердження Бузини про його місію рятівника всього людства від націоналізму викликає співчуття та тривогу за його психічний стан. Тому не дивує його спроба власні завдатки вурдалаки приписати іншим. А оскільки паразитувати на живих йому, напевне, не вдається через мізерну інтелектуальну енергетику, то й вибирає тих, хто відійшов у вічність, у кого енергетика людяності надпотужна. І таким на даний час вибрав Духовного Охоронця українства – Т.Г. Шевченка.

Але не секрет, що головна зброя «бузинових» рятівників стосовно необізнаного люду є найпідступніша, тому й найефективніша форма брехні – напівправда. Отож, правдиво назвав застереження Т.Г. Шевченка про загрозу Україні, але причину брутально спотворив. Бо націоналізм не несе загрозу Україні, як і не несе він загрозу ні Польщі, ні будь-якій самостійній державі, назва якої відповідає материнській державотворчій нації. Не несе націоналізм загрозу і такій федеративній країні як Росія з її материнською державотворчою російською нацією. Бо якби це було не так, то чи наважився би Путін В.В. назвати свого ставленика на російський президентський престол Д. Медвєдєва російським націоналістом. Але усвідомити це для «бузинових» вурдалаків на духовному поприщі – непосильний інтелектуальний бар′єр. І якщо через розумову недорозвинутість осіб, навіть і «обтяжених» проф-фе-сорськими званнями, вони неспроможні осмислити кардинальну різницю між позитивними тотожними значеннями «патріотизм», «націоналізм» (своє люби і вдосконалюй, а чуже шануй, але не зазіхай) та протилежними негативними значеннями «шовінізм», «комунізм», «нацизм» (своє люби, чуже загарбуй, або знищуй), то це не означає, що всі нормальні люди повинні опускатися до рівня їхніх печерних принципів: «Закон - тайга, ведмідь - господар». Тож звертати увагу на його овече блеяння щодо грамотності Т.Г. Шевченка – значить опускатися до рівня шизофренічної суперечки на тему: «А моська знать она сільна, раз моська лаєт на слона?».
Стосовно його «супер-пупер» аргументу на користь російської нацменшини в Україні, що у збірці, яку він демонстрував, твори Т.Г. Шевченка українською мовою займають менше місця, ніж російською, можна прокоментувати діями відомого кіногероя «Попандопала», який «справедливо» розділив товар за допомогою маніпуляцій з біноклем. А для нормальних людей зрозуміло, що російською мовою Т.Г. Шевченко писав не з лакейських мотивів, як це чинять «бузинові» лакузи, а щоб їхньою мовою вживити в свідомість росіян, що є така нація – УКРАЇНСЬКА. Просто треба знати, що таке стихійне «бузинове» лихо існує, і що захист від нього полягає в тому, щоб не піддаватися впливу найогиднішої форми брехні – напівправді, а не лінуватися думати і пізнати всю правду. А відтак, до того, що сказав О. Олесь у творі «Смутні часи» у 1918 році: «Як пусто в тебе в серці й шлунку, шукай у мозку порятунку», – додам: «І пізнай, де корінь зла».

Щодо твердження Бузини, де він порівняв вплив своєї натуральної діяльності на розвиток української самостійної країни з дією лікарської рослини-бузини на людський організм, то хочу уточнити наступне. З довідника Носаля: «Від рослини до людини» (вид-во «Веселка», 1993 р.) знаємо, що бузина в натуральному (сирому) вигляді викликає блювоту, а листки й незрілі плоди – взагалі отруйні. Тому її необхідно, як вказується у довіднику, вживати у вигляді відвару, запарки, настою, та ще й проціджувати не через марлю, а через... полотно. Тому, аби не було шкоди суспільному організмові, людям необхідно «відварити» Бузину в окропі людської зневаги, «запарити» у випарах глузування, «настояти» у ізоляції та «процідити» через полотно особистого розуму. Тоді від нього якщо і не буде користі, як від клоуна на арені цирку, то шкоди він точно не завдасть. І ще одна символічна інформація є у довіднику. Проростає бузина, як правило, у чагарниках, смітниках та на сільських... цвинтарях. Напевно, в такому ж «духовному середовищі проростають і «разговарівающіє» Бузини. Отож, будьмо уважні при споживанні «ліків» від Бузини. Бо при отруєнні випарами словесної блювоти з посудини «а-ля Бузина», ніяка швидка допомога не допоможе. А таких «блювотників» в Україні розплодилося немало. Тому пам′ятаймо, що перешкоджають утверджуватися українцям на своїй землі господарями та несуть небезпеку самостійній українській державності не лише зайди іноземні, а й доморощені бузинові попандопали-шпанюки писемні. Думаймо, бо кінь, хоч у нього голова і більша, за нас думати не буде, оскільки йому дано велику голову не для думання, а щоб ярмо не злітало. А хто свою функцію думання перекладає на коня, на того автоматично переходять кінські функції тяглової робочої сили. Отож, «відварюймо», «запарюймо», «настоюймо» всю цю словесну отруту зайд іноземних і доморощених бузинових попандопалів-шпанюків писемних та «проціджуймо» через полотно особистого РОЗУМУ. Інакше – станемо як натовп, яким керує шлунок та брехня. І тут не допоможе нам і НАТО, якщо думання покладемо на ...коня.

І ще пам′ятаймо про «закулісних» режисерів, які зобов′язують телеведучих, нібито українських телеканалів, надавати телеефір носіям бузино-отруйної інформації одноосібно, а не в парі з опонентом-нейтралізатором. Це стосується і деяких інших, нібито українських теле- і радіоканалів. Це випадковість чи свідома діяльність противників, а то й ворогів української державности, яка базується на впевненості у неспроможності спільноти України очиститись від носіїв бузино-отруйної інформації, які прагнуть заразити громадян України «вірусом» міжнаціонального розбрату та меншовартості української нації?! Але це їм не вдасться, бо генетичний код волелюбності української нації незнищенний.

І. А. ЗАЛЕВСЬКИЙ
м. Збараж

Дата: 27/03/2008 10:17 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

Авіареволюція: прилетіти з Польщі до України можна буде за $20
В українському небі готується цінова революція: вже через півтора-два місяці нашу країну і сусідню Польщу повинні пов`язати рейси дешевих авіакомпаній, вартість яких буде від $20. Читати повністю>>


В українському небі готується цінова революція: вже через півтора-два місяці нашу країну і сусідню Польщу повинні пов`язати рейси дешевих авіакомпаній, вартість яких буде від $20, якщо замовляти квитки за місяць-два до польоту. Літати «лоу-кости» будуть з Кракова і Катовіце до Києва, Одеси, Львова і Дніпропетровська, повідомила польська «Газета Виборча».

Планується, що місткі «Боїнги» і «Ейрбас» літатимуть до України і назад не рідше, ніж раз на день. Мета – налагодження міцних повітряних зв`язків між країнами напередодні Євро – 2012.

За даними державіаадміністрації України, ті авіакомпанії, що вже декілька років працюють на польському ринку, вже знаходяться в процесі отримання сертифікату-експлуатанта (документ, що дає право на польоти до України) і скоро почнуть перші польоти. Планується, що ціна за квиток в один кінець може починатися від $20 при попередньому замовленні місця через інтернет. Проте все залежатиме і від величини аеропортівських зборів за кожного пасажира. Якщо наші аеропорти проявлять високі апетити, то ціна може вирости і до $70. Та навіть при такій ціні конкурувати з нашими перевізниками вони зможуть, на сьогодні квиток Київ-Варшава в один кінець коштує, як мінімум, втричі дорожче, а квиток на потяг Київ-Краків – близько $100.

Основна перевага нововведення для українських пасажирів – поява зручного транзиту через аеропорти Кракова і Катовіце в основні європейські столиці. На польоті, скажімо, до Парижа і назад можна буде заощадити мінімум $240 (за умови, що політ Київ-Краків-Київ обійдеться в $140). Є в очікуваній дешевизні і мінуси – не завжди зручні стиковки рейсів (пересадки можна чекати півдня), часті запізнення літаків і відсутність сервісу на борту (харчування платне).

Дата: 27/03/2008 10:21 | Категорія: Економіка | Автор: novaera

То чи справді Олександр Турчинов підтримав Василя Деревляного?
Сьогодні Тернопільщина просто просякнута різноманітними конфліктами: одні критикують мера столиці, інші нового губернатора, ті у свою чергу - когось іншого. Ну просто суцільна війна владного бомонду. Читати повністю>>


Сьогодні Тернопільщина просто просякнута різноманітними конфліктами: одні критикують мера столиці, інші нового губернатора, ті у свою чергу - когось іншого. Ну просто суцільна війна владного бомонду. Взяти хоча б конфлікт, що виник між народним депутатом і, за сумісництвом головою обласного осередку партії ВО «Батьківщина» Василем Деревляним та його однопартійцями, і який вилився на шпальтах газет у вигляді запеклих дискусій.

Чому саме я зупинився на цьому протистоянні, а не на більш цікавому, наприклад, губернатор-Деревляний? Та дуже просто! Дивлюся на ці конфлікти: одні кричать, які ми добрі, а опоненти погані, потім навпаки. А тут у хід пішла важка артилерія - Василя Деревляного своїм листом підтримав сам перший заступник голови ВО «Батьківщина» Олександр Турчинов. В листі - височезна оцінка діяльності скандального нардепа В.Деревляного. Спершу навіть хочеться в неї вірити. Але ось біда, є у нас люди, які читають усі газети та слідкують за всіма політичними новинами.

Знаю Турчинова як послідовного політика, багаторічного соратника Юлії Тимошенко, який не кидає слів на вітер. Особливо мені припали до душі його слова з інтерв’ю в журналі «Кореспондент»: «Наші однопартійці мають повну волю в своїх висловлюваннях і виступах. Ніяких санкцій і перешкод не існує, в тому числі і за критику керівництва». Ці слова цілком відповідають іміджу Турчинова, що боровся  спільно з іншими бютівцями проти сваволі кучмівських часів.

Тому несподівано дивною виявилась позиція пана Олександра, коли раптом він у тернопільській пресі відкрито став на бік однієї зі сторін - Василя Деревляного, незважаючи на неодноразово опубліковані факти кримінального минулого «близького оточення» партійного керівництва місцевої «Батьківщини» та звільнення партійців практично у всіх районах області. Зрештою, навіть не вислухавши думку рядового активу партії та громадської організації, що є опонентом Василя Деревляного, зробити однозначні висновки – це ж не стиль роботи О. Турчинова. Така інформація потребувала б принаймні комплексної  внутрішньопартійної перевірки.

І чим більше читаєш звернення, тим більше виникає сумнівів, а чи дійсно писав Турчинов листа на підтримку Деревляного? Якщо уважно придивитися до опублікованих текстів листа першого заступника голови партії ВО «Батьківщина», то виявляєш певні розбіжності у змісті. Найперше, що кидається в очі - це різні шрифти текстів самого листа та посадових реквізитів пана О.Турчинова, з чого можна припустити, що «звернення» - лише скомпонований документ із двох різних листів (кожен, хто працює з комп’ютерними програмами, знає, що це дуже просто зробити).

Щодо розбіжностей у тексті, то  в "Новій Тернопільській газеті" в першому  абзаці тексту нема слів «виборчих перегонів», зате вони є у "Вільному житті” та газеті «Номер один», але в цій газеті вже нема слова «праці» у фразі «…вагома частка праці міських, районних та  обласних виборчих штабів..». Далі, слова «…для досягнення..», надруковані у «Вільному житті», чомусь в інших газетах стали «..для вирішення..». А початок другого абзацу різниться у всіх газетах, не кажучи вже про різне написання прийменників. Можна й далі перераховувати на перший погляд дрібні неточності, але знаючі люди зауважать, що в будь-якому офіційному документі, а тим більше в листі високопосадовця, який дається до друку, не можна робити жодних правок! То невже Турчинов кілька разів по-іншому написав один і той же лист з одним вихідним номером?

Таким чином, аналізуючи зі сторони, бачимо два серйозні факти, які вказують на те, що, можливо, партійне керівництво тернопільського обласного осередку ВО «Батьківщина» у запалі боротьби вдалося до типового маніпулювання громадською думкою, посилаючись на авторитетних на Тернопіллі політиків, навіть без їх згоди. По-перше: сама позиція виваженого політика Олександра Турчинова буквально за декілька тижнів чомусь різко змінилася від демократичного вирішення внутріпартійних суперечностей самим партійним активом до односторонньої підтримки теперішнього голови тернопільської ВО «Батьківщини» Деревляного. По-друге: нехарактерна для офіційного партійного документа форма листа та розбіжності в самому тексті.

У своїй сумі ці факти примушують задуматись, а чи дійсно був лист? Бо може раптом виявитися, що чергова «правда» є лише черговою маніпуляцією нашою з вами думкою.

Андрій ТИМЧИШИН

Дата: 27/03/2008 10:23 | Категорія: Політика | Автор: novaera

Листи з минулого
Під час проведення ремонту у військовій комендатурі міста виявили близько 300 листів, датованих червнем 1941 року. Читати повністю>>


Під час проведення ремонту у військовій комендатурі міста виявили близько 300 листів, датованих червнем 1941 року.

Як зазначив директор державного архіву в Тернопільській області Богдан Хаварівський, ці листи не потрапили до адресатів у зв’язку з початком війни. А прийшли вони до Тернополя з різних куточків колишнього Радянського Союзу. Написані різними мовами: українською, вірменською, грузинською, казахською, азербайджанською, російською. У листах є чимало фотографій, засушені квіти і гроші. Наразі фахівці обласного державного архіву будуть вивчати та опрацьовувати знахідку.

Планується випустити каталог цієї кореспонденції, а копії листів відправити у посольства держав колишнього СРСР.

Дата: 28/03/2008 12:17 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

Чому зростають тарифи?
Останнім часом питання тарифів, як і цін на основні види споживчих товарів, є актуальним для більшості мешканців нашого міста в контексті загальноукраїнської тенденції здорожчання життя. Читати повністю>>


Останнім часом питання тарифів, як і цін на основні види споживчих товарів, є актуальним для більшості мешканців нашого міста в контексті загальноукраїнської тенденції здорожчання життя. Враховуючи економічну ситуацію в державі, Тернопільська міська рада виступила з ініціативою про затвердження нових тарифів. Щоб надто не мудрувати, чиновники вирішили перекласти всі проблеми на плечі пересічних громадян, суттєво підвищивши тарифи.

Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та на інші комунальні послуги йшла мова в понеділок, 24 березня, на прес-конференції за участю заступника міського голови з питань ЖКГ Миколи Марценюка.

Застарілі тарифи, на думку п. Миколи, які встановлені рішенням виконавчого комітету міськради від 13. 09. 2006 року № 13 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, та на інші комунальні послуги» на сьогоднішній день не забезпечують надання в повному обсязі якісних послуг по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій. Через це у мешканців міста виникає безліч проблем, а у комунальних служб – скарг.

Залагодити дану ситуацію можна шляхом впорядкування тарифів на користування житлом (квартирної плати) та за утримання житла. Перегляд нових тарифів Марценюк мотивує тим, що протягом 2006-2008 рр. відбулися наступні зміни, які вплинули на збільшення витрат, пов’язаних з утриманням житла. А це: перехід підприємств, що обслуговують житловий фонд, з пільгової системи оподаткування на загальну; зростання вартості електроенергії з 15,6 до 24,4 коп. (156%); зростання мінімальної заробітної плати з 350 до 515 грн. (147%); зростання цін на паливо-мастильні матеріали (125%); підвищення цін на матеріали для проведення поточного ремонту житлового фонду (150%). Більше того, станом на 21. 02. 2008 року Державною інспекцією по контролю за цінами зроблено висновки щодо розрахунку економічно обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг (вивіз та захоронення твердих побутових відходів, вартість яких зросла  з 13,91 до 17,76 грн., та технічне обслуговування ліфтового господарства з 164,68 до 292,46 грн.)

У результаті, зазначив п. Микола, протягом 2007 року та першого кварталу 2008 року підприємства, що обслуговують житловий фонд  міста, отримали збитки в сумі 2.1 млн. грн. Враховуючи ситуацію, що склалася, ці підприємства подали свої розрахункові матеріали з обґрунтуванням необхідності введення нових тарифів на послуги.

Важливу роль у питанні підвищення тарифів відіграє ще й дефіцит працівників на підприємствах, що обслуговують житловий фонд міста. Так, місту потрібні працівники з ремонту житлового фонду в кількості 219 чоловік, з прибирання сходинкових кліток та прибудинкових територій - 159 чоловік. До такого стану, на думку Миколи Яковича,  призвів низький рівень заробітної плати (середня заробітна плата працівників ремонтної групи склала 834 грн., а двірників та прибиральниць 595 грн. при середній зарплаті по місту на 01. 02. 2008 року – 1219 грн.) Тому збільшити їм оплату праці мерія вирішила за рахунок громадян, підвищивши тернополянам тарифи.

Слід зазначати, що відповідно до п. 4 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» необхідно розглянути можливість виділення з міського бюджету дотації на покриття збитків від неповного відшкодування витрат в тарифах на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Бюджетом міста на 2008 рік кошти на покриття вищезазначених витрат не передбачені. Саме виходячи з цього, на розгляд громадськості міста пропонується проект рішення виконавчого комітету про впорядкування тарифів на користування житлом (квартирної плати) та за утримання житла.

Анна ДУДКА

Дата: 28/03/2008 12:19 | Категорія: Економіка | Автор: novaera

Вони зріднилися з піснею
Серед широкого загалу державних та національних свят чомусь хочеться торкнутись душею та відчути насолоду духовного биття сердець від одного з них – це День працівника культури. Читати повністю>>


Серед широкого загалу державних та національних свят чомусь хочеться торкнутись душею та відчути насолоду духовного биття сердець від одного з них – це День працівника культури. Скільки вже сказано і скільки ще буде адресовано цій галузі красивих слів. Це вони, працівники культури, допомагають нам забути про насущні проблеми і відчути красу неповторного слова та чаруючої української пісні. 23 березня – їх професійне свято.

З нагоди  цього дня  в  актовому залі  агротехколеджу  відбулися   урочистості в честь  вшанування культармійців району. За те найкраще, найдобірніше зерно, зібране  працівниками галузі, дякував голова  Борщівської районної державної адміністрації Іван Чепесюк  колишньому начальнику відділу культури та туризму РДА, а від 21 березня  заступнику голови районної державної адміністрації з гуманітарних питань  Уляні Пасічник, працівникам культурної сфери. До присутніх звернулися голова районної ради Я. Роздольський, начальник відділу освіти райдержадміністрації В. Гончар, голова районної громадської організації «Зорі надій» Ю. Щербакова. А на сцені вирували  глибинні і непідробні почуття.  Всіх чарували  і полонили   своїм  емоційно-задушевним виконанням пісні   Марія Кашуб’як, Марія Храпчинська, Ольга  Перун, Михайло Роздольський, колектив народної музики РБК,  народний аматорський театр пісні «Забава» Скала-Подільської школи естетичного виховання,  линуло трепетне слово ведучої Галини Уруської, сколихнула своїм читанням  поезії Людмила Гричух.  Найкращі акварелі вимальовувалися танцювальними колективами Скала-Подільського будинку культури, Борщівської школи мистецтв, «Збручани»  РБК. Виступи учасників концерту сіяли в серцях присутніх нотки лірики і глибинних громадянських почуттів, занепокоєння і суму, радості і бентеження  в  залежності від тематики  творів, які  так майстерно демонструвалися  глядачам учасниками концерту. За заслуги в розвитку народного мистецтва та згідно з підсумками    районного огляду-конкурсу «Від села до села з піснею і словом» відзначено  цінними подарунками   сільський БК с. Дністрове (за І-ше місце – акустичною  системою),  сільський БК смт. Скала – Подільська за ІІ-ге місце ( підсилювачем  потужності),   сільський БК с. Мушкатівка за ІІІ-тє  місце – ( міні-диском). Дипломом  обласного управління культури ОДА нагороджено колектив  будинку культури с. Дністрове за зайняте перше місце у Всеукраїнському конкурсі «За кращий сільський заклад культури».

Свято зустрічі з прекрасним ще раз підтвердило те, що квітне талантами наше українство, і в цьому   є наше щастя – у незабутній пісні, у  досконалому слові, у прожитому дні емоційного та духовного піднесення. Це так було, так є, і так, напевне, буде. Що ж, в такій схемі і виявляється одкровення нашої  душі.

Людмила ФЕДОРЧУК

Дата: 28/03/2008 12:26 | Категорія: Культура | Автор: novaera

Лучаківський в історії Тернополя
Цьогоріч тернополяни відзначають 170 річницю від дня народження першого бургомістра нашого міста Володимира Лучаківського. Читати повністю>>


Цьогоріч тернополяни відзначають 170 річницю від дня народження першого бургомістра нашого міста Володимира Лучаківського. З цієї нагоди 19 березня у місті розпочалися урочистості, які триватимуть упродовж цілого року. Так, минулого тижня у церквах по видатному тернополянину, громадському діячу і політику було відправлено поминальну панахиду.

Слід визнати, що за роки своєї діяльності Володимр Лучаківський чимало зробив для Тернополя та громади. Тож давайте зазирнемо в історію і пригадаємо діяння цієї славетної постаті.  Архівні документи свідчать про тісні зв’язки Лучаківського з Тернопіллям. Хоча він народився у селі Ременові (1838 р.), що на Львівщині, проте його дитинство минуло у Тернопільському районі, в селі Довжанка. В той час його батька скерували в селище опікуватись місцевою парафіяльною громадою. Згодом Володимир навчався у Тернопільській українській гімназії. Після її закінчення він нарешті втілив свою давню мрію – вступив на правознавчий факультет Львівського університету. Повернувшись до Тернополя, Володимир у свої 24 роки став єдиним адвокатом у місті, а 1896 року – першим бургомістром-українцем. Наголошуємо, що саме «українським», адже за усю історію Тернополя ним керували виключно австрійці та поляки.

Новий молодий керівник магістрату відзначався діловим підходом, креативністю та організованістю. Саме при Лучаківському в Тернополі вперше з’явилося електричне освітлення, телефон, водогін. Володимир умів налагодити роботу життєдільності міста. Так, водогін завжди був справним, санітарний лікар обстежував джерела та криниці, а в нічний час місто освітлювали ліхтарі, вулицями регулярно курсували фіакри.

Окрім вирішення суто прагматичних місцевих питань, Лучаківський наповнював життя міста й глибоким духовним змістом. Спілкуючись з Іваном Франком, Соломією Крушельницькою, він залучав їх до культурного життя Тернопілля. Власноруч переклав з німецької і польської мов близько 20 п’єс, які свого часу склали основу репертуару українського театру в Галичині. З німецької на українську мову переклав «Карний закон», видав «Причинок до етнографії галицького Поділля», написав комедії «Іспит на мужа» та «Несподівані женихи», був автором багатьох поезій, оповідань та гуморесок.

Сторінки історії розповідають, що саме за сприяння Володимира Лучаківського в Тернополі оновлено фундацію Костянтина Острозького, що стало важливою подією у згуртуванні національної спільноти українського міщанства.

Особлива увага за правління бургомістра-українця приділялалася міському бюджету. Якщо говорити про видатки, то, у першу чергу, кошти виділялися на виплату заробітної плати працівникам магістрату. Для прикладу, зарплата бургомістра тоді становила 4000 австрійських корон на рік, а водія магістрату – 1050. На той час, це досить великі гроші, враховуючи, що ціни у крамницях були помірними. Для прикладу, найкращі сорти кави вагою 5 кілограм коштували від 18 до 23 корон, вино українського виробництва (п’ятилітрове барилко) – 2 корони, мед – 1,2 корони.

Помер Володимир Лучаківський 19 квітня 1903 року. Похований у Тернополі на Микулинецькому кладовищі.

Наталя КОЛЕСНИК

Дата: 28/03/2008 12:27 | Категорія: Культура | Автор: novaera

Володимир Ячмінський. З футбольного поля на театральну сцену
На виступ цього актора завжди з нетерпінням очікують глядачі Тернопільського академічного драматичного театру ім. Тараса Шевченка. Читати повністю>>


На виступ цього актора завжди з нетерпінням очікують глядачі Тернопільського академічного драматичного театру ім. Тараса Шевченка. Вистави з його участю викликають підвищений інтерес публіки, приносять насолоду та піднімають настрій. Їх хочеться переглядати знову і знову. Цей актор вміє сміятись крізь сльози і любити свого героя навіть крізь внутрішнє неприйняття образу. Його розпач, світлий і щирий, крах його ілюзій сприймається, як кінець світу, світу людини, яка свято вірить у свою світоглядність. Він унікальний український артист зі світлою аурою комедійності.

Гадаю, більшість з вас, шановні читачі, вже здогадалися, що мова піде про народного артиста України, неперевершену і талановиту особистість Володимира Ячмінського.

Народився майбутній актор 1936 року в м. Харкові. Проте незабаром переїхав жити на Тернопільщину, оскільки його батько родом з наших країв.

Після закінчення школи Володимир Ячмінський був призваний на строкову службу до армії в місто Челябінськ, що в Росії. Молодий Володя дуже полюбляв спорт, особливо захоплювався футболом. А під час військової служби навіть грав за футбольний клуб «Динамо».

– Я завжди думав, що стану спортсменом, - ділиться актор. - Але моїм бажанням не судилося здійснитися, зате збулися мрії моєї матері, котра завжди хотіла, щоб я став актором.

Проте зміна життєвих планів не надто засмутила Ячмінського, так як професія актора була для юнака близькою ще зі шкільних років, коли він активно займався художньою самодіяльністю: співав, відвідував різноманітні гуртки, брав участь у шкільних виставах.

Усвідомивши, що своє життя він хоче пов’язати зі сценою, хлопець продовжує творчу діяльність в студії при театрі ім. М. Заньковецької у Львові, якою керував Борис Тягно.

– Я навчався разом з такими відомими на сьогодні акторами як Богдан Ступка, Наталя Лотоцька та ін. - пригадує актор.

Ще будучи першокурсником, п. Володимир брав участь у постановках театру. А з 1959 року працює на професійній сцені.

Каже, що, на відміну від багатьох акторів-початківців, ніколи не відчував страху перед публікою, легко вживався у будь-які образи.

– Мені подобається виконувати різні ролі, перевтілюватися у різних персонажів. Пам’ятаю, як ще був молодим, то мені випало грати 90-річного діда, - розповідає п. Ячмінський. І додає:  
– До речі, моя улюблена  вистава «Дай серцю волю, заведе у неволю» Івана Непокритого. Граючи у ній, я можу повністю розкритися: проявити себе не лише як актор, але й як співак та як танцюрист.

Ячмінський увійшов у золоту плеяду акторів і режисерів українського кіно

За своє життя Володимир Ячмінський багато подорожував. Він відвідав Англію, Польщу, а в Росії навіть познайомився з онучкою Марка Кропивницького. На той час вона працювала кореспондентом в одній з літературних газет.

Яскравий талант, працелюбність, щиросердність стали запорукою того, що Ячмінський увійшов у золоту плеяду акторів і режисерів українського кіно, адже, окрім театру, він знімався ще й у багатьох фільмах.

– На моєму творчому шляху було 8 ролей у фільмах «Чортова дюжина», «Вершники», «Прощайте фараони», «Чарівна сопілка» та інші. Кожну роль я намагався зіграти по-особливому, не так, як всі, прагнув привнести у неї щось своє, – говорить актор.

Проте зізнається, що сцена йому набагато ближча, ніж знімальний майданчик.

Зараз основна роль народного артиста України - батько, чоловік, дідусь. Однак з театром він навіть не думає прощатися. Щодня приходить в Тернопільський академічний обласний драматичний театр iм. Т. Г. Шевченка і тішить глядачів своєю неперевершеною грою. І за це п. Володимиру велике спасибі.

P. S. Хочеться, щоб ми щодня виростали до нових еталонів якості, моральності, вихованості та духовності, щоб нами були створені такі зразки прекрасного, які б хотіло наслідувати не одне покоління українців, якими б захоплювався світ. У нас є для цього необхідний потенціал, адже ми маємо таких великих людей як Володимир Ячмінський.

Анна ДУДКА

Дата: 31/03/2008 09:44 | Категорія: Культура | Автор: novaera

Алкоголю і тютюну більше не буде
Реклама алкоголю "продає" ілюзії. Але за ці ілюзії ми розраховуємось не лише грошима, але й власним здоров’ям. Читати повністю>>


Реклама алкоголю "продає" ілюзії. Але за ці ілюзії ми розраховуємось не лише грошима, але й власним здоров’ям. Найчастіше реклама алкоголю викликає в людей потяг до спиртного, тому що вона схиляє нас до думки, що вживати алкоголь – модно і популярно, а це в свою чергу призводить до поширення пияцтва. Позбутися цього негативного явища у нашій державі намагалися вже неодноразово, та, вочевидь, не зовсім вдало. Можливо, не останню роль відіграв той факт, що на рекламі спиртних та тютюнових виробів певні особи заробляють неймовірні гроші. Проте нещодавно у нашій країні нарешті впровадили так званий «сухий закон». 18 березня Верховна Рада України заборонила рекламу алкоголю та тютюнових виробів. Це означає, що на рекламу тютюнових виробів і алкогольних напоїв у зовнішній рекламі та пресі накладається поступове обмеження, аж до повної їх заборони. Обмежується також і алкогольне спонсорство. Законом дозволена лише статична заставка логотипу спонсора без звукового супроводу. Також після набуття чинності закону для реклами тютюнових, алкогольних, слабоалкогольних виробів та пива буде заборонено «використовувати» відомих людей.

Спробуємо проаналізувати стан нинішнього суспільства, свідомість якого заполонила пропаганда алкоголю та куріння. Спершу слід зазначити, що на відміну від нашої держави, у багатьох країнах світу вже давно зрозуміли, що алкоголь – це зло. Тому на рекламу спиртних напоїв там наклали своєрідне табу. Так, в Італії демонстрація алкогольної реклами дозволена лише після 20.00. У Франції не можна рекламувати на телебаченні слабоалкогольні напої, а на радіо це дозволяється робити тільки з 0.00 до 7.00. А у Швеції взагалі діє заборона на рекламу спиртних напоїв і пива в телерадіоефірі та пресі.  

Ще до недавнього часу у нас було дозволено все, ніяких обмежень на рекламу алкоголю та тютюну не було. А тому на «алкогольному» та «тютюновому» бізнесі заробляли мільярди. І до чого ж це все призвело? Українські експерти провели дослідження, результати якого засвідчили, що сьогодні у нашій державі нараховується понад 700 тисяч алкогольно залежних людей.  

А що з цього приводу думають фахівці? Зі слів психолога Наталії Гаєвської, велику роль у «спиванні нації» відіграє «п’ята» влада – реклама.

– У багатьох країнах четвертою владою називають пресу, а п’ятою – рекламу, бо вона формує світосприйняття людини і впливає на психіку. Реклама стала частиною громадської думки, визначаючи свідомість людини так само, як визначає її батьківський дім, школа, соціальне оточення.

Ефект реклами міститься не лише у популяризації певних товарів та послуг. Вона цілеспрямовано формує субкультуру суспільства.

Реклама небезпечних для здоров’я алкогольних виробів, яка заполонила український ринок, експлуатує образ енергійного, насиченого, вируючого життя, тим самим підтримуючи та створюючи адитивну субкультуру (тобто залежну), що негативно впливає на здоров’я нації. Щоб привабити споживачів та спонукати їх купувати шкідливий для здоров’я товар, рекламодавці вдаються до різноманітних засобів маніпулювання свідомістю і почуттями людей, - зазначає психолог.

«Алкоголь асоціюють зі здоров’ям, молодістю та красою»

Загальнолюдські цінності та чесноти, на яких наголошується у рекламі, справляють у споживача позитивне враження. Кріейтори реклами опираються на цінності здоров’я, молодості та краси. У рекламі алкоголю ми бачимо молодих, сильних, здорових, усміхнених людей. Та про яке ж здоров’я тут йдеться?

– Сучасною цінністю є енергійне насичене життя, активний відпочинок, тому безліч алкогольних та тютюнових виробів рекламуються за допомогою зображення яхтсменів, скелелазів, туристів, спортсменів. Патріотизм як цінність та як глибоке почуття також часто використовується виробниками, щоб збільшити споживання своєї продукції. Наприклад, у свій час Львівська пивоварня закликала взяти участь у відбудові пам’яток української архітектури, купуючи пиво, – розповідає Наталія Гаєвська. – Часто рекламні ролики використовують сюжет, у якому присутні боротьба, подолання труднощів, небезпека, а героями є парашутист у момент стрибка, водій, що долає дорогу у негоду, античні воїни, туристи на човні, що ризикують впасти у водоспад. Глядачі спочатку тамують дух, потім з полегшенням зітхають, а в момент кульмінації звучить слоган у вигляді ствердження щось на зразок «Пиво найкращих часів», або заклику («Вшануймося, бо ми цього варті!») і на екрані герої п’ють пиво чи горілку.

Реклама спрямована на формування умовного рефлексу, або, як кажуть фахівці, «ставить якір» – почуття полегшення, перемоги успіху, гордості – пов’язує з бажанням вжити алкоголь чи запалити цигарку. Такий же механізм діє, коли реклама намагається викликати еротичні почуття, переважно у чоловіків за допомогою спокусливого зображення дівчат. Це, мабуть, найбільш поширена та безпрограшна маніпуляція, не підпасти під неї можуть лише представники чоловічої сексуальної меншини. Еротичні інтереси, що експлуатуються кріейторами, найбільш загострені у юнацькому та підлітковому віці.

Хоча в Україні особам до 18-річного віку заборонено продаж алкогольних виробів, реклама часто використовує властиві для цього віку потреби. Переважно експлуатується потяг молоді до самостійності та прагнення жити повноцінним життям. Тому реклама часто зображує молодіжні вечірки, дискотеки. Широко експлуатується також захоплення підлітків та молоді спортивними кумирами та естрадними виконавцями.

«Все починається з «пивного алкоголізму»

Рекламодавці часто запевняють споживачів, що використання їхньої продукції – це особливий неординарний стиль життя. Ідея протиставлення нормативній поведінці пропонується також і підліткам у рекламі «шаленого соку». Рекламна компанія слабоалкогольного напою розрахована на тих молодих людей, для яких важливим є відчуття себе серед любителів клубного життя, тобто знову натякає споживачам, що вживаючи запропонований напій можна відчути свою елітарність.

– Науково доведено, що алкогольна залежність настає не тільки при регулярному вживанні міцних спиртних напоїв, – стверджує Наталія Гаєвська. – Хвороба формується поступово, непомітно для оточуючих і самого майбутнього алкоголіка. Наприклад, систематичне вживання пива може викликати алкоголізм так само як вино, горілка чи коньяк («пивний алкоголізм»). Проте, молоді люди вважають, що цей слабоалкогольний напій абсолютно безпечний. Так, за даними опитувань, школярі систематично п’ють пиво, починаючи з 10-13 років. Крім того, вони вважають, що для вживання цього напою ніякого особливого приводу не потрібно. Дорослі й підлітки п’ють пиво по дорозі додому, на вулиці, «для підтримки розмови» під час зустрічі чи перегляду телевізійних передач.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, нормою вважається вживання не більше 0,33 л пива в день. У жінок при регулярному й істотному її перевищенні алкоголізм може розвинутися вже через півроку, але більш типовий термін – два-три роки. Чоловіки «підсідають» на пиво через шість років.

– Важливо зрозуміти одну закономірність – реклама у більшості випадків просуває не товари. Реклама «продає» ілюзії. Але за ці ілюзії ви платите не лише гроші, досить часто ви розраховуєтеся своїм здоров’ям і власним майбутнім. Отже, коли після перегляду чергового рекламного ролика у вас з’явиться бажання купити «диво, здатне миттєво зробити вас щасливими», замисліться над тим, чи справді вам потрібно саме це, чи дійсно вам хочеться пива чи, може, визнання в колі однолітків; горілки чи відчуття впевненості у завтрашньому дні? І тоді ви зрозумієте, що всі ці почуття можна відчути в інший спосіб, далекий від вживання алкоголю.

«Алкоголізм – це хвороба, яка вражає тіло і душу»

Про вплив алкоголю на свідомість людини ми запитали в доктора морального богослов’я Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ  отця Андрія Логіна. Він розповів, що Українська Греко-Католицька церква постійно проводить просвітницьку роботу серед населення краю.  На даний момент ведеться втілення проекту «За тверезість життя». Даний проект має на меті допомогти усвідомити глибину проблеми алкогольної залежності як з духовно-етичного, так і з медичного, культурного, соціального аспектів. Отець Андрій вважає рекламу алкоголю одним із перших кроків до залежності від спиртного.

– Залежність від алкоголю – це хвороба, яка вражає не тільки тіло людини, бо це вже є наслідки, які стають очевидними після довготривалого вживання спиртного. Залежність вражає психіку людини і тим самим руйнує її душу. Люди, схильні до надмірного вживання спиртного, не відчувають радості від життя. Всю свою енергію вони витрачають лише на те, щоб прийняти чергову дозу алкоголю.

Реклама справді має вплив на свідомість людини, зокрема, на підлітків, свідомість яких щойно починає формуватися. В цей період закладається система цінностей. І якщо підліток не має гідного прикладу у своїй сім’ї, то дуже легко піддається впливу суспільства і реклами.

На думку о. Андрія, шляхом звичайної заборони ця проблема вирішиться лише частково, адже в даному випадку може спрацювати механізм «забороненого плоду». Замість алкоголю людям потрібно запропонувати щось інше. Наприклад, альтернативу здорового способу життя.

Наталя КОЛЕСНИК

Довідка

Тепер реклама тютюнових виробів, реклама знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, забороняється: на радіо та телебаченні; на перших і останніх сторінках газет, на обкладинках журналів та інших видань, в усіх виданнях для дітей та юнацтва; в усіх друкованих засобах масової інформації (крім спеціалізованих видань); засобами внутрішньої реклами; на транспорті; за допомогою заходів рекламного характеру (крім спеціальних виставкових заходів тютюнових виробів); засобами зовнішньої реклами (стаття 22 ЗУ «Про рекламу»).

Реклама алкогольних напоїв, знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється: на радіо та телебаченні з 6 до 23 години; на перших і останніх сторінках газет, на обкладинках журналів та інших видань, в усіх виданнях для дітей та юнацтва; в усіх друкованих засобах масової інформації (крім спеціалізованих видань); засобами внутрішньої реклами; за допомогою заходів рекламного характеру (крім спеціальних виставкових заходів алкогольних напоїв); на зовнішніх та внутрішніх поверхнях транспортних засобів загального користування та метрополітену; засобами зовнішньої реклами. Закон вступить в дію через місяць після його публікації в офіційному віснику ВРУ, газеті «Голос України», тобто не раніше 19 квітня.

Дата: 31/03/2008 09:54 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

Замок у Кривче
Продовжуємо наші мандри Борщівщиною. Чарівним краєм унікальних печер та старовинних замків. Читати повністю>>


Продовжуємо наші мандри Борщівщиною. Чарівним краєм унікальних печер та старовинних замків. Міжріччя Збруча і Серета – найбільший у світі район карстових печер! Недаремно саме Тернопільщина - улюблена місцина спелеологів всієї України. Розказують, що деякі печери тут сягають 300 кілометрів, і є найдовшими в світі! Вчені стверджують, що спелеологами досліджено менше 20% існуючих в нашій області печер. Зокрема, нині розвідано близько ста різноманітних печер. І попри вражаючі здогадки науковців щодо величезної кількості ще недосліджених печер, навіть ті печери, які вже відомі, вражають своєю красою та унікальністю. З відомих печер найдовшими є «Оптимістична» – близько 200 км, «Озерна» – близько 100 км та «Кришталева» – близько 20 км. До речі, «Кришталева», що у селі Кривче, є найбільш розвіданою та «найтуристичнішою» печерою з власним штатом екскурсоводів й з трикілометровим електрифікованим маршрутом.

Саме до села Кривче ми сьогодні і помандруємо. Це село розмістилося за 15 кілометрів від Борщова, посередині дороги Борщів–Мельниця-Подільська. Село Кривче насамперед відоме розташованою на його околиці гіпсовою печерою «Кришталева», мінеральними джерелами та залишками замку XVII століття. Одразу після в’їзду в село, яке ще називають Нижнє Кривче, можемо побачити величні залишки колись могутньої оборонної твердині. До наших днів вціліли лише дві шестигранні, триярусні башти-бастеї – південно-східна та південно-західна, з фрагментами мурів між ними. Замок розташований на високому пагорбі над річкою Циганкою і є частиною укріплень Кам’янець-Подільської фортеці, з котрою він був з’єднаний підземними ходами. Мурований замок із місцевого пісковику було зведено у другій половині ХVІІ століття для захисту шляху до Кам’янець-Подільського. Історичні джерела вказують, що розпочали будівництво замку у Кривче польські магнати Концькі у 1639 році. Навіть ті рештки замкових укріплень, що дійшли до нашого часу, дають достатнє уявлення про масштабність будівництва, яке тривало не один рік. За планувальною конфігурацією він належить до регулярних, прямокутних замків з наріжними баштами та арсеналом. Замок мав майже квадратну форму з баштами по кутах. З західного боку була влаштована в’їзна брама. В стінах башт знаходилися бійниці, на двох нижніх ярусах з лучковими перемичками, на третьому – ключоподібні бійниці. Закладені отвори бійниць у підвальному ярусі башт дають підстави стверджувати, що первісно рівень поверхні ґрунту був нижчий і башти були чотириярусними. Залишки мурів свідчать про існування прибудованого до західної стіни з боку замкового подвір’я палацу та в’їзної башти зі східного боку.

Доля новозбудованого замку була типовою для подільських фортець. Замок у Кривче теж став розмінною монетою у міжнародних військово-політичних баталіях. Зважаючи на непересічне стратегічне й оборонне значення замку у Кривче, він завжди був під пильною увагою можновладців. Попри постійні руйнування, котрими на його могутніх стінах закарбовувалися усі перемоги та поразки, замок постійно відбудовували.

Так, щойно збудована фортеця сповна відчула на своїх мурах усі особливості військових маніпуляцій. Під час Визвольної Війни українського народу, в липні 1648 року, козацькі загони Богдана Хмельницького зайняли замок, вигнавши з нього польський гарнізон. Правда, поляки через деякий час все-таки зуміли повернути замок під свою юрисдикцію. Але недовго польська шляхта володарювала в Кривченському замку, вже в 1672 році після підписання Бучацької угоди між Польщею та Туреччиною замок у Кривче разом із більшою частиною Поділля перейшов у володіння турецького султана. Повернути ці втрачені землі до польської корони вдалося лише через 27 років. Повертаючись додому після Бучача, турецький султан Магомет IV захопив замок в Кривче й деякий час перебував там зі своїм військом. До 1675 року замок контролювався турецьким гарнізоном. В 1675 Ян ІІ Собеський наказав взяти в облогу цю твердиню. Під час облоги оборонні споруди зазнали значних пошкоджень. В тому ж році в зруйнованій фортеці засів польський зрадник Кричинський з загоном липків (татар). Замок був пошкоджений, але через його важливе військово-стратегічне значення швидко відбудований. У 1687 році замок знову взяли татари. Взагалі, його досить часто брали чи то штурмом, чи то облогою.

У XVIII столітті на Поділлі стає спокійніше, через це замок у Кривче втрачає своє оборонне призначення й поступово перебудовується із фортеці на панський маєток. Після поділу Польщі в кінці XVIII століття Кривче й половина Поділля відходить до Австро-Угорщини. До середини ХІХ ст. замок у Кривче був власністю Гойовських (за іншими даними Голейовських). А після скасування панщини в Австро-Угорщині в 1848 році панські маєтності надаються в оренду та у відкуп євреям. Замок у Кривче придбав Л.Зейдман. Будучи байдужим до всіляких історичних сентиментів, свято дотримуючись лише капіталістичної вигоди, підприємливий ділок за короткий час розібрав на каміння дві замкові башти й північні, східні та західні мури оборонної фортеці. З «історичного» каміння Зейдман побудував винокурню, решту продав селянам. Й зараз у селі збереглися споруди побудовані з того каменю. Дійсно, що було Зейдману до чужої йому історії, для нього важили лише власні надприбутки. На жаль, у нас ще й досі дуже багато таких ділків, здатних спродати усе, не сильно задумуючись ані про історію, ані про культуру. Невідомо, чи залишилося хоча б що-небудь від замку у Кривче, коли б не «Подільське туристично-краєзнавче об’єднання», котре в тридцятих роках ХХ століття отримало в дарунок землі, на яких розташований вхід до печери й залишки замку від тодішніх власників родини Мельзерув. Саме завдяки цьому краєзнавчому товариству було відновлено одну із башт, в котрій облаштували туристичний притулок для відвідувачів печери.

Як свідчать очевидці, у 1939 році ще можна було побачити дві вежі і мур між ними, а також в‘їзну браму з напівзруйнованою надбрамною вежею. В 1946 р. для будівництва дороги розібрали як в‘їзну браму, так і залишки мурів. Навіть з фундаментів зруйнованих стін і веж місцеві жителі повибирали весь камінь. Лише в 1990 році місцевий колгосп спробував зберегти історичну пам’ять про оборонну твердиню, ініціювавши її реставрацію. Було запрошено київських археологів, які провели архітектурно-археологічні обстеження. Завдяки їхній наполегливій роботі вдалося розчистити майже повністю засипаний землею і сміттям перший ярус обох веж, а також віднайти залишки оборонного муру. В результаті проведених робіт відновлено мур між двома вежами, а на північно-західній вежі поставлено дах. На цьому реставрація замку припинилась.

Оповідаючи про Кривче, неможливо оминути увагою печеру «Кришталеву», що не одне століття приваблює до своїх чудернацьких підземних лабіринтів все нових і нових бажаючих. Вона знаходиться на протилежному від замку пагорбі. Цю частину села називають Верхнє Кривче. Ця печера, крім фантастичних кам’яних мешканців і цілющого повітря, славиться й своїми казками і легендами. Вам люб’язно розкажуть багацько легенд про Чугайстра, Володаря печери, про його бранок Наталок й інші сентиментальні бувальщини. Головне, тільки б ви захотіли слухати. Отож, ще з 1721 року було відомо, що коло села є велика печера. Її описував Габріель Рачинський у своїх працях по історії Польського королівства. В 1878 році печера була описана у фундаментальній праці Грушевського «Про печери від Карпат до Балтики». В 1908 році печеру «Кришталеву» описали Гутковський й Орлович. Вони детально дослідили вхід до неї, центральну галерею й декілька залів. За місцевими переказами, приблизно в той же час дітлахам, що кидали каміння в печеру, була явлена Матір Божа. Щоб перевірити цей факт, із Станіслава приїхала церковна комісія. Не зрозуміло, з яких причин священнослужителі не захотіли спускатися в нетрі печери, але через це питання про чудо залишилось відкритим. Щоб розібратися, що насправді трапилося в печері, і чи дійсно діти були свідками божественного об’явлення, в печеру за власним бажанням пішов місцевий житель Петро Музика. З тих пір його ніхто не бачив. У 1963 році тернопільські спелеологи віднайшли в печері чоловічий скелет. Більшість із дослідників припускають, що він належить саме Петру Музиці, котрий самотужки вирішив шукати підтвердження з’явлення Богородиці дітям. Між іншим, було вирішено не чіпати скелет й залишити його на тому місці, де він знайшов свій вічний спочинок.

Тому й зараз туристи з міцними нервами можуть його побачити, мандруючи «Кришталевою».

Наступним етапом вивчення печери ми повинні завдячувати інженеру Віктору Нехаю, котрий в 1931 році проводив її детальне дослідження. На основі даних розвідок вчений в 1933 році публікує «Путівник по печері в Кривче», в котрому подає опис та карту дослідженої частини печери.

Неабияку роль відіграла печера і під час Другої Світової війни. Так, за переказами старожилів, печера в Кривче не один раз ставала у пригоді бійцям УПА. Місцеві мешканці переповідають, що під час чергового рейду червоноармійці закачали газ в печеру, де переховувалися «уповці», а потім підірвали вхід. Печера була завалена до 1961 року, поки експедиція організована Академією наук УРСР, після кільканадцяти років досліджень не зробила печеру знову доступною для огляду. В 1968 році був обладнаний вхід до «Кришталевої», й почали проводитись організовані екскурсії в супроводі гіда. Зараз розвідано 23 кілометри печери. Протягом року тут тримається постійна температура близько 12 градусів й 95% вологість. Особливість «Кришталевої» полягає в тому, що в ній спостерігається підвищена іонізація повітря й практично повна відсутність бактерій. Крім того, печера має лікувальні властивості для хворих бронхіальною астмою, бронхітом та гіпертонією. Тож ласкаво просимо вас відвідати старовинний замок у Кривче й поблукати по дивовижних лабіринтах печери «Кришталевої», щоб не лише збагатитись духовно, але й відпочити фізично.

Наталка ПАРОВА

Дата: 31/03/2008 10:03 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

Тернополянин встановив новий світовий рекорд
Новий світовий рекрод із піднімання гирі у Тернополі встановив місцевий мешканець Іван Дутчишин. Читати повністю>>


Новий світовий рекрод із піднімання гирі у Тернополі встановив місцевий мешканець Іван Дутчишин.

56-кілограмову гирю він підняв 277 разів впродовж години. Іван побив власний рекорд, який також був світовим.

– Разом з теперішнім, це вже мій четвертий світовий рекорд, – ділиться чемпіон.

Дата: 01/04/2008 12:35 | Категорія: Спорт | Автор: novaera

ВК «Будівельник» лідирує у Чемпіонаті України
З 20 по 23 березня у місті Краматорську Донецької області проходив другий етап змагань за 1-4 місце Чемпіонату України з волейболу серед чоловічих команд. Читати повністю>>


З 20 по 23 березня у місті Краматорську Донецької області проходив другий етап змагань за 1-4 місце Чемпіонату України з волейболу серед чоловічих команд. У змаганнях брали участь чотири команди: дві кращі команди західної підгрупи - «Будівельник» з міста Тернополя та хмельницький «Новатор», а також дві найсильніших команди східної підгрупи – «Краматорська державна машинобудівна академія» (КДМА) з міста Краматорська та «Азовсталь» з Маріуполя.

У перший день змагань (21 березня) хлопці з команди «Будівельник» помірялися силами з маріупольцями і перемогли суперників з рахунком 3:0.

Як зазначила адміністратор ВК «Будівельник» Оксана Палига, перемогти «Азовсталь» було досить нелегко, оскільки команда хоч і молода, проте досить сильна і витривала, протягом гри маріупольці чинили суттєвий опір нашим волейболістам.

Наступного дня на ігровому майданчику тернопільчани зустрілися з уже знайомим їм хмельницьким «Новатором» і обіграли його з рахунком 3:0. Цього разу перемога далася нашим хлопцям набагато легше, так як цей суперник «Будівельнику» був уже більш-менш знайомий.

Найважча гра видалась 23 березня. Цього дня суперником тернопільського «Будівельника» була найсильніша команда східної підгрупи «КДМА» з міста Краматорська.

За словами Оксани Іванівни, ця команда дуже досвідчена, у її складі багато сильних гравців, серед яких майстри та кандидати в майстри спорту.

Так, на початку гри «Будівельник» вів у рахунку, проте згодом краматорці перехопили ініціативу. В результаті першу партію наші хлопці програли.

На думку адміністратора команди, ця поразка була пов’язана, перш за все, з надмірним хвилюванням гравців, що супроводжувало сильне бажання перемогти. До того ж, велику роль відіграла й атмосфера, яка панувала у залі, адже він був вщент заповнений уболівальниками краматорської команди, які усіма силами підтримували своїх гравців.

Проте, під час перерви головний тренер «Будівельника» Галлій Кравчук зумів заспокоїти волейболістів, допоміг їм опанувати емоції, психологічно налаштував на перемогу.

Як наслідок, наступні три партії наші хлопці виграли. Гра закінчилася з рахунком 3:1 на користь «Будівельника».

Щодо найкращих гравців, то Галлій Кравчук зазначив, що він би не хотів когось особливо виділяти, так як хлопці показали командну гру, проте найбільше відзначилися Сергій Яремчук, брати Віталій та Євген Скабіни, Юрій Підодня, Юрій Паласюк, Денис Зирянов, Василь Попіль. Також непогано виступили молоді перспективні гравці Тарас Багрій і Любомир Бонк.

Тепер на тернопільську команду чекає вирішальне випробування. Так, 11-13 квітня у нашому місті проходитиме наступний тур другого етапу змагань за 1-4 місце, в результаті якого визначиться лідер Чемпіонату України. У ПК «Текстильник» зустрінуться ті самі команди, які змагалися у Краматорську.

По закінченні змагань п. Оксана поділилася враженнями від поїздки. Вона розповіла, що, незважаючи на існуючі думки стосовно того, що «наших» на Сході не люблять, у Донецькій області тернополян зустріли дуже тепло і гостинно, створивши їм найкращі умови для перебування на східній землі.

– Знаєте, на мою думку, спорт здатний зробити те, що не вдається нашим політикам, а саме об’єднати Схід і Захід нашої держави, - зізналася адміністратор.
Наставники команди Галлій Порфирович і Оксана Іванівна також від щирого серця вдячні керівництву команди в особі братів Щепановських за підтримку і розуміння. В першу чергу розуміння, що для того, аби створити перспективну і боєздатну команду потрібні гроші, час, а також величезні зусилля, направлені не лише на фізичну підготовку гравців, але й на виховання всебічно розвиненої високоморальної психологічно витривалої самостійно мислячої  особистості.

А особливу подяку гравці «Будівельника» висловлюють своєму наставнику, головному тренеру команди Галлію Кравчуку, який завдяки своїм людським якостям і психологічним здібностям зумів згуртувати команду, вселити у хлопців бойвий дух та привести їх до перемоги.

Анна АРТИМ

Дата: 01/04/2008 12:38 | Категорія: Спорт | Автор: novaera

Чим харчуватися в офісі?
Однією з основ здорового способу життя є збалансоване харчування. Більшість з нас стикається з проблемою: як забезпечити собі повноцінний раціон, коли багато часу ми проводимо на роботі. Читати повністю>>


Однією з основ здорового способу життя є збалансоване харчування. Більшість з нас стикається з проблемою: як забезпечити собі повноцінний раціон, коли багато часу ми проводимо на роботі. Повірте, навіть якщо ви прагнете скинути декілька кілограмів, голодувати протягом усього робочого дня – не вихід. В результаті ви ризикуєте заробити гастрит, а то і виразку шлунка, і лише підірвете власне здоров’я. Харчуватися необхідно, і треба постаратися робити це з максимальною користю для організму.
Найпростіший варіант – бізнес-ланчі в ресторанчиках недалеко від роботи. Очевидним плюсом бізнес-ланчу є те, що не потрібно придумувати і готувати обіди самостійно. Бізнес-ланч зазвичай включає обов’язковий суп, салат, гарячу страву з м’яса, риби або варіант для вегетаріанців. Здавалося б, що може бути краще. Але якщо ви підрахуєте, скільки вам доведеться витратити за місяць при щоденному харчуванні в ресторанах, перспективи будуть вже не такими радісними. До того ж, ресторанна їжа рано чи пізно набридає, тим більше страви, які пропонуються в бізнес-ланчах зазвичай готуються нашвидкоруч, а отже - менш ретельно.

Якщо у вашому офісі є їдальня, в якій наявні холодильник і мікрохвильова піч, то, безумовно, корисніше і економніше готувати вдома і приносити їжу з собою. Такий варіант ідеальний для тих, хто дотримується певної дієти. На щастя, зараз в кожному супермаркеті можна придбати недорогі набори герметичних пластикових контейнерів будь-яких розмірів. А ваш раціон буде завжди різноманітний і смачніший, ніж їжа, приготована сторонніми людьми.

Якщо ж поблизу від вашого офісу немає жодного ресторанчика, колеги не цікавляться гарячими обідами, їдальня в офісі не передбачена – це все одно не привід голодувати. Найкращий вихід – це питні йогурти, кефір, фрукти, горіхи. Протягом дня вгамовуйте голод з їхньою допомогою. Так ваш шлунок залишиться здоровим, а після роботи ви не накидатиметеся на їжу. Головне, не захоплюйтеся булочками або шоколадками. Нічого хорошого вашій фігурі і шкірі вони не принесуть.

Дата: 01/04/2008 12:39 | Категорія: Здоров’я | Автор: novaera

Як подолати біль у спині
Кажуть, що біль у спині – це плата людства за пряму ходу – вертикальне положення. Але нам від цього не легше, і ми неодмінно хочемо знати, як від цього дискомфорту можна позбавитися. Читати повністю>>


Кажуть, що біль у спині – це плата людства за пряму ходу – вертикальне положення. Але нам від цього не легше, і ми неодмінно хочемо знати, як від цього дискомфорту можна позбавитися.

Найчастіше причиною болю в спині стають проблеми з хребтом, який є дуже складною конструкцією з міжхребетних дисків, м′язевого апарату, кровоносних і лімфатичних судин, нервів. Проблеми з хребтом можуть передаватися спадково: батьки, наприклад, можуть «подарувати» своїй дитині аномальну конфігурацію хребта, слабкість м’язевого апарату. Також свої корективи в «життя спини» вносять запальні процеси інфекційного, алергічного або токсичного характеру. Але найпоширеніша причина – це природний процес старіння хребта: з роками міжхребетні диски втрачають вологу, вони витискаються з фіброзних кілець, утворюючи грижі. Якщо опуклості направлені у бік спинного мозку, вони тиснуть на нервові закінчення, а це дуже боляче. Так виглядає спрощена схема остеохондрозу.

У багатьох жінок спина «повстає» в період вагітності – животик, що росте з кожним днем, примушує хребет постійно пристосовуватися до нового положення, що виникає при збільшенні прогину в поясниці. І це йому не завжди вдається. У певному віці у представниць прекрасної статі згасає гормональна діяльність, і ця перебудова позначається на хребті: з хребців вимивається кальцій і вони стають м′якими. В результаті знову страждають диски, деформація яких викликає больові відчуття.

При болях в спині дуже важливо правильно визначити діагноз.

Медики запевняють, що біль у спині може служити сигналом серйозних захворювань внутрішніх органів, зокрема, серцево-судинної і дихальної систем, тазових органів і сечовивідної системи. Як наслідок, постає питання, до якого ж лікаря звернутися: до терапевта, невропатолога, ортопеда чи ревматолога? Не помилитеся, якщо відвідаєте будь-кого з них. У ідеалі ж, це повинен бути фахівець, що володіє знаннями в області терапії, неврології, ортопедії, динамічної анатомії, фізіології і біомеханіки рухів. Як правило, такі лікарі мають досвід практичної роботи в області мануальної терапії, лікувальної фізкультури, масажу тощо.

Пам′ятайте, що рентген потрібно робити в крайніх випадках (на практиці, на жаль, часто відбувається навпаки).

Що ж робити, якщо біль вже наздогнав вас, до того ж в не найкращий момент? Постарайтеся прийняти спеціальну позу – ляжте на бік на ліжку (можна зіставити стільці), коліна зігніть і злегка підтягніть до живота, підборіддя направлене до грудей. Два-три рази на день на хворобливу ділянку можна накласти іплікатор Кузнєцова на 20 хвилин. Хворе місце тримайте в теплі, але не вигрівайте ні компресами, ні гарячими ваннами.

Якщо, не дивлячись на біль, ви змушені сидіти на роботі, то виконуйте час від часу такі вправи:

– притуліться до стіни, поставивши стопи на невеликій відстані від неї. Напружте м′язи живота, щоб відчути тиск на хребет;
– поставте ногу на який-небудь предмет, постійте так декілька хвилин, потім поміняйте ногу;
- стоячи, переминайтеся з однієї ноги на іншу.

При болях у спині, зазвичай, дуже хочеться чимось намастити хворе місце. І тут є з чого вибрати – існує безліч зігріваючих мазей і гелів на основі бджолиної чи зміїної отрути тощо. Але не забувайте, що протизапальні препарати може призначити тільки лікар після ретельного огляду.

Не намагайтеся діяти за принципом «клин клином вибивають» - фізичні вправи можна починати тільки тоді, коли біль мине і ваш лікар дасть на це згоду.
Звичайно, запалення в області хребта – справа рук медиків. Але, щоб не доводити свою спину до критичного стану, потрібно дотримуватися певних правил:
–  Не сидіти годинами біля телевізора в м′якому кріслі, чи за комп′ютером - на стільці з короткою спинкою. У цих випадках хребет неприродно прогинається. Сидячи, спирайтеся на спинку крісла чи стільця не менше ніж трьома точками спини.

– Якщо у вас сидяча робота, періодично міняйте позу, робіть плавні рухи головою, масажуйте шию, щоб посилити кровообіг і м′язевий тонус, частіше вставайте і ходіть.

– Спати краще на жорсткому ліжку. Причому спати необхідно не менше 8 годин не тільки для того, щоб дати відпочинок нервовій системі, але й для того, щоб «розвантажити» хребет.

– Стежте за своїм психоемоційним станом, оскільки нерідко під час болю в спині з′являється відчуття тривоги, плаксивість, дратівливість, відчуття своєї непотрібності або провина перед оточуючими. Для підтримки гарного настрою не зашкодить освоїти комплекс розслабляючих вправ.

Дата: 01/04/2008 12:42 | Категорія: Здоров’я | Автор: novaera

Буш гостював в Україні
Першого квітня Україна приймала у себе в гостях президента США Джорджа Буша. Читати повністю>>


Першого квітня Україна приймала у себе в гостях президента США Джорджа Буша. І хоча гостини американського президента були короткотривалими: до нас високоповажний гість завітав по дорозі до Бухаресту, зате Київ надовго запам’ятає цей візит, перш за все, через безпрецедентні засоби безпеки. Такої мобілізації українські правоохоронні органи та відповідні служби не пам’ятають із часів візиту покійного Папи Римського Івана Павла ІІ. Напередодні до Києва прилетіла і Кондоліза Райс, яка майже скрізь супроводжує свого патрона.

Для української влади візит американського президента є знаковим, оскільки саме США, і Джордж Буш зокрема, послідовно й цілеспрямовано підтримують Україну у її інтеграції до НАТО. Візит очільника Білого Дому в Україну якраз і був пов’язаний з запевненням української влади в тому, що США й надалі підтримуватиме Україну у її намірах приєднання до плану дій щодо НАТО. Про це американський президент повідомив на прес-конференції у вівторок.

«Ваша держава прийняла відважне рішення і США рішуче підтримують ваше бажання», – заявив Буш.

«Цього тижня я буду далі чітко заявляти, що ми підтримуємо ПДЧ для України і Грузії. Допомогти Україні іти на шляху до членства НАТО є в інтересах кожного члена союзу», – сказав він.

Президент України Віктор Ющенко, приймаючи заморського гостя у своїх пенатах на вулиці Городецького, де був влаштований державний сніданок на честь американського президента та його дружини, високо оцінив підтримку і партнерську допомогу США у просуванні України шляхом євроатлантичної інтеграції.
Ющенко переконаний, що приєднання нашої країни до Плану дій щодо членства в НАТО піде на користь обом сторонам.

«Питання приєднання України до ПДЧ – це ще не завершення тої фінальної мети перед українським народом», – наголосив Ющенко. Він також висловив впевненість, що українці підтримають вступ України до НАТО на референдумі.

«Українська нація – це мудра нація. Вона прийме позитивне рішення в референдумі про НАТО, який ми будемо безумовно проводити. Три роки тому ми починали з 17%. Рік тому нас підтримали 30%. Тепер уже до 40%. Так, власне кажучи, ми ще роботу не починали», – зазначив Ющенко.

«Тому все буде добре», – наголосив президент.

Сподіваємось і ми, що прагнення нашої держави до зміцнення своєї безпеки отримають логічне вирішення найближчим часом.

Платон МАЙБОРОДА

Дата: 02/04/2008 14:56 | Категорія: Політика | Автор: novaera

Петро Мандзій: «Наша Україна» була, є і буде...»
«Наша Україна» зараз переживає етап інтенсивної розбудови. «Вона була, є і буде, і немає альтернативи нашій партії. Читати повністю>>


«Наша Україна» зараз переживає етап інтенсивної розбудови. «Вона була, є і буде, і немає альтернативи нашій партії. Та ніша, національна і націоналістична, яку займаємо ми, особливо на теренах Західної України, повинна бути завжди зайнята нами». Про це заявив голова Тернопільської регіональної організації Народного Союзу «Наша Україна» Петро Мандзій під час зустрічі партактиву області з головою партії В’ячеславом Кириленком 26 березня.

Пан Мандзій розповів, що виконавчі комітети НСНУ зараз діють у 16 районах області і місті Тернополі. Кожна територіальна організація забезпечена комп’ютерним обладнанням та телефонами. Відбувається активна розбудова партійних рядів у селах і містечках. За 2007 рік у НСНУ вступило більше 300 людей. Виходів з неї на політичному грунті не було.

Разом з тим Петро Мандзій наголосив, що особливо актуальним завданням, яке зараз стоїть перед «Нашою Україною» та іншими демократичними силами, є створення єдиної національно-демократичної партії.

– Я вважаю, що переломним моментом партійного будівництва було засідання політради НСНУ у Києві 1 березня. На цій раді було прийнято рішення про створення єдиної національно-патріотичної партії. Тут є багато прихильників такої ідеї. Цю ідею підтримує народ.

Зараз, за словами очільника обласної організації НСНУ, депутати-«нашоукраїнці» інтенсивно включилися у виконання президентських програм. Особливо тих, які спрямовані на допомогу багатодітним сім’ям, роботу з організаціями інвалідів, малозабезпеченими людьми. Наприклад, напередодні 8-го березня представники Тернопільської міської організації подарували багатодітним матерям телевізори, меблі та одяг.

Останнім часом керівництво партії також приділяє значну увагу роботі депутатів рад різних рівнів – від районних до Верховної – у селах та містах області.
– Наша присутність у кожному районі обов’язкова, – наголосив п.Мандзій. – Візит депутата, конкретна допомога з його боку – це певна віддушина для населення. Люди розуміють, що ми не можемо вирішити усіх проблем, але цінують турботу про них.

Петро Мандзій також висловив позицію НСНУ стосовно ситуації у Тернопільській обласній раді. Він зазначив, що фракція «Наша Україна» налаштована на конструктивну плідну співпрацю, бо «Тернопільщина уже втомилася від постійних політичних баталій».

– Сподіваюся, що наступне засідання обласної ради відбудеться найближчим часом, на ньому будуть виконані рішення судів і нові 12 депутатів займуть свої місця у залі. Надіюся, на цьому засіданні буде врешті прийнята програма соціально-економічного розвитку і прийнято доповнення до бюджету області.

Ярослав АНДРІЇШИН

Дата: 02/04/2008 14:59 | Категорія: Політика | Автор: novaera

Бютівська метода в дії
26 березня на вимогу прокурора Тернопільської області Юрія Голуба голова облради Михайло Миколенко скликав сесію. Проте чергове засідання уже вкотре було зірване... Читати повністю>>


26 березня на вимогу прокурора Тернопільської області Юрія Голуба голова облради Михайло Миколенко скликав сесію. Проте чергове засідання уже вкотре було зірване, адже у напівпорожній залі зареєструвався лише 41 депутат. Прийшли усі представники «Нашої України» та Української Народної Партії. Проте не з’явилися бютівці. За відсутності кворуму Миколенко змушений був закрити сесію. В той же день Прокуратура Тернопільської області подала позов на Тернопільську обласну Раду.

Прецедентом адміністративного позову, який прокуратура подала до господарського суду Тернопільської області, стало невиконання протесту прокурора про набуття повноважень десятьма новими депутатами від «Нашої України».

Нагадаємо, на сесії обласної ради 12 березня 2008 року не було надано слово голові Тернопільської обласної територіальної виборчої комісії для оголошення рішення від 22 серпня 2007 року, яке було визнане судом законним ще 10 січня 2008 року, з дня проголошення ухвали Львівським адміністративним судом.

– Оскільки, відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, суперечки юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження їх дій чи бездіяльності відносяться до компетенції адміністративних судів, обласна прокуратура 26 березня 2008 року звернулася до господарського суду Тернопільської області з адміністративним позовом, – повідомила прес-секретар прокурора області Леся Долішна. – Позов подано про зобов’язання надати слово голові Тернопільської обласної ТВК  на черговому пленарному засіданні для оголошення рішення Тернопільської обласної територіальної виборчої комісії №2 від 22 серпня 2007 року.

Донині депутати від фракції «Наша Україна», незважаючи на бютівців, котрі не хочуть злагоджено працювати, сподіваються на свої законні місця в обласній раді. Тому після закінчення сесії представники двох політичних фракцій «НУ» та УНП зібрали підписи про скликання нової сесії. Голова фракції «НУ» Федір Шевчук зазначив, що вони готові до співпраці та надіються на логічне завершення ситуації. І заявив, що вони готові скликати сесію без голови облради.  

– Я як уповноважений представник фракції «Наша Україна» від імені фракції заявляю, що ми виступаємо за конструктивну співпрацю між двома фракціями в обласній раді в ім’я нашої держави, рідної Тернопільщини. Яскравим прикладом для нас є ситуація у Київській міській раді, де «Наша Україна» підтримала позицію БЮТу і нормально пропрацювала. Ми вітаємо рішення центральної виборчої комісії з приводу реєстрації нових депутатів від БЮТу. І щиро розраховуємо, що такі дії матимуть логічне продовження у Тернопільській обласній раді. Ми не хочемо стати заручниками незаконних рішень. І будемо розраховувати на те, що Михайло Миколенко нарешті скличе узгоджувальну раду. Якщо ж рада не буде зібрана до кінця місяця, ми ініціюватимемо чергове скликання сесії обласної ради без Миколенка, – зазначив Федір Назарович.

У день проведення сесії фракція БЮТ на сайті обласної організації розмістила заяву із звинуваченнями прокуратури в однобокості та захисті інтересів окремих осіб. В той же день о 9:00 відбулося засідання фракції ВО «Батьківщина», яке очолив голова облради Михайло Миколенко.

Чи було відомо фракції, що відбудеться сесія обласної ради, і чому представники цієї політичної сили не з’явилися на засідання, ми запитали у депутата обласної ради (ВО «Батьківщина») Володимира Бойка. Останній прокоментував ситуацію лише по телефону:
– Мені відомо, що у середу відбулася сесія обласної ради, але я не брав у ній участі. Тому що, на нашу думку, прокуратура заважає роботі сесії, – сказав п. Володимир.

Бютівець додав, що позиція фракції висвітлена у заяві, розміщеній на сайті обласної організації. У заяві зазначено: «Депутатська фракція «Батьківщина» в Тернопільській обласній Раді п’ятого скликання в черговий раз заявляє про безпрецедентний тиск, який здійснюється з боку прокуратури Тернопільської області на депутатів облради та на обласну раду в цілому.

Депутатська фракція «Батьківщина» вважає, що дії прокуратури Тернопільської області на задоволення корпоративних інтересів окремих осіб вносять дестабілізацію в діяльність Тернопільської обласної ради, що має свій негативний вплив на суспільні процеси, які відбуваються в області.

Позиція прокуратури носить замовний характер та є однобокою, захищаючи інтереси виокремленої структури, а не Закону.

Своїм втручанням в політичні процеси прокуратура забуває про виконання завдань, покладених на неї законодавством... Ми, депутати Тернопільської обласної ради, члени депутатської фракції «Батьківщина» констатуємо, що прокуратура Тернопільської області на сьогоднішній день перетворилась із правоохоронного органу в приватну адвокатську структуру окремих осіб».

Прокоментувати ситуацію ми хотіли попросити ще кількох депутатів від фракції «Батьківщина». Зокрема намагалися поспілкуватися з Мирославом Біликом. Проте він перебував у відрядженні на півдні України. Також звернулися до Івана Крисака. І знову почули лише чергові бютівські обіцянки про те, що він з нами обов’язково зустрінеться і дасть коментар. Проте подальші спроби зв’язатися з паном Крисаком виявилися марними.

Виходить, народні обранці не хочуть працювати на благо народу та дестабілізують ситуацію в обласній раді. Ось уже вкотре бачимо в дії бютівську методу: перекладати з слабої голови на здорову.

Наталя КОЛЕСНИК

Дата: 02/04/2008 15:01 | Категорія: Політика | Автор: novaera

Хто хоче поставити «хрест» на справедливості в «Батьківщині»?
Зловмисники поставили «хрест» на червоному серці – логотипі Блоку Юлії Тимошенко. Читати повністю>>


У вівторок 1 квітня о 8:30 депутат Тернопільської обласної ради, член ГО «За справедливу Батьківщину» Володимир Воронін дорогою в офіс побачив, що вивіски громадської організації пошкоджені чорною фарбою. Зловмисники поставили «хрест» на червоному серці – логотипі Блоку Юлії Тимошенко.

Після звернення до органів внутрішніх справ голова ГО «За справедливу Батьківщину» Іван Білик заявив, що дії зловмисників – це акт політичного тероризму.

– Очевидно, замовники цього акту сподівалися залякати і застерегти активістів громадської організації від проведення зборів та активної громадської діяльності. Нам зрозуміло, хто стоїть за цими діями. Ми вже зустрічалися з методами залякування та агресії на звітно-виборних зборах ВО «Батьківщина» в багатьох районах Тернопільщини, – вважає І.  Білик.

– Такі методи властиві представникам угрупування, котре контролює один з народних депутатів України від Тернопільщини.

Проте нашу громадську організацію, котра вже зараз нараховує більше тисячі членів, не зможе зупинити жодна кримінальна сила.

«Деревляний» хрест на вільній думці громади ніхто не поставить, тому й справедливість в Батьківщині не знищити, - додав він.

Дата: 02/04/2008 15:04 | Категорія: Політика | Автор: novaera

Василь Костевич: «Українські лікарі нічим не поступаються європейським»
Щодня на вулиці та в громадських місцях ми стикаємося з тисячами людей і навіть не здогадуємося, які цікаві особистості проходять повз нас. Читати повністю>>


Щодня на вулиці та в громадських місцях ми стикаємося з тисячами людей і навіть не здогадуємося, які цікаві особистості проходять повз нас. А є серед них люди найрізноманітніших професій та надзвичайних талантів. До таких неординарних особистостей належить головний хірург міста Тернополя Василь Костевич. Про Василя Васильовича колеги відгукуються як про хорошу, порядну і чуйну людину. Його знають не лише у місті, але й далеко за межами України, адже він є членом Європейської асоціації ендоскопічної хірургії. У Тернопільській міській комунальній лікарні №3 п.Василь вже десять років працює завідувачем хірургічного відділення. А цьогоріч лікар святкує свій професійний ювілей – 20 років хірургічної діяльності. Сьогодні Василь Костевич поділиться з читачами «Нової ери» деякими секретами своєї роботи.

– Пане Василю, аби стати фахівцем, потрібна не лише хороша спеціальна підготовка. Авторитет лікаря забезпечується, насамперед, знаннями та досвідом. Розкажіть, де Ви здобували освіту?

– Школу я закінчив у рідному селі Терново на Закарпатті. З дитинства пов’язував своє життя з природою, мріяв піти по стопах свого батька – працювати у лісовому господарстві. За направленням мав вступати до Львівського лісотехнічного інституту. Проте обставини склалися так, що після здобуття середньої освіти, я вступив до Тернопільського медичного тоді ще інституту на факультет лікувальної справи.

– Як далі склалося Ваше життя?

– Після закінчення вузу у 1989 році я поїхав на роботу в Житомирську область. Там мене направили в Чорнобильську зону, де більше трьох років я пропрацював у лікарні смт. Народичі. Через нестачу спеціалістів у медичному закладі мені доводилося виконувати обо’язки і уролога, і травматола, й хірурга. Згодом став заступником головного лікаря з лікувальної роботи, а потім завідувачем хірургічного відділення. З прийняттям закону про обов’язкове відселення громадян з забрудненої зони, місцеві жителі почали переселятися в інші міста. Моя ж дорога знову пролягла до Тернополя. Тут я вступив в клінічну ординатуру медінституту, потім в аспірантуру. Згодом почав працювати завідувачем хірургічного відділення першої міської лікарні. А на нинішньому місці роботи я працюю уже десять років.        

– У народі кажуть, що хірурги – це люди з залізними нервами, бо у цій роботі неможливо уникнути трагічних моментів...

– Це черговий міф про лікарів. Адже, як і кожна людина, хірург у певній мірі звикає до життєвих обставин та ситуацій. Безперечно, хірург повинен мати тверезе мислення, швидко реагувати на зміну певних обставин. Але це не означає, що всі медики холоднокровні. Насправді лікарі глибоко переживають людські проблеми.

– Пане Василю, а Ви довіряєте своє здоров’я лікарям?

– Безперечно, я довіряю своїм колегам. Проте ніколи в них не лікуюся, бо не хворію (посміхається, авт.).  

– Скільки операцій проводите у день?

– Кількість операцій залежить від пори року. Найбільше люди піклуються про своє здоров’я взимку. Кількість операцій восени та навесні зменшується у зв’язку з польовими роботами. А влітку люди вирушають у відпустки, тому до медичних закладів звертаються рідше. Загалом, на день я особисто проводжу дві-три операції. Так, нині в хірургічному відділенні перебуває 47 хворих. За ними доглядають 32 медичних працівників та 6 лікарів.

– Як оновлюєте матеріально-технічну базу хірургічного відділення?

– Нещодавно в нас розпочали реконструкцію ургентної операційної з використанням нових технологій. Також ми проводимо ремонти системи водопостачання та каналізації. Проте, не все робиться одразу. Адже, як говориться у східній мудрості, «лише той буде мати все, хто вміє чекати».    

– Мабуть, за двадцять років Вашої праці відбулися суттєві зміни у медицині. Що, на Ваш погляд, змінилося за цей час?

– Можна сказати, що за останні роки кількість хворих та операцій суттєво не змінилася. Проте, змінилася сама структура хірургічних втручань. Загалом, в наш час люди почали більше турбуватися про стан свого здоров’я. Якщо ще кілька років тому про здоров’я більше дбали багаті вертсви населення, то сьогодні ним почали перейматися усі тернополяни. Бути здоровим стало модним.

– Чого нині не вистачає нашим лікарям та медичним закладам?

– На жаль, на державному рівні не вистачає, перш за все, чіткої стратегії розвитку медицини, яка була б законодавчо затверджена. Відповідно, немає цього і на регіональному рівні. Сьогодні кожен медичний заклад намагається вижити, як може. Адже коштів, які виділяє держава, не вистачає для нормального функціонування лікарень та утримання пацієнтів. Тому в більшості випадків хворі самі змушені платити за лікування.
Відрадно, що у нашій державі досить високий фаховий рівень лікарів. Проте в деякій мірі бракує нової апаратури, сучасних технологій.

– Чи конкурують між собою державні та приватні медичні заклади в області?

– Звичайно, в нашому регіоні є надзвичайно велика конкуренція між закладами такого рівня. І це не тільки на рівні установ, а й на рівні підрозділів. Проте, на мою думку, конкуренція – це цілком нормальне явище. Треба погодитися, що у приватних закладах кращі умови лікування, сучасна техніка, але вони не завжди мають той досвід і навики, які є у державних установах.

– Які сучасні технології та обладнання застосовуєте на практиці?

– На практиці ми використовуємо новітнє японське, німецьке обладнання. Уже більше десяти років з допомогою цього обладнання проводимо малоінвазивні втручання при жовчно-кам’яних захворюваннях (лапароскопічні операції), аденомі простати. В народі їх називають «оперування за допомогою лазера». Більше шести років використовуємо малоінвазивні технології в урології та гінекології.

– У чому українська медицина відстає від закордонної?

– Якщо ж говорити про знання, досвід та практику, то українські лікарі ні в чому не поступаються європейським. Бракує лише новітніх діагностичних технологій, а також комфортних умов перебування у медичному закладі.

– Який випадок з хірургічної практики є найбільш пам’ятним для Вас?

– На все життя мені запам’яталася операція, яку я проводив ще працюючи у Чорнобильській зоні. До мене звернулася літня жінка з діагнозом «кишкова непрохідність». Оперуючи хвору, ми виявили пухлину у тонкій кишці. Проте, коли зробили її аналіз, то побачили на превелике здивування, що «пухлина» виявилася величезним білим грибом. Як згодом з’ясувалося, пацієнтка випадково проковтнула цілий гриб, не пережувавши його. Під дією соляної кислоти гриб збільшився і неперетравленим потрапив до тонкої кишки. Таким чином у пацієнтки виникла непрохідність.

– У давнину життя людей проходило в повному єднанні з природою, щедрими дарами якої вона користувалася і мала добре здоров’я, не знала хвороб і страждань. Як Ви ставитеся до нетрадиційних методів лікування?  

– Сьогодні цілком зрозуміле прагненя хворої людини уникнути хірургічного втручання. Тому часто в першу чергу вона звертається до нетрадиційних методів лікування. Проте, як лікар, хочу зазначити, що нетрадиційні методи не завжди є перевіреними і безпечними для хворого. Зараз особливо треба остерігатися так званих «медичних установ» або ж «псевдоспеціалістів», які не лікують людину, а лише виманюють у неї гроші.

– В Україні спостерігається справжній бум на пластичну хірургію. У цій галузі медицини обертаються мільйони – як людей, так і грошей. Та лише деякі пацієнти приходять із явно вираженими фізичними дефектами, які потребують хірургічного втручання, інші ж віддають останні гроші на виправлення уявних вад зовнішності. Чи звертаються тернополяни до Вашого медичного закладу з проханням відкоректувати їхнє тіло?

– Звичайно. Сьогодні пластичні операції стали надзвичайно популярними в Україні та, зокрема, у Тернополі. Корекцію зовнішності у нашій лікарні ми проводимо за допомогою новітнього і високоякісного обладнання. Тому люди нам довіряють, а ми в свою чергу намагаємося виправдати їхні сподівання. Особливо часто до нас звертаються жінки, які хочуть підкоректувати своє тіло після пологів: зробити ліпосакцію, збільшити або зменшити груди. Чоловіки ж у наш час також почали слідкувати за своєю зовнішністю. Сильна половина людства переважно турбується про вигляд вушних раковин.

– Чи погоджуєтеся Ви з думкою, що добрими хірургами не народжуються, ними стають?

– Професія лікаря є надзвичайно відповідальною та важливою, оскільки тісно пов’язана з людським життям. Лікарем, справді, не народжуються, кваліфікованим спеціалістом можна лише стати. А допоможуть у цьому бажання, знання, природні можливості людини, а іноді навіть збіг обставин.  

Спілкувалася Наталя КОЛЕСНИК

Дата: 02/04/2008 15:52 | Категорія: Суспільство | Автор: novaera

Урядова стометрівка
В політиці так само, як і в спорті, найбільше цінується злагоджена командна гра. Читати повністю>>


В політиці так само, як і в спорті, найбільше цінується злагоджена командна гра. Лише тоді, коли кожен член команди приборкує власні амбіції й діє як єдиний механізм, можна досягнути найвищих результатів. На жаль, відсутність командної гри є знаковою проблемою як для вітчизняного спорту, так і для української політики.

Якщо в спорті неухильне дотримання правил є обов’язковим атрибутом, то в політиці до правил апелюють вибірково і ситуативно, тоді, коли цього вимагають партійні інтереси та політична доцільність. Наші можновладці не хочуть збагнути, що є об’єктивні закони, котрі детермінують усі процеси, в тому числі й правила політичної конкуренції. Дуже часто окремі високопосадовці стають жертвами власних амбіцій. Будучи представниками колегіального органу, вони забувають чи просто свідомо нехтують коаліційними домовленостями й командною грою. А така тенденція веде до викривлення позицій та узурпації влади. Адже лише конструктивний діалог між усіма членами команди, персональний внесок кожного його учасника, може забезпечити перемогу у політичному марафоні.

Яким би талановитим й харизматичним не був капітан команди, його харизми не вистачить на довгострокову перспективу. Таким нахрапом можна осилити стометрівку, але не марафонську дистанцію. Такі думки приходили у голову, коли минулого тижня спостерігала за героїчною спробою Юлії Володимирівни прозвітувати за 100 днів діяльності нового уряду. Заради справедливості варто зазначити, що такої доповіді у владних стінах ще не чули. Стільки пристрасті й полум’яного запалу, з яким прем’єр розхвалювала своїх міністрів, не спостерігалося у промові жодного очільника уряду за всю історію існування цієї інституції.

Аби, не дай Боже, присутні не засумнівалися в унікальності підібраної прем’єром урядової команди, Тимошенко не цуралась зайвий раз наголосити, що державі насправді сильно пощастило, що вона отримала такий красивий і професійний уряд. Діючий уряд Юля Володимирівна майже обожествила, неодноразово наголошуючи на тому, що це найкращий уряд, який коли-небудь функціонував на теренах незалежної України. А все тому, що в Кабміні зібралися однодумці, люди, для котрих пріоритетними є національні інтереси, через сповідування котрих міністри забули і про сон і про родину. Віддано працюючи на благо українського народу, вони днюють і ночують на робочому місці. За таку самовідданість прем’єр ладна усіх їх без винятку обійняти сто разів, й сто раз потиснути їхні працьовиті руки.

Така патетика у висловлюваннях прем’єра стосовно членів Кабміну в присутніх викликала, як мінімум, здивування. Безумовно, ніхто від нового уряду не чекав якихось надзвичайних досягнень, адже усі прекрасно розуміють, що за такий короткий проміжок часу просто нереально здійснити системні зміни в економіці, кардинально покращити життя громадян. Тому здивуванню не було меж, коли ці нещасні 100 днів діяльності уряду були представлені прем’єром як великий прорив. Дійсно, такого піару Україна ще не знала, до таких вихвалянь не вдавався жоден попередник Тимошенко. Навіть поміркований Азаров, котрий був присутній на цьому дійстві, час від часу зітхав, не в силі спокійно переварювати чергові феноменальні досягнення уряду, озвучувати які не втомлювалася Тимошенко.

Виявляється, усі успіхи, котрих досягла наша держава як на внутрішньому, так і на міжнародному рівні, - цілковита заслуга «найкращого уряду». Відповідно, в усіх невдачах, які спіткали Україну, винні всі хто завгодно, тільки не чесний уряд Юлії Володимирівни. З-поміж головних досягнень, що надали такої ваги нинішньому Кабміну, прем’єр назвала здобуття Україною запрошення до СОТ, початок переговорів про зону вільної торгівлі з ЄС, прорив у «газових» переговорах із Росією, підвищення макроекономічних показників, соціальних стандартів тощо. Розповіла прем’єр і про зростання ВВП, детінізацію економіки, котра дала просто фантастичні надходження до бюджету. Особливо пишалася Юлія Володимирівна діяльністю податкової і митниці. Пан Хорошковський так перейнявся проблемами митної служби, що почав навіть за власні кошти купувати обладнання для ще кращої роботи ввіреної йому служби. Що стосується інфляції, котра за січень–лютий склала 5,7%, то в цих процесах Юля Володимирівна закономірно звинуватила своїх попередників, котрі залишили її уряду у спадок 17% інфляцію за минулий рік.

Також не забула пані прем’єр нагадати про зростання світових цін як на пальне, так і на продукти харчування, котрі теж простимулювали зростання інфляційних очікувань всередині країни. Але чомусь не зачислила Юлія Володимирівна до чинників, котрі підживлюють й провокують зростання інфляції, непродуману соціальну політику власного уряду, в аспекті виплати заощаджень та збільшення у січні 2008 року номінальних доходів населення на 47,2%, порівняно із січнем 2007 року. Аналогічний показник зростання номінальних доходів у минулому році порівняно з січнем-лютим 2006 року складав лише 28,8%.

Погодьтесь, така економічна політика суттєво впливає на розкручування інфляційної спіралі. Й нещирими видаються заклики прем’єра до громади не скуповувати продовольчі товари, тому що висока інфляція - явище тимчасове, з яким уряд планує впоратися за пів року. Як би не хвалила прем’єр свій уряд, йому не вистачає системності у роботі. Усі ініціативи, котрі прем’єр приписує як досягнення власним міністрам, насправді з усіма позитивами й негативами є цілковито її заслугою. Це стосується і виплат знецінених вкладів Ощадбанку і програми «Контрабанда–Стоп», а також перманентних газових воєн, котрі теж виникали за безпосередньої участі українського прем’єра.

Переслідуючи власні інтереси, пані Тимошенко розв’язала газові війни з Росією, і лише після втручання президента Віктора Ющенка вдалося порозумітися із «Газпромом». Хоча ціна в 179,5 долари за тисячу кубів в кінцевому підсумку влаштувала обидві сторони, але цей газовий компроміс, аж ніяк не можна вважати заслугою прем’єра. Єдине, що може тішити Тимошенко, це те, що за новими домовленостями з газотранспортного ринку України має піти «УКРГАЗЕНЕРГО», але чи стане від цього краще - невідомо. У той час, як уряд звітує про перемогу у газових перемовинах із Росією, насправді у нас немає жодних урегульованих стосунків у цій галузі.

Крім того, дані газові домовленості недовготривалі, вони дійсні лише протягом року. Через рік уряд буде знову змушений домовлятися, і хто зна скільки українського газового ринку забажає російський монополіст тоді?! А те, що Україні рано чи пізно доведеться платити за газ по європейських цінах, є очевидним, адже за незалежність потрібно платити. І обов’язок усіх високопосадовців - не маніпулювати газовим питанням, а раз і назавжди виробити спільну позицію з цього питання, яку якомога доступніше донести людям. Між іншим, про неминучість європейської ціни на газ для України неодноразово наголошували представники різних політичних сил. Озвучувались навіть часові межі такого переходу - 3–5 роки.

Та найпопулярнішим нововведенням уряду, яке забезпечило йому велетенську електоральну підтримку, став процес виплат по знецінених вкладах колишнього Ощадбанку СРСР. Рішення із відшкодування вкладів було геніальним піар-ходом українського прем’єра. Що цікаво, в офіційній передвиборчій програмі БЮТу такого пункту не було. У своєму передвиборному турне Юлія Володимирівна давала різноманітні обіцянки, усіляко просувала не зовсім зрозумілий для народного сприйняття «Український прорив».

Наліво й направо підписуючи угоди із лікарями, бізнесменами, вчителями, вона жодним словом не обмовилася про повернення втрачених вкладів Ощадбанку. Вперше цю ідею Тимошенко озвучила лише 8 вересня у Херсоні. Саме там Юля Володимирівна зробила сенсаційну заяву про те, що бере на себе зобов’язання протягом двох років повністю повернути заморожені вклади Ощадбанку. Для більшої солідності Тимошенко наголосила, що, виявляється, її політична сила уже більше півроку проводила усі необхідні операції для проведення виплат. Але ця інформація не є правдоподібною, оскільки якщо б БЮТ займався такими розрахунками, то це зобов’язання отримало б статус офіційного.

Цікаво, що майже в той самий час уряд Януковича готував рішення про збільшення компенсаційних виплат, але не наважився ухвалити постанову. Як бачимо, Юля зіграла на випередження, і отримала бонус у вигляді електоральної любові. В наступному номері ми детально розповімо про те, звідки підприємлива прем’єрка черпала кошти для виплат 1000 гривень. На сьогоднішній день стало очевидним, що повертати близько 130 млрд. гривень ніхто й не збирався.

Як можна повірити уряду, що він стабілізує інфляцію, до котрої потрібно застосовувати складні макроекономічні парадигми, якщо він не спромігся зробити елементарні арифметичні підрахунки, не співставивши кількість виділених грошей із кількістю вкладників та наявністю регіональних відділень Ощадбанку. Нагадаю, в Україні приблизно 30 млн. вкладників, які можуть претендувати на виплату 1000 тисячі гривень.

Отже, для виконання урядової програми потрібно було закласти в бюджет як мінімум 30 млрд. Урядом же було виділено 6 млрд грн. готівкою та 12 млрд.грн віртуальних, яких однозначно не вистачить для проведення повноцінних виплат. Й уряд не міг цього не знати. Також повністю на совісті Кабміну й Юлії Володимирівни ті приниження, котрих зазнали як вкладники, так і працівники банку, змушені проходити принизливу процедуру реєстрації. Адже уряду теж було відомо, що в державі налічується 6 тисяч відділень Ощадбанку. І якщо розподілити рівномірно на цю кількість банківських установ загал вкладників, то на одну ощадкасу припадає 2,5 тисячі потенційних вкладників. Без проблем можна прорахувати, скільки часу зайняли б такі виплати. Як і очікувалося, виділені гроші скінчилися, і під великим знаком запитання залишилася подальша доля цих виплат. Адже сподівання уряду отримати наступний транш від приватизації, наразі є ще більш фантастичнішим, ніж «Український прорив для людей, а не політиків». На превеликий жаль, наші люди, на долю котрих випало безліч як фізичних, так і духовних голодоморів й геноцидів, звик до красивих обіцянок та подачок із «барського столу», не сильно замислюючись, що офірувана тисяча не є манною небесною, шляхетно подарованою владою, а всього на всього підступно вкраденою останньою у того ж таки народу. Автор був свідком розмови двох старших жіночок, в контексті виплат, які, порівнюючи діяльність президента і прем’єра, однозначно схилялися у своїй підтримці до останього. Мене вразили аргументи цих жінок. Виявляється, те, що робить президент, зокрема, піднімаючи на державному та міжнародному рівні питання про Голодомор та ОУН–УПА, не є настільки важливим як організовані прем’єром виплати! Отож, до тих пір, поки споживацькі інтереси домінуватимуть у нашій ментальності над загальнонаціональними, над генетичною та історичною пам’яттю, доти нас будуть сприймати як «електоральну прокладку» багаторазового використання.

Наталка ПАРОВА

Дата: 03/04/2008 13:57 | Категорія: Політика | Автор: novaera

<[1][2][3][4][5][6][7][8][9][10][11][12][13][14][15][16][17][18][19][20][21][22][23][24][25][26][27][28][29][30][31][32][33][34][35][36][37][38][39][40][41][42][43][44][45][46]>
Авторизація
Вхід
Опитування
Опитування відсутні.
Реклама
Загрузка...
RSS канали сайту
RSS - Новини



Адреси та телефони | Реклама


Copyright ©2009—2014 Нова Ера